Абіси́нський еяле́т (, Eyālet-i Ḥabeš, «Аббісинський край») — еялет (край) Османської імперії у 1557–1802 і 1813–1872 роках. Охоплював землі Абісинії в акваторії Червоного моря, а з XVIII століття — регіон Хіджазу. Розташовувався на території сучасних Еритреї й Саудівської Аравії, а також Судану, Сомалі та Джибуті. Адміністративні центри — Массава, Савакін, Джидда (з 1701). Створений в ході османського завоювання Абісинії й Хіджазу в XVI столітті. Місце розташування двох головних мусульманських святинь — Мекки та Медіни. Контролював винятково портові міста, де були османські гарнізони; сільська місцевість лишалася поза впливом турецької влади. Вів війни із сусідніми ісламськими державами: Медрі-Бахром і Сеннарським султанатом в Абісинії, й Дірійським еміратом в Хіджазі. Наприкінці XVIII століття перетворився на місце політичного заслання. Керувався бейлербеями і пашами, влада яких була радше номінальною. 1802 року втратив Хіджаз, який захопили саудівські ваххабіти. У 1813—1827 роках, внаслідок османсько-саудівської війни, тимчасово керувався адміністрацією Єгипетського еялету. 1866 року абісинські території увійшли до складу Єгипту. 1872 року перетворений на Хіджазький вілаєт.
Назва Абісинський еялет Османська Абісинія / Османський Хіджаз Абісинське бейлербейство Абісинське пашство Еялет Абісинії й Джидди Еялет Абісинії й Хіджазу Хіджазький еялет
Адміністративний поділ Поділявся на 6 санджаків (хоругов): Санджак Ібрім Санджак Савакін Санджак Харгіго Санджак Массава Санджак Зайла Санджак Джидда У XIX столітті поділявся на 5 санджаків: Санджак Ємен Санджак Наджд Санджак Джидда Санджак Медіна Санджак Мекка
Примітки
Джерела Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300–1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАНУ. — Київ: Критика, 1998. — 286 с.