Костриця очеретяна

Костриця очеретяна (Festuca arundinacea Schreb.) — вид рослин з роду костриця (Festuca) родини тонконогових (Festucaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика

Однодомна рослина. Верховий рихлокустовий багаторічний злак. Коренева система мичкувата, іноді з короткими кореневищами, добре розвинена в орному шарі ґрунту. Пагони позапіхвові, піхви майже дощенту розщеплені. Стебла прямі, іноді нахилені, міцні, потовщені, голі, світло-зелені, рідше антоціанові, 100–160 см заввишки. Листя широколінійні, великі, порівняно жорсткі, шорсткі. Суцвіття — велика (18-24 см) розгалужена, іноді одногрива волоть. Зав'язь гола. Колоскові луски шкірясті, подібні за консистенцією з нижніми квітковими лусками. Останні без кіля, остисті. Плід — зернівка, подовжена, жолобчаста, сірувато-жовтувата. Маса 1000 насінин 2,2-2,4 г. Рослина озимого типу розвитку. Плодоносить з 2-го року розвитку. Цвітіння — червень, дозрівання — липень-серпень. Вітрозапилюваний перехресник.

Відрізняється від костриці лучної (Festuca pratensis Huds.) вищим ростом.

Число хромосом — 2n = 28, 42, 70.

Поширення

Природний ареал

Африка Північна Африка: Алжир; Лівія; Марокко; Туніс Азія Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан Сибір: Західний Сибір Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан Індійський субконтинент: Пакистан — Белуджистан Європа Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія; Сербія; Словенія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови)

Натуралізація

Африка Макаронезія: Португалія — Азорські острови; Іспанія — Канарські острови Південна Африка: Південно-Африканська Республіка — Східна Капська провінція, Вільна держава, Західна Капська провінція Азія Китай Східна Азія: Тайвань Австралія Австралія Нова Зеландія Північна Америка Канада Сполучені Штати Америки Тихий океан Північно-центральна частина Тихого океану: Сполучені Штати — Гаваї Південна Америка Мезоамерика: Коста-Рика; Гватемала Бразилія: Ріо-Гранде-ду-Сул, Санта-Катаріна Еквадор Аргентина; Чилі; Уругвай

Культивування

Азія Китай Індійський субконтинент: Бутан Північна Америка Сполучені Штати Америки Південна Америка Аргентина

Описаний з Німеччини (околиці Лейпцига) 1771 року. У культурі відомий з початку XX століття. У колишньому СРСР обробляється в 72 територіальних утвореннях (відповідно до сортового районування) на порівняно невеликих площах в лісовій, лісостеповій, гірській зонах і за їх межами. Районовано 10 селекційних сортів для пасовищного і сінокісного використання.

Екологія Мезофіт. Росте на солонцюватих луках, по берегах струмків та річок, на вапнякових і крейдяних відслоненнях. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0-3,0 місяців. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних і осінніх заморозків, але недостатньо стійка проти літніх посух. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової та лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні і перегнійно-глейові ґрунти. Добре росте на суглинкових ґрунтах. У травостої тримається 8 і більше років.

Господарське значення Костриця очеретяна має велике значення як один з основних компонентів травосумішей (з конюшиною червоною і люцерною посівною), що використовують для поліпшення природних угідь та організації сінокосів і пасовищ короткострокового і довгострокового використання. Як самостійна культура використовується в основному на насіння. Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку — для укосу — наприкінці травня. По живильній цінності мало відрізняється від тимофіївки і костриці червоної. Використовується в основному на сіно, сінаж, силос. На пасовищі поїдається погано усіма домашніми тваринами через жорсткі листя і вміст алкалоїдів. Покращує структуру і родючість ґрунту. Застосовується для закріплення еродованих земель. Формує врожай зеленої маси за 2 укоси — 200–380 ц / га, сіна — 54-92 ц / га. Середній урожай насіння — 2,5-5,0 ц / га, а у кращих випадках — до 8,0-10,0 ц / га. Цінною біологічною особливістю є здатність відростати до пізньої осені, тому використовується для осіннього випасання худоби. Витримує багаторазове скошування та випасання.

Підживлення фосфатними і калійними добривами зменшує вміст алкалоїдів. Натомність азотні його підвищують. На сіно потрібно скосити перед цвітінням, інакше кормова цінність рослини зменшується.

Придатна для залуження надмірно зволожених лук, свіжомеліорованих торфовищ.

Систематика Деякі джерела розглядають Festuca arundinacea Schreb. як синонім Schedonorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.Festuca arundinacea в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин

Примітки

Див. також Список видів роду Костриця

Література Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 2. Festucaceae (Gramineae). Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1990, 361 стр. ISBN 5-02-028894-2 Цвелев Н. Н. Злаки СССР. Ленинград: Наука, Ленинградское отделение, 1976. 788 с. Головкин Б. Н. Культигенный ареал растений. — М.: Наука, 1988. — 184 с. Державний реєстр сортів рослин України. — Київ: Урожай, 1992. — 199 с. Государственный реестр селекционных достижений, допущенных к использованию. Сорта растений. — М., 1994. — 218 с. Каталог районированных сортов по Беларуси. — Минск: Ураджай, 1997. — 176 с. Медведев П. Ф., Сметанникова А. И. Кормовые растения европейской части СССР. — Л.: Колос, 1981. — 336 с. Природно-сельскохозяйственное районирование и использование земельного фонда СССР. / Под ред. акад. ВАСХНИЛ А. Н. Каштанова. — М.: Колос, 1983. — 336 с. Шашко Д. И. Агроклиматическое районирование СССР. — М.: Колос, 1967. — 335 с. Шашко Д. И. Агроклиматические ресурсы СССР. — Л.: Гидрометеоиздат, 1985. — 248 с. Aiken, S. G., M. J. Dallwitz, C. L. McJannet & L. L. Consaul. 1997. Biodiversity among Festuca (Poaceae) in North America: Diagnostic evidence from DELTA and clustering programs, and an INTKEY package for interactive, illustrated identification and information retrieval. Canad. J. Bot. 75(9): 1527-1 Alexeev, E. B. 1980. Genus Festuca L. in Pakistano, India, Nepalo et Burma. Novosti Sist. Vyssh. Rast. 17: 10-42. Alexeev, E. B. 1986. Festuca L. (Poaceae) in Venezuela, Colombia and Ecuador. Novosti Sist. Vyssh. Rast. 23: 5-23. Briceño, B. & G. Morillo. 1994. El género Festuca L. (Poaceae) en los páramo de Mérida. Ernstia, ser. 2 4(3-4): 73-88. Cabi, E. & M. Doğan. 2012. Poaceae. 690–756. In A. Güner, S. Aslan, T. Ekim, M. Vural & M. T. Babaç (eds.) Türkiye Bitkileri Listesi. Nezahat Gökyiğit Botanik Bahçesi ve Flora Araştırmaları Derneği Yayını, Istanbul. Davidse, G. 1994. 27. Festuca L. 6: 223–227. In G. Davidse, M. Sousa Sánchez & A.O. Chater (eds.) Fl. Mesoamer.. Universidad Nacional Autónoma de México, México, D. F. Dávila Aranda, P., J. Valdés-Reyna & M. González Ledesma. 2001. El género Festuca (POACEAE: POOIDEAE) en el noreste de México. Biotam 12(2): 49-64. Matthei, O.R. 1982. El género Festuca (Poaceae) en Chile. Gayana, Bot. 37: 1-64. Phillips, S. 1995. Poaceae (Gramineae). Fl. Ethiopia 7: I–XX, 1-420. Stančík, D. 2003. Las especies del género Festuca (Poaceae) en Colombia. Darwiniana 41(1-4): 93-153. Stančík, D. 2004. The genus Festuca (Poaceae: Loliinae) in Venezuela. Nordic J. Bot. 23(2): 191–205. Zuloaga, F. O., E. G. Nicora, Z. E. Rúgolo de Agrasar, O. Morrone, J. F. Pensiero & A. M. Cialdella. 1994. Catálogo de la familia Poaceae en la República Argentina. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 47: 1-178.

Джерела

Вівсянициця (костириця) очеретяна // Аграрний сектор України

Посилання

http://www.tropicos.org/Name/25509613 Festuca arundinacea Schreb. на сайті «Плантариум»