Авсеєвич Олександр Олександрович — військовий контррозвідник, помічник начальника СМЕРШ (квітень — червень 1943), начальник Управління повітряної магістралі Аляска-Сибір, яка використовувалася для перегонки літаків, що поставлялись з США по ленд-лізу, генерал-лейтенант авіації (19 серпня 1944).
Ранні роки Народився 1899 року в сім'ї селянина-середняка в селі Козинщина Лепельського повіту Вітебської губернії. З липня 1916 працював чорноробом на гільзовому заводі, з лютого 1917 обліковець-табельщик шапкової майстерні Гвардійського економічного товариства. У 1916 екстерном закінчив вище початкове училище.
З 1919 — в РСЧА, з квітня 1919 начальник ротної розвідки у 2-му Радянському литовському стрілецькому полку, Західний фронт. Воював проти німецьких і литовських військ, у серпні 1919 поранений, перебував на лікуванні в госпіталі. З квітня 1920 служив писарем в 13-му запасному полку, Єльня, з жовтня 1920 — діловод військкомату в Волосовицькій волості Лепельського повіту. У 1921 р закінчив народну школу в с. Гущино-Прудок Лепельського повіту.
В органах ВЧК-ОГПУ-НКВД-СМЕРШ з 1922 — співробітник для доручень, помічник уповноваженого Вітебського губернському відділу ГПУ по Лепельскому повіту, з лютого 1923 — помічник уповноваженого прикордонного відділення № 2, м. Ушачі Полоцького округу, з жовтня 1923 — помічник уповноваженого Смоленського губернського відділу ГПУ по Демидівському повіту, з листопада 1925 — помічник уповноваженого Смоленського губернського відділу ГПУ, з жовтня 1926 — уповноважений особливого відділу ОГПУ по 11-му стрілецькому корпусу. з лютого 1927 до 03.03.28 — в Вищій прикордонній школі ОГПУ СРСР; уповноважений ОВ ОГПУ 6 кавалерійської дивізії, Гомель, квітень 1928 — жовтень 1930; оперпрацівник 6 групи ПП ОГПУ по БВО, 10.1930-1931; уповноважений, оперуповноважений ОВ ПП ОГПУ по БВО, 1931-06.1934; в 1932 р закінчив авіашколу товариства «Динамо»; помічник начальника 3 відділення ОВ УГБ НКВС УРСР, 07.1934-16.08.34; 16 серпня 1934 відряджений у розпорядження УНКВС по Далекосхідному краю. Згодом повернувся до Білорусі, до 4 грудня 1936 був начальником 6-го відділення ОВ УГБ НКВС БРСР;
З 15 грудня 1936 працював у центральному апараті військової контррозвідки. Під час «чисток» 1937–1938 брав участь в слідстві у справах М. М. Тухачевського та інших високопоставлених військових, зокрема комдива Д. А. Шмідта.
начальник 2 відділення (по ВВС), 5 відділу ГУДБ НКВС СРСР 15.12.36-01.09.37; начальник 3 відділення 5 відділу ГУДБ НКВС СРСР 01.09.37-04.38; начальник відділення 2 упр. НКВС СРСР у квітні — жовтні 1938; співробітник 4 відділу ГУДБ НКВС СРСР 09.1938-1939; заступник начальника 1 відділення 4 відділу ГУДБ НКВС СРСР 01.11.39 — 09.04.40; начальник 3 відділення 4 відділу ГУДБ НКВС СРСР 09.04.40 — 03.1941; начальник відділення і заступник начальника 2 відділу 3 управління НКО СРСР березень-квітень 1941; начальник 2 відділення 3 управління НКО СРСР 04.1941-17.07.41; начальник 2 відділу УТО НКВС СРСР 22.08.41-29.04.43; помічник начальника ГУКР СМЕРШ по Північно-Західному фронту, 29.04.43-09.07.43.
В авіації З 15 червня 1943 — заступник начальника Головного управління ЦПФ при РНК СРСР — начальник Управління повітряної магістралі Москва-Уелькаль (магістраль використовувалася для перегонки літаків, що поставлялися з США по ленд-лізу), з 1946 — заступник начальника ГУ ЦПФ з загальних питань, з грудня 1946 — по міжнародним сполученням, з серпня 1952 — помічник начальника ГУ по матеріально-технічному забезпеченню. З 24 січня 1953 — у розпорядженні головкому ВПС СРСР. 16 липня 1953 звільнений у запас через хворобу. З жовтня 1953 по 1954 працював заступником начальника, потім в.о. начальника управління у Міністерстві транспорту і шосейних доріг СРСР.
Звання Старший лейтенант ДБ (23 березня 1936); Капітан ДБ (5 квітня 1940); Бригадний комісар (червень 1941); Майор ДБ (10 вересня 1941); Полковник ДБ (14 лютого 1943); Генерал-майор (26 травня 1943) Генерал-лейтенант авіації (19 серпня 1944) Постановою РМ СРСР № 889-409 від 20 липня 1957 позбавлений звання з формулюванням «за порушення соціалістичної законності при веденні слідства і фальсифікацію слідчих справ».
Нагороди 2 ордени Леніна (21 лютого 1945, 18 серпня 1945), 3 ордени Червоного Прапора (23 листопада 1942, 3 листопада 1944), орден Вітчизняної війни I ступеня (28 жовтня 1943), орден «Знак Пошани»(22 липня 1937), нагрудний знак «Заслужений працівник НКВС» (2 лютого 1942), 6 медалей.
Посилання Довідник «Хто керував органами держбезпеки. 1941–1954» Авсеєвич на сайті «shieldandsword.mozohin.ru»