Абда́л () — в Османській імперії назва мандрівних дервішів. У деяких дервішських орденах назва рангу 40 святих (нижче кутба). Старійшинам різних груп дервішів інколи давалося ім'я баба (батько). Дервішів, послідовників Баба Ісхакапідняв повстання в Анатолії у 1241 р, називали бабаї. Чимало абдалів та календеріїв було серед учасників великого повстання туркменів, яке підняв у 1527 р. один з нащадків Гаджжі Бекташа на ім’я Календер у Центральній АнатоліїОсманська імперія: класична доба 1300–1600, с.209. Османські архіви свідчать, як час від часу через усе XVII сторіччя уряд робив пильні обстеження різних таємних товариств і шукав дервішські ложі. Наприклад, він заборонив товариству старих абдалів та календерів Ишик, «які піднімали прапори, грали на сопілках та бубнах, і в усьому чинили супротивне релігії» мандрувати від містечка до містечка і від села до селаОсманська імперія: класична доба 1300–1600, с.211.
Абдаліти — назва мандрівних монахів у середньовічній Персії та індійських монархіях. В тлумачнику Даля подається у варіаціях «перський монах» та «брехун». Примітки
Див. також Бекташі Суфізм
Джерела Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300–1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАНУ. — Київ: Критика, 1998. — С. 244.