Ки́тник лучни́й Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович, лисохві́ст лучни́й (Alopecurus pratensis) — вид трав'янистих рослин родини тонконогових.

Українські синоніми та народні назви

Китник луговий; батланчик, батлач(н)ик, батлачок, бор дивій, глашник, житниця водяна, жито дике, китник, китник левадний, лисохвост, мичка, мушка, мушка пшенична, перей, пирій, пирій луговий, сіянка, смішне зіллє, хвіст лисій, хвіст лисій луговий, хвіст мачкин, червонуха.

Опис

Рихлокустовий, верховий багаторічний злак з коротким, повзучим кореневищем. Кущ прямий, середньорослий (80-120 см), з великою кількістю неплідних пагонів, рясно вкритих м'яким листям. Стебла прямі або знизу колінчасто-вигнуті, у вузлах дещо роздуті і округлі, порівняно тонкі, темно-пофарбовані. Листя подовжені (до 25 см), вузькі, рідко широколанцетні, мало опушені, темно-зелені, іноді сизі. Суцвіття — подовжено-веретеновидний або майже циліндричний щільний султан, біло-сірий або брудно-сірий, завдовжки 5-9 см, іноді 11-12 см. Колоски еліптичні, великі, 5-6 мм завдовжки. Колоскові луски з прямими, загостреними верхівками, що сходяться, з 3 зеленими жилками, опушені лише по кілю, рідше по жилах. Квіткові луски загострені, майже однакової довжини з колосковими, білуваті, з міцною, колінчасто зігнутою, що значно перевищує колосок остю. Пиляки 3 — 4 мм завдовжки. Насіння (несправжній плід) плівчасті, плоскі, легкі, вкриті жорсткими шипиками, несипучі. Маса 1000 насінин 0,5-0,7 г. Рослин озимо-ярового типу розвитку. Плодоносить з 2-го року. Цвітіння відбувається у травні-червні, дозрівання — у червні-липні. Вітро- і перехреснозапилювана рослина.

В арктичній Європі поряд з типовою зустрічається низькоросла форма з сизим, сильно потовщеним суцвіттям — Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.).

Китник лучний можна сплутати з тимофіївкою лучною, але гілочки суцвіття у лисохвоста на відміну від тимофіївки не зростаються з головною віссю; і коли суцвіття згинати, воно розділяється в місцях згину.

Число хромосом — 2n = 4x = 24.

Поширення

Природний ареал

Азія Західна Азія: Афганістан; Іран; Туреччина Кавказ: Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя Сибір: Росія — Східний Сибір, Західний Сибір Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Узбекистан Монголія Далекий Схід Росії Китай Європа Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія; Сербія; Словенія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Іспанія

Ареал натуралізації

Південна Америка Аргентина; Чилі

Культивування

Європа Північна Європа: Ісландія Північна Америка Канада Сполучені Штати Америки

Екологія

Мезофіт. Росте по берегах водойм, серед чагарників. Часто утворює великі лугові цілинні масиви по заплавах річок. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 1,0-1,5 місяця. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних (-4 .. −6 °С) і осінніх (-5 ..- 6 °С) заморозків. Не стійкий до посухи. Найкращі для посіву ґрунти: забезпечені вологою, пухкі, досить родючі, суглинні, супіщані, торф'яно-глейові, наносні лугові, середньо- і слабокислі, осушені низинні торфовища. В Україні росте на луках (переважно заплавних) майже по всій території країни, крім степових районів.

Господарське значення

Одна з найкращих багаторічних скоростиглих злакових трав. Серед інших видів роду, що є добрими кормовими травами, має найголовніше значення. Відростає в другій половині квітня, придатний для пасіння на початку травня, для укосу — наприкінці. По живильній цінності стоїть вище тимофіївки, костриці і грястиці збірної.

Вирощування

Формує врожай зеленої маси — 150–350 ц/га, сіна — 45-75 ц/га, насіння — 1,5-4,0 ц/га. Протягом вегетаційного періоду дає 2—3 укоси. Врожайність збільшується при посівах в суміші з конюшиною червоною, грястицею збірною на сухіших ґрунтах і з конюшиною рожевою, стоколосом безостим або очеретянкою — на вологіших. Добре росте в співтоваристві з лядвенцем рогатого і мишачим горошком.

Найкращі сорти районовані (1980) в Україні: 'Хальяс', 'Дністровський' та місцеві[ ].

Широкого поширення у виробництві не має, що пов'язано з труднощами ведення насінництва.

Примітки

Література

Флора СССР. В 30 т. / Гл. ред. акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Р. Ю. Рожевиц и Б. К. Шишкин — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1934. — Т. II. — С. 150–151. Цвелев Н. Н. Злаки СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л.: Наука, 1976. — 788 с. Головкин Б. Н. Культигенный ареал растений. — М.: Наука, 1988. — 184 с. Государственный реестр сортов растений Украины. — Киев: Урожай, 1992. — 199 с. Земельные ресурсы СССР. (Природно-сельскохозяйственное районирование территории областей, краев, АССР и республик). — М.:, 1990. — Ч. 1. — 260 с. Медведев П. Ф., Сметанникова А. И. Кормовые растения европейской части СССР. — Л.: Колос, 1981. — 336 с. Природно-сельскохозяйственное районирование и использование земельного фонда СССР. / Под ред. акад. ВАСХНИЛ А. Н. Каштанова. — М.: Колос, 1983. — 336 с. Шашко Д. И. Агроклиматическое районирование СССР. — М.: Колос, 1967. — 335 с. Шашко Д. И. Агроклиматические ресурсы СССР. — Л.: Гидрометеоиздат, 1985. — 248 с. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae. Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. Markle, G. M. et al., eds. 1998. Food and feed crops of the United States, ed. 2. Office of the Union. 2009. UPOV: International Union for the Protection of New Varieties of Plants. List of the taxa protected by the members of the Union. Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:105. Still, S. M. 1994. Manual of herbaceous ornamental plants, ed. 4. Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. 5:241. [with two subspecies]. Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-382. Welsh, S. L. et al. 1993. A Utah flora.

Джерела

Посилання

http://www.tropicos.org/Name/25504391 Alopecurus pratensis в базі даних «EU-nomen»: Pan-European Species directories Infrastructure (PESI) Alopecurus pratensis L. на сайті «Плантариум»