Езель-Вікське єпископство (; ) — духовно-феодальне князівство, що існувало в західній, а також острівної частини сучасної республіки Естонія в період 1228–1560 років. Виникло після того як до Балтики переселився Орден мечоносців, з 1237 відомий як Лівонський орден. Приводом до походів німецьких хрестоносців було завоювання і насильницька християнізації місцевих прибалтійських племен (курші, ліви та ін.), основною метою — захоплення землі та колонізція її німецькими поселенцями.
Історія
Езель-Вікська епископія була проголошена 1 жовтня 1228 року, остаточно оформилася до 1234 року. Верховними керівниками князівства стали німецькі єпископи і наближене до них німецьке духовенство, що експлуатувало місцевих естонських селян. У роки свого розквіту Лівонський орден, Ризьке архієпископство, Курляндское єпископство, Дерптськоє єпископство і Езель-Вікське єпископство утворювали так звану Лівонську конфедерацію п'яти феодальних держав Німецької середньовічної Балтики.
Єпископи 1227 — 1228: Готтфрід, цистеріанець 1235 — 1260: Генріх І, домініканець 1262 — 1285: Герман І фон Буксгеведен 1290 — 1294: Генріх II 1294 — 1297: Якоб I 1297 — 1307: Конрад I 1312 — 1320: Гартунг 1332 — 1337: Якоб II 1338 — 1362: Генріх II Озенбрюгге 1363 — 1374: Конрад II 1374 — 1383: Генріх III 1385 — 1419: Вінріх фон Кніпроде 1420 — 1423: Каспар Шувенфлюг 1423 — 1432: Крістіан Кубанд 1432 — 1438: Йоганн I Шутте 1439 — 1454: Йоганн II Крюель 1454 — 1458: Людольф Грове 1458 — 1469/1471: Йодок Генштайн 1471 — 1491: Петер Ветберг 1492 — 1515: Йоганн III Оргас 1515 — 1527: Йоганн IV Ківель 1527 — 1530: Георг фон Тізенгаузен 1532 — 1541: Рейнгольд фон Букгеведен 1542 — 1560: Йоганн V фон Мюнхгаузен 1560 — 1572: Магнус
Бібліографія Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Посилання