Північно-Осетинська автономна область (Північно-Осетинська АО) () — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала у 1924–1936 роках.
Адміністративний центр — місто Владикавказ (не входив до складу області).
Історія Північно-Осетинська АО була створена 7 липня 1924 з Осетинського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, що не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Інгуської автономної області.
З 16 жовтня 1924 року Північно-Осетинська АО у складі Північно-Кавказького краю.
15 січня 1934 після об'єднання Інгуської АО і Чеченської АО в Чечено-Інгуську автономну область місто Орджонікідзе стало центром тільки Північно-Осетинської АО, увійшовши до її складу.
З прийняттям нової сталінської конституції 5 грудня 1936 Північно-Осетинська АО була виведена зі складу Північно-Кавказького краю і перетворена в Північно-Осетинську АРСР.
Адміністративний поділ Станом на 1 жовтня 1931 до складу області входили 5 районів: Алагір-Ардонський — с. Алагір Дзауджикауський — м Орджонікідзе (не входив до складу району) Дігорський — с. Христіановське Правобережний — с. Тулатове Притеречний — ст-ця Ардонська
Населення За результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 152 435 чол.
Національний склад населення розподілявся наступним чином:
Національність Населення, осіб Кіль-сть, % Осетини 128 321 84,2 Українці 10 301 6,8 Росіяни 10 063 6,6 Німці 1 502 1,0
Примітки
Ресурси Інтернету Административно-территориальное деление РСФСР