Джиммі Макгрорі (, 26 квітня 1904, Глазго — 20 жовтня 1982, Глазго) — шотландський футболіст, що грав на позиції нападника. Один з найкращих бомбардирів в історії британського футболу. Виступаючи за шотландські клуби «Селтік» та «Клайдбанк», Макгрорі домігся надвисокої результативності, забивши 408 голів у 408 матчах ліги і став другим (після Імре Шлоссера) футболістом в історії світового футболу, який забив понад 400 голів в офіційних матчах. У списку найкращих снайперів за всю історію футболу він знаходиться на восьмому місці. Володар рекорду по числу забитих голів за «Селтік» — 397. Член Залу футбольної слави Шотландії.

Разом з «Селтіком» ставав чемпіоном Шотландії 1926, 1936 і 1938 років, а також володарем Кубка Шотландії 1925, 1927, 1931, 1933 і 1937 років. Найкращий бомбардир чемпіонату Шотландії 1927 (49 голів), 1928 (47 голів) і 1936 років (50 голів). Незважаючи на високу результативність на клубному рівні, в шотландську збірну Джеймс викликався всього кілька разів. У 1928—1934 роках провів за збірну Шотландії лише 7 матчів, забив 6 голів. Чемпіон Британії 1929 і 1931 років.

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Спочатку тренував «Кілмарнок», а з серпня 1945 по липень 1965 тренував «Селтік» (провів 244 матчі). На посаді тренера — чемпіон Шотландії 1954 року, володар Кубка Шотландії 1951 і 1954 років, Кубка шотландської ліги 1957 і 1958 роківCrainey, John (2005), Heroes are Forever: The Life and Times of Celtic Legend Jimmy McGrory, Mainstream Publishing, ISBN 978-1-84596-103-9.

Клубна кар'єра

Ранні роки Народився 26 квітня 1904 року в місті Глазго, ставши вже восьмою дитиною в сім'ї Макгрорі. Батьки Джиммі, як і багато інших ірландців-католиків тих часів, у вісімдесяті роки 19 століття перебралися в Глазго в пошуках кращого життя і, що природно, оселилися в районі Гарнгад, що служив основним поселенням для вихідців з Зеленого острова. Один з його братів помер на тринадцятому місяці життя від менінгіту, що було нерідким явищем у ті роки. Футбол служив єдиною розвагою синів. У ті роки діти поверталися додому тільки для того, щоб спати і їсти, проводячи весь вільний час на вулицях.

Як і кожна дитина Гарнгада, Джиммі мріяв бути центрфорвардом. Він не володів достатньо високим зростом, але мав широкі плечі і міцну фактуру, тому пристосувався не тільки до дворових баталій, але і до гри на серйозному рівні. Отримати бажану роль йому не вдавалося дуже довго: в школі на цій позиції грав габаритний хлопець Віллі Макгонагл, і Джиммі задовольнявся роллю правого півзахисника. Віллі був старше Макгрорі, тому раніше закінчив школу, дозволивши Джиммі провести деякий час на позиції центрфорварда. По закінченні навчання Джиммі потрапив в юнацьку команду «Сент-Роч», але знову Макгрорі залишився за спиною Макгонагла, який був центрфорвардом і тут.

«Сент-Роч» У віці 17 рокі «Сент-Роч» підписав з ним перший контракт. Зарплата в два фунти на тиждень була великим подарунком для бідуючої сім'ї — ще у віці 12 років Макгрорі втратив матір. Джиммі продовжував грати на позиції правого хава, але встиг справити враження на скаутів «Селтіка». Незважаючи на те, що перехід в елітний клуб не обіцяв нічого доброго: в той час на тій же позиції виступав найкращий футболіст країни Петсі Галлахер, а його першою заміною був також кваліфікований форвард . Тим не менш Джиммі був готовий представляти «Кельтів» навіть безкоштовно, хоча його зарплатня відразу зросла до десяти фунтів на тиждень.

«Клайдбанк» Після проведеної в «Селтіку» другої половини сезону 1922/23, де Макгрорі зіграв лише 3 матчі в чемпіонаті (1 гол) і 1 у кубку, він був відданий в оренду клубу Клайдбанк, який якраз піднявся в елітний дивізіон чемпіонату Шотландії за підсумками того сезону. Він провів у цьому клубі більшу частину наступного чемпіонату, забивши 13 голів в 30 матчах, але не допоміг уникнути вильоту з чемпіонату. Проте ще до завершення сезону форвард був повернений в «Селтік», після того як в очному матчі на Селтік Парк гості виграли 2:1 завдяки його вирішального голу.

«Селтік»

Незабаром Макгрорі був переведений на позицію центрального нападника після того, як у «Болтон» відправився колишній форвард команди . Макгрорі не забив жодного м'яча у перших трьох матчах, але його професійну долю різко змінила особиста трагедія. Напередодні четвертого поєдинку з «Фалкірком» був вбитий батько Макгрорі, похорони відбулися вранці в суботу, після чого Джиммі миттю подався на виїзний матч команди, будучи впевненим, що він так і не вийде на поле. Іншої думки був менеджер Кельтів Віллі Мейлі. «Я знаю, які почуття ти переживаєш зараз, але я хочу, щоб ти вийшов на поле і відіграв дев'яносто хвилин. Це допоможе тобі пережити ці відчуття», — заявив Мейлі перед початком поєдинку. У тій зустрічі Макгрорі забив свій перший м'яч і зовсім скоро «Селтік Парк» отримав свого головного героя.

У тому сезоні (1924/25) Джиммі виграв з клубом перший трофей, до якого був по-справжньому причетний — національний кубок. У півфіналі Кубка Шотландії на Гемпден Парк «Селтік» зійшовся в бою з ворогами з «Рейнджерс» у матчі, свідками якого стали сто тисяч глядачів. Кельти розгромили суперників з рахунком 5:0, а Макгрорі відзначився дублем, на роки вперед ставши злим генієм «Джерс». Усього на його рахунку 27 голів у дербі.

Вже з того сезону Джиммі виступав в основному складі «Селтіка»Campbell, Tom & Woods, Pat (1999), Dreams and Songs to Sing: A New Celtic History, Mainstream Publishing, ISBN 1-84018-249-0, залишаючись там до кінця кар'єри в 1937 році. За цей час він двічі виграв Чемпіонат Шотландії і п'ять разів — Кубок. Також зіграв 10 матчів на початку переможного для «Селтік» сезону 1937/1938. Крім того, тричі ставав найкращим бомбардиром чемпіонатуНайкращі бомбардири чемпіонатів Шотландії . Усього в активі Макгрорі 408 голів у 408 матчах Шотландської ліги (з них 395 у 378 матчах за «Селтік»). За всю кар'єру він забив 550 голів (рекорд для британського футболу), з них 522 за «Селтік» (клубний рекорд). Ці показники нікому не вдалося перевершити і донині.

В серпні 1927 року клуб без його відома вже погодив трансфер форварда в лондонський «Арсенал» — каноніри давали за шотландця десять тисяч фунтів, які зробили б його на той момент найдорожчим футболістом у світі. Зустріч з менеджером «Арсеналу» Гербертом Чепменом і представником правління сером була організована таємно від Джиммі, але вислухавши пропозицію авторитетних людей, він навідріз відмовився. Макгрорі сформулював свою причину гранично ясно: «Макгрорі з Арсеналу і близько не звучало так, як Макгрорі з Селтіка».

Проте травми, які почастішали на пізньому етапі кар'єри, змусили Макгрори завершити кар'єру у віці 33-х років у 1937 році.

Виступи за збірну 25 лютого 1928 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії в грі проти збірної Ірландії (0:1) у рамках Домашнього чемпіонату Великої Британії. Проте конкуренцію в збірній Макгрорі програв Х'ю Галлахер, тому вдруге Джиммі вийшов на поле у складі збірної лише через три роки, коли Галлахер почав завершувати кар'єру в збірній. В тому матчі завдяки голу Макгрогі Шотландія перемогла 2:0 збірну Англії і розділила перемогу на чемпіонаті Великої Британії 1931 року.

Після цього протягом двох наступних років Макгрорі зіграв ще у п'яти матчах Домашнього чемпіонату Великої Британії, забивши в них п'ять голів. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 7 матчів, забивши 6 голів.

Кар'єра тренера Макгрорі було дозволено покинути «Селтік» в грудні 1937, щоб стати менеджером «Кілмарнока», за умови, що він завершить ігрову кар'єру. У своєму першому сезоні як менеджера, він вивів «Кілмарнок» до фіналу Кубка Шотландії, вибивши по ходу турніру «Селтік» і «Рейнджерс». Проте у фінальній грі 23 квітня 1938 команда Макгрорі зіграла внічию 1:1 з «Іст Файфом», а в переграванні, яке було проведене через чотири дні, «Кілмарнок» програв 2:4Scotland - Cup Results 1873/74-1877/78 and 1889/90-1995/96 - The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation .

У наступному сезоні, першому повному для Макгрорі, команда домагається суттєвого прогресу в чемпіонаті (10-е місце проти торішнього 18-го). Однак Друга світова війна перериває офіційні змагання в Шотландії.

Після війни, в 1945 році, Макгрорі повертається на Селтік Парк як тренер, де проводить наступні 20 років. Той період в історії «Селтіка» не був усипаний славою, але Макгрорі також вдалося в 1954 році виграти перше за 16 років чемпіонство — попереднє було завойовано в останній рік його ігрової кар'єри. Крім того, «Селтік» під керівництвом Джиммі виграв два національні кубки і два Кубки ліги. Також під час свого перебування на почту, «кельти» здобули одну зі своїх найвідоміших перемог — розгром з рахунком 7:1 своїх головних ворогів «Рейнджерс» в фіналі кубка шотландської ліги 1957 року . І досі цей результат залишається найбільшою перемогою «біло-зелених» за всю історію протистояння «Старої Фірми» і найбільшим виграшем у вирішальних матчах британських професійних кубків .

У 1965 році Джиммі Макгрорі закінчив тренерську кар'єру, поступившись своїм місцем Джоку Стейну, який через два роки привів Кельтів до перемоги в Кубку європейських чемпіонів.

Помер 20 жовтня 1982 року на 79-му році життя у місті Глазго.

Статистика

Клубна Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Шотландії Кубок Глазго Glasgow Charity Cup Всього Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів«Селтік»1922-233110000041«Клайдбанк»1923-2430133300003316«Селтік»1923-2400000021211924-252517811221036301925-26373566663252491926-27334869220041591927-28364766391046621928-292121610433834421929-30263234541135411930-31293668211238471931-32222810322028301932-33252288322338351933-34271731110031191934-35271842101133211935-36325010202137511936-37251889000035281937-38105001100116Загалом 408408707735332120534538

Збірна # Дата Місце Суперник Рахунок Голи Турнір1 25 лютого 1928 «Фірхілл», Глазго 0-1 — Домашній чемпіонат Великої Британії 1927-282 28 березня 1931 «Гемпден-Парк», Глазго 2-0 1 Домашній чемпіонат Великої Британії 1930-313 19 вересня 1931 Айброкс-Парк, Глазго 3-1 1 Домашній чемпіонат Великої Британії 1931-324 31 жовтня 1931 Рейскорс Граунд, Рексем 3-2 1 Домашній чемпіонат Великої Британії 1931-325 17 вересня 1932 Віндзор-Парк, Белфаст 4-0 1 Домашній чемпіонат Великої Британії 1932-336 1 квітня 1933 «Гемпден-Парк», Глазго 2-0 2 Домашній чемпіонат Великої Британії 1932-337 16 вересня 1933 Селтік Парк, Глазго 1-2 — Домашній чемпіонат Великої Британії 1933-34

Макгрорі також зіграв у шести товариських міжнародних матчах, забивши 6 разів: Шотландська ліга проти ірландськогої ліги («Тайнкасл», Единбург, 27 жовтня 1926) 5:2 (1 гол) Англійська ліга проти шотландської ліги («Філберт Стріт», Лестер, 19 березня 1927) 2:2 (1 гол) Шотландська ліга проти англійської ліги (Айброкс-Парк, Глазго, 10 березня 1928) 2:6 (2 голи) Англійська ліга проти шотландської ліги (Вілла Парк, Бірмінгем, 7 листопада 1928) 2:1 Шотландська ліга проти англійської ліги (Селтік Парк, Глазго, 7 листопада 1931) 4:3 (2 голи) Шотландська ліга проти англійської ліги (Айброкс-Парк, Глазго, 30 жовтня 1935) 2:2

Тренерська КлубЗПоРезультатІВНПП%«Кілмарнок»19371945«Селтік»серпень 1945березень 1965

Титули і досягнення

Як гравця Чемпіон Шотландії (3): «Селтік»: 1925-26 , 1935-36 , 1937-38 Володар Кубка Шотландії (5): «Селтік»: 1924-25, 1926-27, 1930-31, 1932-33, 1936-37

Як тренера Чемпіон Шотландії (1): «Селтік»: 1953-54 Володар Кубка Шотландії (2): «Селтік»: 1950-51, 1953-54 Володар Кубка шотландської ліги (2): «Селтік»: 1956-57, 1957-58

Індивідуальні Найкращий бомбардир чемпіонату Шотландії: 1927 (49 голів), 1928 (47 голів) і 1936 років (50 голів) Найкращий бомбардир Домашнього чемпіонату Великої Британії: 1933 (3 голи) Рекордсмен Шотландії за кількістю голів, забитих в національному чемпіонаті — 410 в 408 матчах. Володар рекорду по числу забитих голів за «Селтік» — 397. 66-й футболіст Європи (за версією IFFHS) в XX столітті.

Примітки

Посилання