Ка́м'янська Січ – адміністративний і військовий центр Війська Запорозького Низового за часів його перебування під протекцією Кримського ханства у першій третині 18 ст. Назва Січі, яка побутує в історичній та краєзнавчій літературі, пояснюється тим, що вона розташовувалася у гирлі правого притоку Дніпра — річки Кам'янки. Нині ця територія знаходиться біля села Республіканець Милівської сільської громади Бериславського району Херсонської області.
Розташування Січі Кам'янська Січ знаходилася при впадінні у Дніпро з правого боку малої степової річки Кам'янки. Січ займала зручний для оборони мис, утворений лівим, північним берегом р. Кам'янка та рукавом Дніпра — Козацьким РічищемВоенно-топографическая карта Российской Империи. Ряд XXIX, лист 12 (г. Херсонской и Таврической). − [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.etomesto.ru/shubert- map/29-12/. Таким чином, адміністративний центр Війська Запорозького знаходився на самому кордоні з безпосередніми володіннями Кримського ханства. Поряд із Січчю діяв Каїрський (Кам'янський) перевіз через Дніпро. Як відомо, річкові переправи завжди мали велике стратегічне значення. Каїрський перевіз був зручним тільки з правого берега на лівий — за течією річкових проток, а не навпаки. Тому обози на шляху до Криму користувалися Каїрським перевозом, а на зворотньому шляху — КизикерменськимМышецкий С. История о козаках запорожских, как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся. — Одесса, в городской типографии, 1852. — 92 с. (с. 21).
Після побудови у 1950-ті рр. Каховської ГЕС плавні Дніпра були затоплені водосховищем, а нижня течія р. Кам'янки перетворена на довгу звивисту затоку Республіканець. У наш час археологічні залишки Кам'янської Січі знаходяться на території села Республіканець Новокаїрської сільради Бериславського району Херсонської області. Частина території пам'ятки зайнята незаконно збудованими на її території садибами села та присадибними ділянками. Пам'ятка займає частину східного схилу мису Стрілка, утвореного правим берегом Каховського водосховища та лівим берегом затоки Республіканець. Поверхня мису поросла травою, кущами та невеликими деревами по берегах. Східна сторона мису перетворена на урвище абразією берегів, внаслідок якої в наш час вже знищено більше половини площі пам'ятки.
З видимих слідів Січі на поверхні землі залишився тільки надмогильний хрест кошового отамана Костя Гордієнка. Напис на хресті сьогодні (2015 р.) практично не читається, але його зміст відомий з ранніх публікацій: «Во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Зде почиваетъ рабъ Божій Константинъ Гордҍевичъ атаманъ кошовый славнаго войска Запорожского и низового а куреня Плитнҍровского: преставися року 1733 мая 4 числа». З Кам'янської Січі походить також пошкоджений надмогильний хрест кошового отамана Василя Єрофеєвича, який сьогодні зберігається у Національному заповіднику «Хортиця», у м. Запоріжжя. Напис на ньому був такий: «Во имя пресвятыя и животворящия и нераздельныя Троици Аминь. Зде опочиваетъ рабъ Божий Васіли Іероθеви, атаманъ кошовий славнаго Воиска Запорожскаго Низового а курена Тытаровского. Преставился в року 1731-мъ в месяце май. дня 23»Вертильяк Н. П. Надгробия кошевых Гордиенки и Ерофеева. — Записки Одесского общества истории и древностей. Том первый. — Одесса, в городской типографии, 1844. — С. 607.
Планування Січі Січ займала невеликий куток між правим берегом Козацького Річища й лівим берегом р. Кам'янки, й мала форму неправильного трикутника. Посередині Січі, з півночі на південь, була розташована площа, по обидва боки якої дослідник Д. І. Яворницький у кінці XIX нарахував 40 западин від давніх будівель. Один ряд цих «куренів», за словами Яворницького, тягнувся вздовж Козацького Річища з виходами на захід, а три ряди йшли від степу до Кам'янки з виходами на схід та захід. Між останніми трьома рядами, як і між першими, з півночі на південь простягалася площа таких самих розмірів, як і перша. Кожен із куренів мав біля 14,9 м довжини й 8,5 м ширини. Слідів від церкви помічено не було. Січ, на думку Д. І. Яворницького, була обнесена кам'яним муром, від якого в кін. XIX ст. збереглися лише окремі дикі камені. Південніше Січі, на мисі Стрілка, знаходилося господарське передмістя. Північніше Січі розташовувалося кладовище, точне місцезнаходження і межі якого сьогодні невідоміЯворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. Том І. — Київ, «Наукова Думка», 1990. — 592 с. (с. 137);Козловський А. О., Ільїнський В. Є. Козацькі старожитності пониззя Дніпра // Археологія, № 4. — Київ, «Наукова Думка», 1991. — С. 42-58 (с. 50-51).
Проблема датування У питанні датування Кам'янської Січі у різних джерелах існують розбіжності. Згідно так званої «Записки в память потомную» (1734), після розгрому Чортомлицької Січі у 1709 р., козаки заснували нову Січ на Олешках, прожили там дев'ятнадцять років, у 1728 р. повернулися на Чортомлик, де пробули два роки, а в 1730 р. перейшли на р. Кам'янкуИванов П. Матерьялы по исторіи Запорожья в XVIII в. // Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Т. ХХ. — Одесса, Экономическая типографія и литографія, 1897. — С. 60-100 (с. 73-74).
Князь С. І. Мишецький, автор «Истории о козаках запорожских…», написаної у 1740-х роках, стверджував, що після знищення за наказом Петра Першого Старої Січі на Чортомлику 1709-го р. козаки заснували Січ на Кам'янці. Невдовзі й ця Січ була знищена московитами. Після цього запорожці переселилися в урочище Олешки «на кримському боці Дніпра». Згодом Січ на Кам'янці була розграбована козаками з річки Самарь, невдоволеними своїм підлеглим щодо січовиків становищем. Після цього Січ знову була перенесена на Кам'янку, де проіснувала до повернення запорожців під московську протекцію у 1734 р.Мышецкий С. История о козаках запорожских, как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся. — Одесса, в городской типографии, 1852. — 92 с. (с. 21-23);[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://litopys.org.ua/ . О. І. Рігельман у праці «Летописное повествование о Малой России и ее народе» (1787) в цілому повторює свідчення С. І. Мишецького, повідомляючи, що Січ була перенесена з Олешок на Кам'янку в 1733 р.Ригельман А. И. Летописное повествование о Малой России и ея народе и козаках вообще. — Москва, в университетской типографии, 1847. — С. 96, 139;[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.runivers.ru/bookreader/ .
А. О. Скальковський у праці «История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского» (1841), повідомляючи про розгром Січі на Кам'янці у 1711 р. та перенос її в Олешки, взагалі не згадує «другого періоду» існування «Кам'янської» Січі. За його словами, з Олешок Січ була перенесена одразу на р. ПідпільнуСкальковский А. А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. — Одесса, в городской типографии, 1841. — 437 с. (с. 180). Д. І. Яворницький у першому виданні праці «Історія запорізьких козаків» (1892) не наважується однозначно прийняти точку зору або С. І. Мишецького, або анонімного автора вище згаданої «Записки в память потомную»Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. Том перший. — Львів, «Світ», 1990. — 320 с. (с. 94, 96, 101);Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Том третій. — Львів, «Світ», 1992. — 456 с., (с. 300). У другому ж виданні свого твору (1900) історик однозначно приймає точку зору автора «Записки в память потомную»Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. Том 1. — Київ, «Наукова думка», 1990. — 592 с. (с. 113—114). Згадана «Записка» − офіційний документ, складений 29 травня 1734 року (менше, ніж за два місяці після переносу Січі з Кам'янки на Підпільну) безпосередніми свідками подій за наказом кошового отамана Івана Малашевича, й затверджений військовою кошовою печаткою. Тому немає підстав піддавати сумніву свідчення «Записки» щодо хронології Січей в період перебування запорожців під кримською протекцією. Незважаючи на це, теза про два періоди існування Кам'янської Січі (1709—1711 та 1728—1734 рр.) до нашого часу повторюється не тільки у численних популярних публікаціях, але й у академічних енциклопедичних виданняхАрхеологія доби українського козацтва XVI—XVIII ст. — Київ, «Віпол», 1997. — 336 с. (с. 311);Горобець В. М. Кам'янська Січ // Енциклопедія історії України. Том 4. — Київ, «Наукова Думка», 2007. − С. 69-70. (с. 69).
Перехід запорожців під кримську протекцію Існування Кам'янскої Січі припало на драматичний період історії Запорожжя. У помсту за виступ на боці гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII, 14 травня 1709 р. за наказом московського царя Петра І була знищена Чортомлицька Січ. Козаки, вцілілі після погрому Січі та наступної поразки під Полтавою, врятувалися на території Кримського ханства. Запорізький дослідник В. І. Мільчев на основі аналізу архівних документів стверджує, що саме тоді й виникло козацьке поселення в Олешках (Кардашині), яке стало наступною Січчю.
У травні 1711 р. об'єднаний загін московського війська та гетьманських полків під командуванням А. Ушакова, який знаходився на лівому боці Дніпра у фортеці Кам'яний Затон, виступив у похід з метою знищити Олешківську Січ. Однак, постійні напади кримських татар і запорожців перешкодили здійсненню цього задуму. Щоб якось реабілітуватися в очах вищого командування, частина московського війська спустилася вниз Дніпром і спалила невелике на той час козацьке поселення у гирлі р. Кам'янки, що й було подано, як зруйнування самої «Нової» Січі. Внаслідок підписаного 12 липня 1711 р. Прутського миру між Османською імперією та Московією Запорожжя опинилося під протекцією Кримського ханстваМільчев В. І. Запорозьке козацтво у підданстві Гіреїв // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2009, випуск XXVI. — С. 170—178 (с. 171—172);Мільчев В. І. Запорозьке козацтво у підданстві Гіреїв (1709/1711-1734 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2009, вип. XXVI.. У цей період козакам було дозволено користуватися прибутками зокрема з Кам'янського (Каїрського) перевозуМышецкий С. История о козаках запорожских, как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся. — Одесса, в городской типографии, 1852. — 92 с. (с. 21). Цей факт опосередковано свідчить про існування поселення у цьому місці ще до переносу Січі на Кам'янку.
Січ на р. Кам'янка