Бюджет Європейського Союзу (також відомий як річний бюджет Союзу) використовується для фінансування програм ЄС (таких як Європейський фонд регіонального розвитку, Фонд згуртованості, Horizon Europe або Erasmus+) та інших видатків на європейському рівні.
Бюджет ЄС — це насамперед інвестиційний бюджет. Становлячи близько 2% усіх державних витрат ЄС, він має на меті доповнювати національні бюджети. Його мета полягає у реалізації пріоритетів, які погодили всі члени ЄС. Він забезпечує європейську додану вартість, підтримуючи заходи, які, відповідно до принципів субсидіарності та пропорційності, можуть бути ефективнішими, ніж дії, вжиті на національному, регіональному чи місцевому рівнях.
ЄС мав довгостроковий бюджет у розмірі 1 082,5 млрд євро на період 2014–2020 років, що становило 1,02% Валового національного доходу (ВНД) 28 країн ЄСEuropean Union, Integrated Financial Reporting Package Overview, Financial year 2017. 2018. https://europa.eu/!hK34QQ, та 1 074,3 млрд євро на період 2021–2027 років.European Council conclusions, 10-11 December 2020 Retrieved 15 January 2021. Довгостроковий бюджет, також відомий як Багаторічна фінансова структура, є семирічним планом витрат, що дозволяє ЄС планувати та інвестувати у довгострокові проєкти.
Спочатку бюджет ЄС використовувався переважно для фінансування сільського господарства. У 1990-х роках держави-члени та Європейський парламент розширили сферу компетенцій ЄС шляхом внесення змін до установчих договорів Союзу. Визнаючи необхідність підтримки нового єдиного ринку, вони збільшили ресурси, доступні в рамках Структурних фондів, для підтримки економічної, соціальної та територіальної згуртованості. Паралельно ЄС посилив свою роль у таких сферах, як транспорт, космос, охорона здоров'я, освіта і культура, захист прав споживачів, навколишнє середовище, дослідження, співробітництво у сфері юстиції та зовнішня політика.
Починаючи з 2000 року, бюджет ЄС був адаптований до вступу 13 нових держав-членів із різноманітними соціально-економічними ситуаціями, а також до послідовних стратегій ЄС щодо підтримки зайнятості та зростання і посилених заходів для молодого покоління через «Ініціативу з працевлаштування молоді» та Erasmus+. У 2015 році було створено (ЄФСІ), так званий «план Юнкера», який дозволив посилити інвестиції в ЄС.
Найбільша частка бюджету ЄС (близько 70% у період 2014–2020 років) спрямовується на сільське господарство та регіональний розвиток. У період 2014–2020 років частка витрат ЄС на фермерство становила 39%. У 1985 році на сільське господарство витрачалося 70%. Відносно велика частка сільського господарства у бюджеті ЄС пояснюється тим, що це єдина політика, яка майже повністю фінансується зі спільного бюджету. Це означає, що витрати ЄС значною мірою замінюють національні видатки.
Друга за обсягом частка витрат ЄС спрямовується на регіональний розвиток (34% у період 2014–2020 років). Фінансування ЄС для регіонального та соціального розвитку є важливим джерелом ключових інвестиційних проєктів. У деяких країнах ЄС, які мають обмежені ресурси, європейське фінансування покриває до 80% державних інвестицій.European Structural and Investment Funds Однак регіональні витрати ЄС допомагають не лише біднішим регіонам. Вони інвестують у кожну країну ЄС, підтримуючи економіку ЄС у цілому.
6% бюджету ЄС йде на адміністративні потреби всіх європейських інституцій, включаючи зарплати персоналу, пенсії, будівлі, інформаційні технології, програми навчання, переклад та функціонування системи Європейських шкіл, що забезпечують освіту для дітей співробітників ЄС.
Життєвий цикл бюджету ЄС Бюджет ЄС ухвалюється через бюджетну процедуру Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу. Бюджет ЄС має залишатися в межах, визначених Багаторічною фінансовою перспективою (MFF) та Межею власних ресурсів.Article 312(1) of the Treaty on the Functioning of the European Union. MFF — це довгостроковий бюджет ЄС. Він встановлюється щонайменше на п'ять років (зазвичай на сім років).
Ухвалення Європейська комісія подає проєкт бюджету не пізніше 1 вересня кожного року. Рада Європейського Союзу ухвалює свою позицію не пізніше 1 жовтня. Якщо Європейський парламент погоджується з позицією Ради або не приймає рішення протягом 42 днів, бюджет вважається ухваленим. Якщо Парламент приймає власну позицію, скликається Погоджувальний комітет. Погоджувальний комітет має 21 день для ухвалення спільного тексту; якщо комітет не може ухвалити спільний текст або спільний текст не затверджується протягом 14 днів Радою та Парламентом, бюджетна процедура повинна початися знову.
Виконання Європейська комісія у співпраці з державами-членами несе відповідальність за виконання бюджету ЄС відповідно до Фінансового регламенту.Article 317(1) of the Treaty on the Functioning of the European Union. Бюджет ЄС виконується відповідно до принципів єдності та бюджетної точності, щорічності, збалансованості, розрахункової одиниці, універсальності, деталізації, надійного фінансового управління, результативності та прозорості.Title II of the Regulation (EU, Euratom) 2018/1046 of the European Parliament and of the Council of 18 July 2018 on the financial rules applicable to the general budget of the Union, amending Regulations (EU) No 1296/2013, (EU) No 1301/2013, (EU) No 1303/2013, (EU) No 1304/2013, (EU) No 1309/2013, (EU) No 1316/2013, (EU) No 223/2014, (EU) No 283/2014, and Decision No 541/2014/EU and repealing Regulation (EU, Euratom) No 966/2012. Програми ЄС управляються трьома способами:
пряме управління (програми виконуються безпосередньо Комісією або її виконавчими агентствами), непряме управління (виконання контролюють треті сторони, такі як міжнародні організації), або спільне управління (виконання контролюють органи влади держав-членів).
Аудит та затвердження виконання Комісія звітує про те, як вона виконувала бюджет різними способами, найважливішим з яких є публікація Інтегрованого пакета фінансової звітності, який складається з річних звітів, Річного звіту про управління та результати діяльності, а також інших звітів про підзвітність.Integrated Financial Reporting Package
Щорічна процедура затвердження виконання бюджету (discharge) дозволяє Європейському парламенту та Раді притягати Комісію до політичної відповідальності за виконання бюджету ЄС. Європейський парламент приймає рішення, після рекомендації Ради, про те, надавати чи не надавати своє остаточне схвалення, відоме як «надання згоди на виконання», щодо того, як Комісія виконувала бюджет ЄС у певному році. Коли таке схвалення надається, це призводить до формального закриття рахунків інституції за даний рік.
Ухвалюючи рішення про надання, відтермінування або відмову у затвердженні, Парламент бере до уваги Інтегрований пакет фінансової звітності, підготовлений Комісією, разом із Річним звітом Європейського суду аудиторів про те, як були витрачені бюджетні кошти, та будь-які відповідні Спеціальні звіти Суду. Зокрема, щороку Європейський суд аудиторів,European Court of Auditors який є незалежним зовнішнім аудитором ЄС, перевіряє достовірність рахунків, те, чи були всі доходи отримані та всі видатки здійснені законним і правильним шляхом, і чи було фінансове управління надійним.
Європейський суд аудиторів підписує звіти ЄС щороку з 2007 року. У жовтні 2018 року Європейський суд аудиторів дав позитивний висновок щодо річної звітності ЄСEuropean Court of Auditors signs off EU accounts for 11th time in a row 11-й рік поспіль, визнавши її достовірною та справедливою. Суд другий рік поспіль надав умовно-позитивний висновок (qualified opinion) щодо платежів 2017 року. Таким чином, звіт демонструє подальше покращення з точки зору відповідності та ефективності і підтверджує, що Комісія на правильному шляху. У той час як чистий висновок означає, що цифри є достовірними та справедливими, умовно-позитивний висновок означає, що ще залишаються незначні питання, які потребують вирішення. Якщо виявляється, що держави-члени або кінцеві бенефіціари витрачають гроші ЄС неправильно, Комісія вживає коригувальних заходів. У 2017 році Комісія повернула 2,8 млрд євро, що дорівнює 2,1% від платежів до бюджету ЄС. Тому фактична сума ризику знаходиться нижче порогу у 2%, після врахування коригувань та повернень. Втім, 2% від будь-якого державного бюджету — це дуже багато, звідси й випливає умовний характер висновку.
Доходи ЄС отримує свої доходи з чотирьох основних джерел:
Традиційні власні ресурси: Мита на імпорт з-поза меж ЄС та збори, що збираються від імені ЄС. Власні ресурси на основі ПДВ: складаються з відсотка від стандартизованої бази податку на додану вартість (ПДВ) держави-члена. Власні ресурси на основі ВНД: складаються з відсотка від валового національного доходу (ВНД) кожної держави-члена. Інші доходи: включають податки із зарплат працівників ЄС, банківські відсотки, штрафи та внески від третіх країн.
Традиційні власні ресурси
Традиційні власні ресурси — це податки, що стягуються від імені ЄС в цілому, головним чином імпортні мита на товари, що ввозяться до ЄС. Вони збираються державами-членами та передаються ЄС. Державам-членам дозволено залишати собі частину мита для покриття адміністративних витрат (20%), з 2021 року ця частка становить 25%. Європейська Комісія керує системою інспекцій для контролю за збором цих мит у державах-членах і таким чином забезпечує дотримання правил ЄС.
У 2017 році доходи ЄС від мит склали 20 325 млн євро (14,6% від загального обсягу доходів). Збір на виробництво, що сплачується виробниками цукру, приніс дохід у розмірі 134 млн євро. Загальний дохід від ТВР (митні збори та цукрові збори) склав 20 459 млн євро (14,7% від загального обсягу доходів ЄС).
Країни зобов'язані компенсувати будь-які втрати доходів, спричинені їхніми власними адміністративними помилками.
Згідно з періодом 2021-2027 років, буде запроваджено додаткову систему власних ресурсів, що базуватиметься на зборах, які збиратиме ЄС.
Власні ресурси на основі ПДВ
Власний ресурс на основі ПДВ© European Union, Revenue section, EU Budget 2017 Financial Report, 2018. https://europa.eu/!hy73fY https://europa.eu/!hy73fY є джерелом доходу ЄС, заснованим на частці ПДВ, що стягується в кожній країні-члені. Ставки ПДВ та пільги відрізняються в різних країнах, тому використовується формула для створення так званої «гармонізованої бази ПДВ», на яку нараховується збір ЄС. Початковою точкою для розрахунків є загальна сума ПДВ, зібрана в країні. Потім вона коригується з використанням середньозваженої ставки ПДВ, що застосовуються в цій країні, формуючи проміжну податкову базу. Подальші коригування здійснюються там, де є відступи від директиви про ПДВ, що дозволяють звільняти певні товари від оподаткування. Податкова база обмежується таким чином, щоб вона не перевищувала 50% валового національного доходу (ВНД) держави-члена. У 2017 році завдяки цьому обмеженню у 50% зменшився внесок з ПДВ для восьми держав-членів (Естонія, Хорватія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Польща, Португалія та Словенія).
Країни-члени, як правило, сплачують 0,3% своєї гармонізованої бази ПДВ до бюджету, але є деякі винятки. Ставка для Німеччини, Нідерландів та Швеції становить 0,15% на період 2014-2020 років, тоді як Австрія також мала знижену ставку в період 2007-2013 років.
Загальні доходи ЄС від власного ресурсу на основі ПДВ у 2017 році склали 16 947 млн євро (12,2% загальних доходів).
Держави-члени зобов'язані надсилати звіт про доходи від ПДВ до ЄС до липня після завершення бюджетного року. ЄС перевіряє подані дані на точність, включаючи інспекційні візити посадових осіб з Генерального директорату з питань бюджету та Євростату, які звітують перед відповідною країною.