Барон Вальтер фон Лютвіц (; 2 лютого 1859, Бодланд, район Розенберг, Сілезія — 20 вересня 1942, Бреслау) — німецький генерал, відомий завдяки своїй участі в Каппському заколоті.
Біографія Під час Першої світової війни займав ряд високих військових посад, у тому числі неодноразово — командира бригади. Після оголошення перемир'я в 1918 був призначений тимчасовим революційним урядом — Радою народних уповноважених — на посаду головнокомандувача рейхсвером в Берліні і його околицях. Перебуваючи на цій посаді, в січні 1919 керував придушенням за допомогою фрайкора так званого Повстання спартакістів.
Як і багато інших в рейхсвері, був рішучим противником Версальського договору, найбільше — вимогам скоротити німецьку армію до 100 тисяч чоловік, ліквідувати фрайкор і видати державами-переможницями близько 900 службовців рейхсверу, що звинувачувалися у скоєнні військових злочинів. Активний опір вимогам мирного договору розпочав після 11 березня 1920, коли був зміщений з посади головнокомандувача рейхсміністром оборони Густавом Носке. У ніч з 12 на 13 березня морська бригада Ергардта, яка підлягала розформуванню, а перед цим знаходилася в підпорядкуванні Лютвіца, увійшла в урядовий квартал Берліна. Лютвіц був призначений заколотниками рейхсміністром оборони. Не підтримані старою елітою і населенням, заколотники протрималися лише кілька днів, 17 березня, вбачаючи придушення заколоту, Лютвіцу вдалося втекти.
Після втечі кілька років прожив в Угорщині, після оголошення амністії в 1925 повернувся на батьківщину.
Звання
Фенріх (15 квітня 1878) Другий лейтенант (15 грудня 1876) Перший лейтенант (12 червня 1886) Гауптман (21 січня 1892) Майор (27 січня 1898) Оберст-лейтенант (15 вересня 1904) Оберст (14 квітня 1907) Генерал-майор (20 або 23 березня 1911) Генерал-лейтенант (1 січня 1914) Генерал піхоти (18 серпня 1918)
Нагороди
Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1903) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 2-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Орден Фрідріха (Вюртемберг) 2-го класу Почесний хрест (Шварцбург) 2-го класу Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Італія) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям і мечами Орден Церінгенського лева (Велике герцогство Баден) Орден Меча, командорський хрест 1-го класу Орден «Османіє» 3-го ступеня (Османська імперія) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Pour le Mérite з дубовим листям орден (24 серпня 1916) дубове листя (24 березня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами
Бібліографія
Im Kampf gegen die November-Revolution. Vorhut-Verlag O. Schlegel, Berlin. 1934
Примітки