Контрудар під Старою Руссою () — низка наступальних та оборонних дій радянських військ Північно-Західного фронту (командувач генерал-майор Собенников П. П.) проти військ ударного угруповання німецької групи армій «Північ» (командувач В. фон Лееб), що наступала на Ленінград літом 1941 року. Замисел контрудару не вдався й закінчився невдачею, більш того основні сили ударного угруповання фронту були вщент розгромлені, разом з цим це якось мірою сприяло відверненню частини сил німецької групи армій «Північ» від наступу на ленінградському напрямку й дало виграш часу для оборонних приготувань міста.

Історія

Склад сторін

СРСР Північно-Західний фронт (командувач генерал-майор Собенников П. П.) 11-та армія (командувач генерал-лейтенант Морозов В. І.) 34-та армія (командувач генерал-майор Качанов К. М.) 27-ма армія (командувач генерал-майор Берзарін М. Е.) 48-ма армія (командувач генерал-лейтенант Акимов С. Д.).

Німеччина 16-та армія (командувач генерал-полковник Е.Буш) 10-й армійський корпус (командир генерал артилерії К. Гансен) 30-та піхотна дивізія 290-та піхотна дивізія 56-й моторизований корпус (командир генерал від інфантерії Е. фон Манштейн) 3-тя моторизована дивізія Дивізія СС «Тотенкопф» (28-го армійського корпусу) 8-й повітряний корпус (командувач генерал авіації В. фон Ріхтгофен)

Стислий розвиток подій На початку серпня німецька група армій «Північ» продовжувала наступ на Ленінград, пробиваючись в напрямку Красногвардейська, й у цих умовах радянське командування ухвалило рішення завдати контрудару у фланг ударного німецького угруповання.

Для проведення контрудару виділялися 11-та, 34-та, 27-ма і 48-ма армії Північно-Західного фронту. Основною ударною силою виступала 34-та армія (командувач — генерал-майор Качанов К. М.), яка прибула з резерву Ставки ВГК. Головний удар завдавався в проміжок між 30-ю і 290-ю піхотними дивізіями 10-го армійського корпусу генерала К. Гансена.

Рано ранком 12 серпня 34-та і 27-ма армії почали наступ, проте просування 27-ї армії було зупинено східніше Холма. Дії 34-ї армії були успішніше: вона просунулася на 40 км вглиб німецької оборони і вже вранці 14 серпня досягла залізниці Дно-Стара Русса.

Головнокомандувач німецькою групою армій «Північ» генерал-фельдмаршал В. фон Лееб змушений був перекинути в район радянського наступу моторизовану дивізію СС «Мертва голова»; незабаром за нею послідували 3-тя моторизована дивізія і управління 56-го моторизованого корпусу Е. фон Манштейна.

19 серпня 56-й корпус Е. фон Манштейна завдав відповідного контрудару, й до 25 серпня війська 34-ї і 11-ї армій були відкинуті на лінію річки Ловать.

У наслідок слабкої організації контрудару та нерішучості дій командування, радянські війська не досягли поставленої мети і зазнали важкої поразки. 23 серпня 1941 командувач Північно-Західним фронтом генерал-майор Собенников П. П. був знятий зі своєї посади (його місце зайняв генерал-лейтенант Курочкін П.О). 27 вересня 1941 військовий трибунал Північно-Західного фронту визнав командувача 34-ю армією генерал-майора Качанова К. М. винним у невиконанні отриманого ним наказу Військової ради фронту й виніс йому смертний вирок. 29 вересня 1941 Качанова розстрілялиУ 1956 році був посмертно реабілітований..

Цікавинки Саме у боях під Старою Руссою німцями був захоплений перший екземпляр реактивної установки «Катюша» А. В. Исаев. Котлы 41-го. — М.: Яуза, Эксмо, 2005. — 400 с. ISBN 5-699-12899-9.

Див. також Битви та операції німецько-радянської війни Староруська операція Стрєльнинський десант Дем'янська операція (1941) Петергофський десант Невська оперативна група

Література А. В. Исаев. Котлы 41-го. История ВОВ, которую мы не знали  — М.: Яуза, Эксмо, 2005. — 400 с. ISBN 5-699-12899-9 Девід Гланц. Блокада Ленинграда 1941—1944 гг. — М.: «Центрполиграф», 2009. Мамонов О. В. Первый контрудар Сталина. Отстоять Ленинград!  — М.: Яуза: Эксмо, 2014. — 384 с. — (Война и мы). ISBN 978-5-699-71280-9

Джерела

Посилання Мы сражались на Северо-Западном фронте

Примітки