Володимир Сергійович Кравчук (15 березня 2024) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України (посмертно), офіцер 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, Сил спеціальних операцій ЗСУ та Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Учасник російсько-української війни, зокрема боїв за Донецький аеропорт. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно), кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня.
Життєпис
Народився в місті Ковель Волинської області. Навчався в Ковельській загальноосвітній школі № 1. У 1999 році вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Упродовж 2001—2005 років навчався в Одеському інституті Сухопутних військ.
У 2005—2015 роках проходив службу в 95-й окремій аеромобільній бригаді в Житомирі. Обіймав посади командира аеромобільного взводу, заступника командира аеромобільної роти — інструктора повітрянодесантної підготовки та командира аеромобільно-десантної роти аеромобільно-десантного батальйону.
Участь у російсько-українській війні
З 2014 року брав участь у бойових діях на сході України. У квітні 2014 року долучився до операції зі звільнення та утримання Краматорського аеродрому. Підрозділ під його керівництвом виконував завдання із супроводження й охорони підрозділів тактичних ракетних комплексів «Точка-У».
У жовтні 2014 року командував ротною тактичною групою в селищі Піски Донецької області. Підрозділ забезпечував охорону командно-спостережного пункту та мінометної батареї зведеної батальйонної тактичної групи 95-ї бригади. Кравчук також організовував підготовку екіпажів БТР-80 та підрозділів перед їхньою ротацією до Донецького аеропорту.
У жовтні—грудні 2014 року керував операціями з виявлення й ураження вогневих позицій та снайперів противника, які обстрілювали українські підрозділи в терміналах і диспетчерській вежі Донецького аеропорту. 24—25 жовтня очолював дії підрозділу під час відбиття наступу противника в напрямку нового термінала та забезпечував прикриття розмінування його технічних приміщень. Із грудня 2014 до лютого 2015 року підрозділ Кравчука забезпечував евакуацію та ротацію військовослужбовців 95-ї бригади, які обороняли аеропорт.
4 грудня 2014 року майора Володимира Кравчука нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Упродовж 2015—2023 років проходив службу в Командуванні Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Після початку повномасштабного російського вторгнення організовував та особисто проводив підготовку військовослужбовців підрозділів спеціального призначення.
У 2023 році долучився до Департаменту активних дій Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У серпні того ж року брав участь у спеціальних діях на території Брянської області Росії як старший головного дозору. За даними ГУР, під час операції вивів підрозділ до визначеного об'єкта, взяв участь у ближньому бою та прикрив відхід групи на територію України; завдання було виконане без втрат.
20 січня 2024 року керував головним дозором під час спеціальних дій у Білгородській області Росії. Провів підрозділ через заміновану місцевість, організував засідку та замінував ділянку дороги під час відходу групи. Підрозділ повернувся в Україну без втрат.
Загибель
15 березня 2024 року під час виконання спеціального завдання поблизу українсько-російського кордону з Білгородською областю підрозділ Кравчука потрапив під артилерійський обстріл. За повідомленням ГУР, він наказав трьом військовослужбовцям сховатися в укритті, а двох інших прикрив собою. Кравчук загинув на місці, урятувавши життя п'ятьом військовослужбовцям. Дубівська громада повідомила про загибель підполковника Володимира Кравчука та оголосила триденну жалобу та прощання з військовослужбовцем.
У травні 2024 року підполковнику Володимиру Кравчуку посмертно присвоєно військове звання полковника. Наказом начальника ГУР МО України його також посмертно нагороджено медаллю «За бойові заслуги».
Нагороди
звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане служіння Українському народові; орден Богдана Хмельницького III ступеня (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та високий професіоналізм; медаль Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За бойові заслуги» (посмертно).
Примітки