Аліобри́кс () — римська фортеця, яка була розташована неподалік від нинішнього села Орлівка Одеської області.
Історія Особливе значення для успішних походів мали опорні пункти, особливо у таких важливих місцях, як переправи через значні річки. Кельтське укріплення Аліобрикс (з кельт. «фортеця на пагорбі») згадує у своїх роботах Клавдій Птолемей.
Фортеця Аліобрикс була аванпостом Римської імперії на лівому березі Дунаю, задачею якого була охорона переправи та дороги, яка вела до Тіри та інших міст Північного Причорномор'я.
На правому березі Дунаю переправу прикривав каструм , який також був базою Мезійського флоту Римської імперії. Частина флоту перебувала у АліобриксіRummel (2008), p. 114—115..
Кельтське походження назв Новіодун та Аліобрикс у історичній науці вважається одним із свідчень присутності кельтських племен у Південно-Східній Європі.
Аліобрикс, як і Новіодун, входив до складу провінцій Нижня Мезія (Moesia Inferior) та Мала Скіфія (Scythia Minor).
Новіодун був розташований в межах сучасного румунського міста Ісакча, Аліобрикс знаходився на захід від села Орлівка, на Кам'яній горі, відомій також як Картальський камінь.
Проводяться розкопки Аліобрикса та римської дороги, що проходила біля нього.
Карти
Фото
Див. також Траянові вали Давньоримський флот Лімес Віа Іструм
Примітки
Посилання
Noviodunum project Аліобрикс на Вікімапії
Джерела Gostar, N. (1967). Aliobrix. Latomus, 26(4), 987—995. Barnea, A. (2013). Sur les Celtes au Bas-Danube, Studii de Preistorie, 10, 221—225. Rummel, C. (2008) The Fleets on the Northern Frontier of the Roman Empire from the 1st to 3rd century. Unpublished PhD thesis. University of Nottingham. Campbell, J. B. (2012) Rivers and the Power of Ancient Rome. Chapel Hill: University of North Carolina Press. Виктор Зубарев. Историческая география Северного Причерноморья по данным античной письменной традиции. Геннадій Казакевич. Кельтська спадщина Південно-Східної Європи: Погляд лінгвіста Андрей Потылико. Древняя дунайская переправа может стать памятником под эгидой ЮНЕСКО Іванченко А. В., Р. Д. Бондар як дослідниця Орловки — Libra: збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, Вип. 2 — С.85-92.