Барві́нок, також моги́льниця (Vinca) — рід квіткових рослин родини барвінкових або кутрових (Apocynaceae), батьківщиною якого є Європа, Північна Африка і Передня Азія.

Етимологія Латинська назва vinca походить від ранішого pervinca, пов'язаного з дієсловом pervincire, vincīre — «оплітати», «обвивати», «обв'язувати».

Українське барвінок являє собою викривлену (запозичено через посередництво ) латинську назву pervinca. Форма з «і» (замість належного «и») в українській мові, очевидно, пов'язана впливом слова вінокЮрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002. — С. 484.

Загальний опис

Напівкущі або трави з тонким витким стеблом 1-2 м завдовжки, піднімається над землею не більше ніж на 20-70 см. Стебло часто пускає корені в місцях, де воно торкається ґрунту, що допомагає рослинам займати велику територію. Листки супротивні, прості, широкі, ланцетоподібні або овальні 1-9 см завдовжки, 0,5-6 см завширшки. Чотири види роду вічнозелені, листя зберігає свій зелений колір навіть узимку. Має довгастий трилисник.

Цвітіння відбувається більшу частину року. Навесні зацвітає синім цвітом, який нагадує вогник. Квітки прості 2,5-7 см завширшки, з 5 зазвичай синіми (рідко білими) пелюстками, з'єднаними біля основи в трубку. Плід складається з кількох стручків.

Розведення і застосування Два види — барвінок малий (Vinca minor) та барвінок великий (Vinca major) — популярні декоративні садові рослини. У барвінка великого ширші листки з волосистими краями та більшими квітками; менш морозостійкий. У США та Австралії обидва види вважають бур'янами, стійкі до звичайних гербіцидів. За спостереженнями екологів, барвінок слід занести до Червоної книги України як рослину, яка перебуває на межі зникнення в межах території країни.

Застосування в медицині Барвінок раніше застосовували в гомеопатії для лікування кашлю та диспепсії, але через алкалоїди вінкамін, ізовінкамін та вінкамідін зараз використовується рідко. Також містить таніни. Усі частини барвінку можуть викликати розлад шлунка.

Барвінок малий (Vinca minor) є цінною лікарською сировиною, що містить 45 алкалоїдів, в основному індольного ряду. У сучасній медицині його цінують насамперед за здатність розширювати судини головного мозку та покращувати кровообіг.https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/8941/barvinok#:~:text=БАРВІНОК%2C%20Vіnca%20L.,напівкущів%20родини%20барвінкових%20(Apocynaceae).

З барвінку виробляють лікарські засоби вінкрістин та вінбластин.

Барвінок в українському фольклорі

Барвінок — символ радісної життєвої сили, вічності усталеного буття, провісника весни та емблема викривальних сил; невмирущої пам'яті про покійних; взаємозв'язку смерті і життя та його продовження, дівоцтва, незайманості, цнотливості, чоловічого начала, молодого козакаВ. П. Коцур (ред.) та інш. Енциклопедичний словник символів культури України. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.  — С. 39..

За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, барвінок садили й садять на могилах.

Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині — молодій, — було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні-ладканки й балади.

На Коломийщині записано легенди про те, що барвінок прополюють і доглядають красні діви (лісні), щоби він розкішно ріс і цвів. Ним обсаджували кринички-джерела, його садили в криницях поміж каміння, ним прикрашали посуд на Водохреща.

Поширеною є легенда про наречених, які брали шлюб у церкві, а в цей час налетіли татари і намагалися захопити молоду, аби продати її на невільничому базарі. За легендою, в сутичці гинуть гості, наречений, а дівчина у вінку тікає до лісу. Її наздоганяє татарин, ловить за стрічки, вінок падає, а разом з ним і дівоча голова, яка стає криничкою, а вінок довкола проростає барвінком. Такі кринички часто трапляються на Прикарпатті, хоч легенда майже не має нічого спільного з татарами. Татари-мусульмани сприймалися як «погана віра», так само як і дохристиянську віру українців називали «поганською». Тому й міф перенісся на новітні часи, а колись ці легенди пов'язувалися з виникненням священних джерел і тройзілля.

Пісні про барвінок на Коломийщині

Різна в етнографічно-фольклорному плані Коломийщина має свої весільні пісні про барвінок, по-різному використовує його у весільних звичаях.

У селах Запруття, ближчих до Гуцульщини (Сопів, Вербіжі, Ключеви, Княждвір, Печеніжин, Марківка, Молодятин, Рунґури, Слобода, Воскресинці, Корнич, Пилипи, Кропивище та ін.) на весіллях співають так звані «барвінкові» чи «бервінковіє», в яких обов'язковим є початковий рядок «Лежьили берви бервінковії» або «Ба й лежі берви бервінковіє». Ці «бервінкові» бувають кількох мелодій і віршованих розмірів. Краєзнавець Савчук Микола записав у Великому Ключеві упродовж 1975—1996 рр. майже 50 «бервінкових».

Під час весільних обрядів Барвінок кладуть у склянку чи миску з свяченою водою перед тим, як вплітають його у вінок молодій (с. Воскресинці, Корнич та інші), у Семаківцях молода несе барвінок до молодого.

Про барвінок на весіллях співають багато пісень:

Ой із-за гори та високої Ясне сонічко сходит, А з-за другої та ше вищої Три браччики віході. Перший іде — бирвінок несе, Бирвінок у вінок, А другий іде — шовчечок несе, Шовчечок на віночок. А третий іде — чисничок несе, Чисничок на віночок. (село Товмачик, 1990-ті)

Ой з-за гороньки, з-за високої Три зірниченьки зійшли — 2 р. А до (Марійки) молоденької Три сестриченьки прийшли — 2 р. Ой перша сестра барвінок несла, Та й барвінок на вінок — 2 р. А друга сестра медочок несла, Помастити віночок — 2 р. А трета сестра позлітку несла, Золотити віночок. —2 р.

(с. Черемхів, 1990-ті)

Зарінком, свашечки, зарінком Та й за хрещатим бирвінком.

…….

Коби наші Марієчка добре серце мала, Вна би своєму молодому бирвіночку дала.

(с. Тростянка, 1990-ті)

На Коломийщині існує повір'я, що якщо хтось зірве барвінок до свічки на похорон, то барвінок може пропасти. У творах Шевченка Тарас Шевченко написав вірш — «Барвінок цвів і зеленів...», де образ квітучого барвінку контрастує з темою швидкоплинності життя та розлуки.

Барвінок цвів і зеленів,

Слався, розстилався;

Та недосвіт передсвітом

В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,

Побив... Поморозив...

Шкода того барвіночка

Й недосвіта шкода! Для дітей Наталя Забіла написала світлий вірш про весняне пробудження — «Барвінок»: «Недавно ще гула метелиця, Іще лежить в низинах сніг, А вже барвінку листя стелеться Зеленим килимом до ніг».https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5458 Псевдонім Ганна Барвінок (справжнє ім'я — Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш; 5 травня 1828, хутір Мотронівка — 6 липня 1911) — українська письменниця, мемуаристка, учасниця культурно-просвітницького руху.

Взяти псевдонім "барвінок" вона захотіла самостійно і обрала цей авторський знак, доручивши літературну долю вічнозеленому в’юнкому барвінку, що вміє виживати за будь-яких умов.

Див. також Список родів родини барвінкових

Примітки

Джерела Енциклопедія Коломийщини, зшиток 2, літера Б Барвінок малий .

Посилання

Барвінок // Барвінок // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 39–42. – 912 с.