Добрич

Добрич (Толбухін в період 1949—1990) — місто на північному сході Болгарії, адміністративний і економічний центр Добрицької області і общини Добрич. Воно розташоване в південній частині Добруджанського географічного району, в 34 км від Балчика і в 45 км від Варни. Населення міста станом на 31.12.2017 становить 84 502 жителя (9-те місце в країні).

Географія Місто Добрич розташоване в Дунайській рівнині на Добруджанському плато. Місто є автономним муніципалітетом і адміністративним центром з однойменною назвою. Територія муніципалітету загальною площею 1705 га. Воно розташоване уздовж двох берегів річки Добрич на висоті 220 м над рівнем моря. Воно знаходиться в 50 км на північний захід від Варни, в 92 км на південний схід від Сілістри і в 34 км на південний захід від Балчика. Місто є чудовим завдяки своєму гарному розташуванню (близько 30 км від Чорного моря). Воно також славиться міським парком «Святий Георгій», який є одним із найбільших міських парків в Болгарії і в деяких місцях має цілком незайману природу.

Клімат Територія належить до східної кліматичної зони Дунайської горбистої рівнини з помірним континентальним кліматом європейської континентальної кліматичної зони та кліматичним регіоном північного Причорномор'я.

Найбільш важливою кліматичною особливістю чорноморського клімату є відносно м'яка і волога зима, а також спекотне, але відносно сухе і сонячне літо. Зимові температурні умови в основному зумовлені термічним впливом великого водоймища. Територія відкрита на північний схід для північно-східних вітрів, швидкість яких взимку досягає швидкості 15—20 м/с.

Історія

Античність і середньовіччя

Перші свідчення історії міста Добрич виявили археологічні дослідження У вигляді залишків античних поселень (IV—III ст. до н. е. — II—IV ст н. е.) і раннього середньовіччя (VII—XI ст.)

У центрі міста було знайдено старий болгарський некрополь з язичницькими могилами. Руйнівні навали печенігів з першої третини XI століття депопулюють внутрішню Добруджу, а життя в селищах замирає протягом усього періоду Другого Болгарського царства.

Османський період Нинішнє місто виникло в XVI столітті як Хаджиоглу Пазарджик — за переказами його засновника, турецького купця Хаджиоглу і за письмовими джерелами огузів. В них згадується невелике село з 14 господарствами. Лише через чверть століття в документах село вже було визнавалося як місто, а через півстоліття це вже центр кази.

Розташований на важливій стратегічній дорозі, що з'єднує центр Османської імперії з заморськими землями, Хаджиоглу Пазарджик швидко перетворюється на сільськогосподарський та торгово-ремісничий центр. Тут існує ткацтво, бойні, пекуть хлібобулочні вироби, роблять шкіряні аксесуари та вирощують пшеницю, льон, варять сири, виготовляють овчини, шерсть. За повідомленнями турецького мандрівника Евлія Челебі, який відвідав місто з 1646 по 1650 рік, тут налічується понад 1000 будинків, близько 100 магазинів, 3 готелі, 3 хамами, 12 мечетей, 12 шкіл.

На початок XIX століття населення міста досягло 12 000 жителів. Велика частина населення — іноземці з східних частин Болгарії після російсько-турецьких воєн (1810, 1828, 1845), а після Кримської війни була заселена велика група болгар із Котела.

З 1851 року було організовано знаменитий Добрицький ярмарок, який приймає товари великих купців з Варни, Русе, Шумена та більш віддалених міст. Формується культурний аспект міста, розвивається церковна та виховна робота, впроваджується виховання дівчат. Перша болгарська церква Святий Георгій була побудована в 1843 році, а в 1844 році була відкрита болгарська церковна школа. З 1869 почався розвиток: будується місто, розбиваються парки, з'являється телеграф, створене поштове відділення, почав працювати побудована в 1866 році міська лікарня.

Після звільнення з-під румунського правління Під час російсько-турецької війни 1877—1878 рр. Гаджиоглу Пазарджик був звільнений 27 січня 1878 р. 19 лютого 1882 року за наполяганням своїх громадян він отримав своє справжнє ім'я від імені болгарського правителя Добротиці. Протягом наступних десятиліть місто зберігає своє значення як адміністративний, діловий і культурний центр Південної Добруджі.

На початку Балканської війни 1912 р. 12 добровольців із Добрича були добровольцями в Македонсько-Адріанопольському корпусі«Македонсько-Адріанопольський корпус 1912—1913», Головне управління архівів, 2006, стор 842.. Після Балканської війни 1913 року, Добрич разом з усією Південною Добруджею приєднався до Румунії і в наступні роки був центром болгарського національного руху в регіоні.

Добрич був захоплений болгарськими військами 4 вересня 1916 року під час Першої світової війни. З 5 по 7 вересня 1916 р. відбулися криваві бої на захист міста від румунсько-російської контрнаступу, що залишилася в болгарській історії як епопея Добрич. Російська козацька дивізія, якою керує генерал-лейтенант Леонтович, розбита кавалерією генерала Івана Колева. Після закінчення війни Південна Добруджа була повернена Румунії.

З підписанням Крайовської угоди 7 вересня 1940 року Південна Добруджа та Добрич повернулися до Болгарії. 25 вересня 1940 року болгарська армія входить до Добрича. У цей день відзначається День міста Добрич.

Після Другої світової війни

25 жовтня 1949 року Добрич був перейменований в ТолбухінУказ № 871 від 20 жовтня 1949 р. SG. шт. 247 від 25 жовтня 1949 року на ім'я радянського маршала Федора Толбухіна, командира Третього Українського фронту, який окупував Болгарію в 1944 році. 19 вересня 1990 року указом Президента було відновлено стару назву — Добрич. « …І хто знає, можливо, тому, що Добрич був «звільнений» чотири рази, його мешканці природно досягли свободи, яка закликає їх колективну історичну підсвідомість шанувати честь… Хороша честь поєднує в собі визнання з милосердям до заслуженої слави, несправедливо забутої. Через цю відмінність, це невелике місто на краю Європи є європейським містом… " - Петро Увалієв, 1996

У вересні 1955 року 26-й розвідувальний полк перебазувався на нещодавно збудований аеродром Добрич, який тоді називався Толбухін. Він маи велике значення для безпеки країни, оскільки в ньому містився єдиний підрозділ повітряної розвідки ВПС Болгарії.

Оскільки останні літаки МіГ-21Р і МіГ-21МФ-Р були зняті з озброєння, авіабаза Добрич закрилася в 2002 році.

Поступово протягом багатьох років міський парк «Св. Георгій» будується і збагачується засобами різного характеру і тепер має площу 430 га. У період 2008—2012 років побудований спортивний майданчик для дорослих та відремонтовані алеї площею 2 гектари. Проект «Добрич — жива вишивка талантів» — це реконструйований розарій, де буде посаджено близько 39 сортів троянд. В той же час, дитячий майданчик «Дерев'яне місто» був перенесений і реконструйований.

Релігії та етнічний склад У місті майже 86 % громади сповідує східне православ'я, а решта християн належить переважно до протестантської громади. Близько 10 % є ісламськими сповідниками, і ця група складається з болгарських турків і частини ромського населення.

Церква Святого Георгія Церква Святого Георгія — найдавніша православна церква, яку можна побачити в Добричі. У XIX столітті вона була споруджена завдяки пожертвам патріотичних болгар. Нарешті, церква була завершена в 1843 році, але під час Кримської війни 1853—1856 рр. була спалена. Реставрація була завершена до 1864 року.

Висота храму Святого Георгія становить всього 12 метрів, але вона не може бути більшою, враховуючи період, протягом якого вона була побудована. Вимоги турецької адміністрації вимагали, щоб православні храми були нижчими, ніж інші культові споруди (мечеті) у Добричі. Є лише гіпотези, чому храм названий на честь Святого Георгія Переможця.

Вважається, що передпокій храму був додатково піднятий в більш пізній період. Храм був розписаний в 1889 році митрополитом Симеоном, після чого він був освячений ним. Немає історичних даних про те, коли була побудована дзвіниця. Церква Св. Георгія в Добричі протягом багатьох років пройшла декілька часткових реставрацій, останню — у 2000 році, коли було відновлено чотири ікони.

Храм Святої Трійці Влітку 1902 року було обрано комітет для будівництва нинішньої церкви «Св. Трійця» на місці однойменного храму, побудованого в 1856 році. У випуску № 12 від 9.11.1902 місцева газета «Добруджанець» має повідомлення про те, що на місці старої церкви буде побудовано нову з такою ж назвою за 30 000 золотих лева. Ініціативний комітет складався з 20 прихожан, призвища яких збереглися і донині.

Політика

Мер Йордан Йорданов (перший термін, обраний Блоком Реформації).

Економіка та інфраструктура

Галузева структура та економіка — Золота Добруджа Сьогодні Добрич є сучасним промисловим, сільськогосподарським і транспортним центром Добруджанської області, одним із десяти найбільших міст Болгарії — важливим культурним, економічним і адміністративним центром у північно-східному економічному регіоні країни. Економічний профіль Добрича визначається харчовою промисловістю, на яку припадає понад 50 % обсягу міської промисловості, а також легкою промисловістю. Багатий сільськогосподарський район забезпечує цінну сировину.

Особливості регіону є передумовою для розвитку сільського господарства як одного з пріоритетних галузей економіки регіону. Добрич виробляє високоякісну продукцію, яка переробляється на місці і є конкурентоспроможною як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому ринку. Оброблені сільськогосподарські угіддя в муніципалітеті — 7700 га. Основними культурами є пшениця, кукурудза, соняшник. Структурно визначальною галуззю муніципалітету є харчова промисловість. Велика частка у виробництві молочних продуктів, хліба та кондитерських виробів, масла та маргарину, вин та спиртних напоїв. У місті проходить найбільша в країні сільськогосподарська виставка «Сільське господарство і все про нього». Значна частка економіки міста займає легка промисловість з виробництвом чоловічого та жіночого одягу, меблів, тканин, шкір, жакардових виробів.

Надзвичайно сприятливе поєднання природних і кліматичних умов регіону є реальною передумовою високого рівня розвитку сільського господарства. Вона завжди була і зараз є одним із пріоритетних секторів економіки регіону. Окрім центру великого сільськогосподарського регіону, муніципалітет м. Добрич має добре сформований промисловий комплекс. У місті розвинені галузі харчової промисловості, виробництво молочних продуктів, ковбасних виробів, макаронних виробів, вин і спиртних напоїв, безалкогольних напоїв; виробів з м'яса птиці, борошна, хліба та кондитерських виробів), легкої промисловості (виробництво чоловічого та жіночого одягу, шкіряного одягу, меблів та взуття), машинобудування, виробництва акумуляторів, молочної техніки та обладнання, напівпричепів та контейнерів, радіаторів та фільтрів для легких і важких транспортних засобів, виробів з пластмас, будівництво споруд, проектування, цивільне та промислове будівництво. Іншою формою розвитку торгівлі є організація щорічних ярмарків та виставок національного та міжнародного масштабу, таких як «Сільське господарство і все для нього», «Національна насіннєва та насіннєва біржа», «Пчеломанія», «Торго, вина та делікатеси» «Зроблено в Болгарії».

Туризм

У муніципалітеті Добрич є умови для розвитку туризму, що зумовлено рядом сприятливих умов. Провідними серед них є багата культурно-історична спадщина, такі як «Старий Добрич», Художня галерея, Центр охорони природи і тварин, міжнародні фестивалі, ярмарок, близькість до морських курортів. Реалізація транскордонних проектів інфраструктури та проектів транскордонного співробітництва відкриє нові можливості для інтенсивного розвитку міжнародного туризму в муніципалітеті. У Добричі є добре розвинена спортивна база, що створює умови для активної організації національних та міжнародних змагань для залучення тренувальних таборів до іноземних команд.

Транспорт

Повітряний