Хімічний склад річкових вод України - вміст розчинених у річкових водах України хімічних речовин: головних іонів, мінералізації води, біогенних речовин тощо.

Загальні положення За своїм впливом чинники, які визначають формування хімічного складу природних вод, поділяються на такі групи: фізико-географічні (рельєф, клімат, вивітрювання, ґрунтовий покрив); геологічні (склад гірських порід, тектонічна будова, гідрогеологічні умови); фізико-хімічні (хімічні властивості елементів, кислотно-лужні та окисно-відновні умови, змішування вод і катіонний обмін); біологічні (життєдіяльність живих організмів і рослин); антропогенні (штучні) – всі чинники, пов'язані з діяльністю людини, які впливають, в основному на якість води. Умови формування хімічного складу річкових вод України залежать від співвідношення та послідовності прояву вказаних чинників, які також впливають на якість води (особливо в південній частині України), що виявляється під час гідрохімічних та гідрологічних досліджень.

Річки зони мішаних лісів Річкові води цієї зони повсюдно гідрокарбанатно-кальцієві з середньою мінералізацією, яка змінюється від 164 мг/дм³ у басейнах Ужа та Уборті до 354 мг/дм³ у басейні Десни.

Максимальна мінералізація (584 мг/дм³) відзначається у воді Західного Бугу.

Річки лісостепової зони Серед аніонів у річкових водах зони переважають гідрокарбонатні іони (клас води гідрокарбонатний).

За переважаючими катіонами виділяються групи:

кальцієва (басейн Дністра і верхня частина Західного Бугу, верхів'я Стира, Горині, Случа);

кальцієво-магнієва (верхні притоки Південного Бугу, правобережні та лівобережні притоки Дніпра.

Води річок басейнів Псла і Ворскли гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-натрієві. Середня мінералізація води змінюється від 323 мг/дм³ до 571 мг/дм³.

У цілому, спостерігається закономірність - збільшення мінералізації води, абсолютного і відносного вмісту іонів натрію та сульфатів з північного заходу на південний схід з максимумом у басейні Дністра (732 мг/дм³).

Річки степової зони Води гідрокарбонатно-сульфатного класу належать до вододільного простору Дніпро - Дністер, а також до річок басейну Сіверського Дінця. Ці води найменш мінералізовані (708-799 мг/дм³), серед катіонів тут переважає кальцій.

У річках Приазов'я переважають сульфатно-хлоридні води змішаного катіонного складу з високою мінералізацією, яка може досягати 3000-4000 мг/дм³ (річки Молочна, Обіточна, Кальчик), що значно перевищує вміст солей у прісних водах та гранично допустимі концентрації (ГДК) для джерел питного водопостачання.

Висока мінералізація води (1500-2500 мг/дм³) характерна для приток нижньої частини Дніпра (Оріль, Самара, Вовча, Конка, Інгулець). Склад води тут хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатний натрієво-кальцієвий.

Річки гірських країн Річки Українських Карпат мають води яскраво вираженого гідрокарбонатного кальцієвого складу, порівняно невеликої мінералізації (150-250 мг/дм³).

Річки Криму мають води, в основному, гідрокарбонатного кальцієвого складу з мінералізацєю 300-400 мг/дм³ (за виключенням р. Салгир, в якій мінералізація води може значно перевищувати 1000 мг/дм³.

Гідрохімічна зональність та якість річкових вод За хімічним складом річкових вод рівнинної частини України спостерігається чітка гідрохімічна зональність, яка стосується малих та середніх річок, водозбори яких відображають місцеві природні умови - зростання мінералізації води з північного заходу на південний схід - від 150-300 мг/дм³ для деяких річок Полісся до 3000-4000 мг/дм³ для деяких річок Приазов'я. Відповідно, так само зростає і твердість води - від 2-3 ммоль/дм³ до 15-30 ммоль/дм³. У південних річках спостерігається незадовільна якість води за рахунок природних чинників - значне перевищення даних показників для прісних вод та ГДК для джерел питного водопостачання.

Гідрохімічна зональність спостерігається незалежно від напрямку течії річок і добре узгодується з межами фізико-географічних зон.

У зоні мішаних лісів поширені прісні річкові води гідрокарбонатні кальцієві, у західних областях лісостепової зони - прісні гідрокарбонатні кальцієві, які з просуванням на схід поступово переходять у гідрокарбонатні кальцієво-магнієві.

Біля межі із степовою зоною в їх складі помітне місце починають займати сульфати. В степовій зоні переважають сульфатно-хлоридні води змішаного катіонного складу.

У гірських країнах (Українські Карпати та Крим) гідрохімічна зональність, практично, не прослідковується, води річок прісні гідрокарбонатні кальцієві.

Хімічний склад великих річок - азональний, вода у них прісна, з мінералізацією значно нижчою 1000 мг/дм³.

Література

Хільчевський В. К. Гідрохімічний словник. – К.: ДІА, 2022. – 208 с. ISBN 978-617-7785-42-1. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України : підручник. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2019. - 343 с. ISBN 978-966-933-035-2 Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії : підручник. – К.: Ніка-Центр, 2012. - 312 с. ISBN 978-966-521-559-2 Гідролого-гідрохімічна характеристика мінімального стоку річок басейну Дніпра / За ред. В.К. Хільчевського,. — К.: Ніка-центр, 2007. — 184 с. ISBN 978-966-521-445-8

Посилання Інформаційний бюлетень Держводагентства України про якісний стан поверхневих вод в Україні Хімічний склад води річки Стир відповідає екологічнич нормам. - ДП "НАЕК "Енергоатом" Ведення державного моніторингу якості поверхневих вод Басейновим управлінням водних ресурсів р. Тиса