Мара Заліте (; , Красноярськ) — латиська письменниця, народжена в Сибіру, культурна діячка.
Життєпис Заліте народилася 1952 року, у Красноярську, Сибір, куди її сім'я була депортована в 1941 році.
Вона провела роки дитинства в Красноярську, Сибір, до осені 1956 року, коли її батьки отримали дозвіл повернутися на батьківщину до Латвії. Решту дитинства вона провела в «Слампе Кална Ківулі». Заліте навчалася в початковій та середній школі в Слампе.
Заліте з 1979 року одружена з Янісом Кюзулісом, у них двоє дітей — Яніс Кюзуліс та Ілзе Кюзуле-Скрастіня, а також троє онуків — Кріш'яніс, Емілія та Маратс. Зараз вона живе в Ризі та часто перебуває у своєму заміському будинку в Тукумсі.
Кар'єра Заліте закінчила спортивну інтернат-школу в Мур'яні (1970) та факультет філології Латвійського університету (1975) (колишній Державний університет). У 1974—1989 роках Заліте працювала технічною асистенткою в Спілці письменників Латвії, менеджером Нової студії письменників та консультантом з поезії в журналі «Liesma». У 1989 році вона стала головною редакторкою видавництва та журналу , посаду, яку обіймала до 2000 року, коли стала президенткою Латвійської асоціації авторів (AKKA/LAA) (2000—2008). Вона також була членкинею Міської ради Орден Трьох зірок (1999—2006), головою Державної комісії з мови (2002—2004) та членкинею Капітулу орденів (2006—2007).
Вона є довіреною особою Ради Національної бібліотеки (з 1998 року), почесною членкинею Академії наук та однією з 14 засновниць «Фонду Кокнесе» (з 2005 року).
Заліте була нагороджена Орденом Трьох зірок, Пам'ятною медаллю учасників барикад 1991 року та отримала кілька літературних премій.
Літературні твори Заліте включають поезію, есе, п'єси, драму, прозу та лібрето. Вони часто стосуються історичних проблем і мають символічні значення, що відповідають міфології, латвійській культурі та народу. Твори авторки перекладені багатьма мовами, включно з російською, англійською, німецькою, шведською, естонською та французькою.
Її перші літературні твори були опубліковані на початку 1970-х. У 1980-х Заліте перейшла до драматургії, створюючи лібрето для мюзиклів та рок-опер. Її твори використовували музику багатьох видатних латвійських митців, таких як Раймонд Паулс та Яніс Лусенс.
Вона здобула багато літературних премій та національних нагород, включно з Орденом Трьох зірок, і вважається однією з найвидатніших латвійських суспільних діячів.
Її перший прозовий твір — автобіографічний роман «П'ять пальців» (2013) — здобув широке визнання як від читачів, так і від літературної спільноти.
Стиль і жанр На початку кар'єри Заліте, під час першої значної публікації вірша «Balādīte» в журналі Karogs у 1972 році; основними ідеями її поезії були життя та молодь 1970-х — пошук сенсу життя, розвиток особистості, цінності та подолання життєвих проблем.
Поряд з поезією Заліте писала драматургію. У 1980-х письменниця більше зосередилася на філософських та емоційних мотивах, поєднуючи історію та сучасність, а також посилаючись на актуальні соціальні та політичні проблеми, часто пов'язані з латвійською культурою та міфологією. Трагічна доля Латвії та прагнення нації до свободи найкраще зображені в поетичній збірці «Debesis, debesis» (1988).
Спочатку її драматургія розвивалася як продовження поезії. Вона написала кілька п'єс і лібрето, поєднуючи сильних індивідуальних персонажів із темами історії, міфів та національної ідентичності, найпопулярнішим з яких є лібрето для міфічно-символічної рок-опери «Ведмедобійця» («Lāčplēsis») (1987), що стало символом Третього латвійського пробудження.
Наприкінці XX століття шоста поетична збірка Заліте «Apkārtne» (1997) зобразила людину, свідомо ставлену до свого оточення та проблем, з якими вона стикається — свободи, хаосу, надії, втрати та депресії.
Протягом усієї літературної кар'єри її твори сильно впливали дитинством, що найкраще зображено в її перших прозових творах — автобіографічних романах «П'ять пальців» (2013) та «Птахи раю» (2018), які розповідають про окупацію та дитинство, проведене в режимі Радянського Союзу. Читачі описують ці твори як поетичні, ностальгічні та пристрасні.
Мара Заліте також випустила деякі літературні твори для дітей.
Основні нагороди
Премія імені Володимира Маяковського (1982, Грузія) Премія Ояра Ваціетіса (1989) Премія Аспазії (1992) Премія Гердера (1993, Німеччина) Пам'ятна медаль учасників барикад 1991 року (Barikāžu piemiņas medaļa) (2000) за значну участь у барикадах 1991 року. Орден Трьох зірок (Trīs zvaigžņu ordenis) (08.11.1995) за участь у барикадах. Хрест визнання (Atzinības krusts) (12.11.2008) за видатні заслуги в соціальній та культурній роботі, блискучий творчий внесок у латвійську літературу та зміцнення латвійської мови. Міжнародна премія Балтійського регіону імені Яніса Балтвілкса в дитячій літературі та мистецтві книги (2012) за дитячу казку «Tango un Tūtiņa ciemos» («Танго та Тутіна в гостях»). Щорічна латвійська літературна премія (2001; 2004; 2014) за збірку п'єс «Sauciet to par teātri»; п'єсу «Zemes nodoklis» та автобіографічний роман «Pieci pirksti» («П'ять пальців»).
Опубліковані твори
Поетичні збірки Vakar zaļajā zālē (Усі птахи знають це). Рига, Liesma, 1977 Rīt varbūt (Можливо завтра). Рига, Liesma, 1979 Nav vārdam vietas (Немає місця для слів). Рига, Liesma, 1985 Debesis, debesis (Небо, небо). Рига, Liesma, 1988 Apkārtne (Світ навколо мене). Рига, Preses nams, 1997 Dzeja (Поезія). Рига, Atēna, 2003 Dziesmu rakstā. Рига, Mansards, 2015
Збірки есе Brīvības tēla pakājē (Біля підніжжя статуї Свободи). Австралія, Australian Latvian Writers' Days and the Latvian Press Association's Australian Branch, 1990 Kas ticībā sēts (Посіяне у вірі). Рига, Rīga, 1997
Романи Pieci pirksti (П'ять пальців). Рига, Mansards, 2013. Paradīzes putni (Птахи раю). Рига, Dienas grāmata, 2018.
П'єси Pilna Māras istabiņa. Молодіжний театр, Рига, 1983 Tiesa (Суд), написана 1982. Театр Дайлес, Рига, 1985 Dzīvais ūdens (Жива вода). Молодіжний театр, Рига, 1988 Eža kažociņš (Колюча шуба їжака). Театр Валмієри, 1993 Margarēta (Маргарита). Новий театр Риги, 2001 Tobāgo! (Тобаго!). Театр Дайлес, Рига, 2001 Zemes nodoklis (Усі коти — люди), Театр Дайлес, Рига, 2003 Še Tev žūpu Bērtulis (Напевно не п'яниця Бертеліс). Сцена Огре, Огре, 2004 Pērs Gints nav mājās. Театр Дайлес, Рига, 2007 Lācis. Театр Дайлес, Рига, 2009 Priekules Ikars. Театр Дайлес, Рига, 2009
Лібрето Lāčplēsis (Ведмедобійця), 1986/1987 Meža gulbji (Дикі лебеді), 1995 Putnu opera (Опера птахів), 1997 Kaupēn, mans mīļais! (Каупен, мій любий), 1998 Indriķa hronika (Хроніка Генріха), 1999 Neglītais pīlēns (Гидке каченя), 2000 Sfinksa, 2000 Hotel Kristina, 2006 Leļļu opera, 2008 Meierovics, 2013
Книги для дітей Deviņpuiku spēks (Хлопці до дев'ятої сили). Рига, Liesma, 1985 Mamma un tētis kūrortā (Мама і тато на курорті). Рига, Dienas Grāmata, 2016 Tango un Tūtiņa ciemos (Танго та Тутіна в гостях). Рига, Liels un mazs, 2017
Інші твори To mēs nezinām. Sarunas ar Imantu Ziedoni. Рига, Dienas grāmata, 2009
Переклади українською «П'ять пальців». — К.: Ярославів Вал, 2019. — 288 с. ISBN 9786176050254. Переклала Ліна Мельник «Дума про сонце» [поезії]. — Львів: Література та мистецтво, 2021. — 84 с. Переклав Віктор Мельник
Примітки
Посилання Офіційний сайт Māra Zālīte на LIAA Māra Zālīte на latvianliterature.lv Māra Zālīte на gramatas.lv
Примітки