Інгуська автономна область, Інгуська АО (, ) — адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР, що існувала в 1924-1934 роках .
Центр — місто Владикавказ.
Історія Інгуська АО була утворена 7 листопада 1924 з Інгуського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, яке не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Північно-Осетинської АО .
З 16 жовтня 1924 року Інгуська АО у складі Північно-Кавказького краю.
15 січня 1934 Інгуська АО була об'єднана з Чеченською АО в Чечено-Інгуську АО.
Адміністративний поділ Спочатку область мала поділ на 3 райони: Ачалуцький (с. Пседах), Горний (с. Ахкі-Юрт) і Назрановський.
8 березня 1926 Ачалуцький район було перейменовано в Пседахський, а Горний район розкраяно на Галашкинський і Пригородний (м. Владикавказ).
Станом на 1 жовтня 1931 до складу області входили 4 райони:
Галашкинський район — с. Галашки Назрановський — с. Назрань Пригородний — м Орджонікідзе Пседахський — с. Пседах
Населення За результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 75 133 осіб.
Національний склад населення розподілявся таким чином: Національність Населення, чол. Кіл-сть, % Інгуші 62 230 83,6 Чеченці 10 972 14,8 Росіяни 922 1,2 Осетини 317 0,4
Примітки
Ресурси Інтернету Административно-территориальное деление РСФСР