Еліпс(ис) як лінгвістичний термін не слід плутати з геометричним терміном «еліпс», що походить від того ж самого грецького слова (яке у такому випадку позначає неповноту або «дефектність» еліпсу порівняно з «повним» колом)
Е́ліпс або е́ліпсис ( — пропуск, випадіння, нестача) — пропуск у висловлюванні деяких структурних елементів, які мають домислюватись за контекстом. Наприклад, у реченнях можуть обминатися дієслова-зв'язки («я вже додому, а ти ще на роботу?»), в іменниково-прикметникових словосполученнях — іменники, на які вказують специфічні сполучення прикметників («Перша Кінна» (армія)). Еліпсис, як властивість тексту є протилежністю плеоназму.
Еліпсис може бути механізмом утворення нових лексичних одиниць, наприклад, «пропозиція» у значенні «пропозиція одружитися».
Вживання
Еліпсис як стилістична фігура у літературі полягає в опущенні певного члена речення чи словосполучення, які легко відновлюються за змістом поетичного мовлення.
Вживається задля досягнення динамічності і стислості вираження думки та напруженості дії, відрізняючись цим від обірваної фрази (апосіопези), власне, вмовчування. Відомий приклад еліпсу — рядки з поеми Т. Шевченка «Перебендя», де пропущено додаток:
Найчастіше в еліптичних конструкціях випадає присудок, як наприклад у вірші Д. Фальківського «Одна нога в стременах»:
У наведеному уривку розкривається антилюдська трагедія громадянської війни, та еліпс посилює переживання цих подій.
Еліпсисом або еліпсом також називають прийом побудови оповіді у літературі, драматургії, кіномистецтві тощо, коли у сюжетній послідовності певні події та проміжки часу оминаються, і читач або глядач має здогадуватись про те, що залишилося «за кадром».
Джерела
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007 Ю. А. Бельчиков. Эллипсис. Лингвистический энциклопедический словарь, Москва, Советская энциклопедия, 1990.
Див. також
Стилістичні фігури Зевгма Плеоназм Тавтологія Посилання