Winton (Вінтон) — з 1897 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Клівленд, штат Огайо. У 1924 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Олександр Вінтон Олександр Вінтон не був уродженцем США, він народився в червні 1860 року в маленькому шотландському селі Гранджемут неподалік від Глазго, тепер це портове місто. Батько майбутнього американського автомагната працював ковалем, що спеціалізувався на виробництві сільськогосподарських знарядь. Олександр-старший навчив азів ковальського ремесла свого сина, після чого влаштував його учнем на судноверф у Клайдсайді. У 1878 році Олександр-молодший відправляється до США в місто Нью-Йорк, де влаштовується на завод Delameter Iron Works. Пропрацювавши там шість років, підписує контракт з компанією Phoenix Iron Works з Клівленда, штат Огайо, яка займалася виробництвом суднових двигунів, на яких якраз і знався молодий шотландець.
У 1891 році Вінтон спільно з Томасом Хендерсоном засновує власну фірму — Winton Bicycle Company, яка починає виробляти велосипеди власної запатентованої конструкції. Протягом року фірма з Клівленда виготовила 6000 велосипедів. У 1895 році Олександр Вінтон вирішує поекспериментувати із саморушними екіпажами. Первістком став мотоцикл, сконструюваний на основі велосипеда. Однак мотоцикл був настільки повільним, що Вінтон відкинув цю ідею. Він вирішив виготовити самохідний віз із мотором власної конструкції. Нарешті у вересні 1896 року був готовий перший прототип, побудований за допомогою механіків фірми Brush Electric Company на її ж території.
Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів
Автомобіль Вінтона був оснащений одноциліндровим 8-сильним мотором. Крутний момент до задніх коліс передавався не за допомогою ланцюга або ременя, що було типово для трансмісії того часу, а за допомогою кардана. Серед інших інновацій були: електричне запалювання і пневматичні шини BFGoodrich, одягнені на спицьовані колеса.
Пробна поїздка відстанню у 8 км відбулася за маршрутом «Завод Вінтона — центральна площа — завод». У машині перебувало п'ятеро пасажирів, поломок під час поїздки не сталося. Тож автор прототипу вирішив засновувати фірму й виготовляти автомобілі власної конструкції для продажу.
15 березня 1897 року Вінтон спільно з Хендерсоном і Гео Брауном відкриває фірму Winton Motor Carriage Company. За два місяці, 12 червня, був готовий перший прототип, побудований на новій фірмі, він же другий, створений Вінтоном. Цього разу під сидіннями розмістився вже двоциліндровий 10-сильний мотор.
Цього разу випробування зайняли куди більше часу: було вирішено виїхати за межі Клівленда і вирушив до сусідньої Елерії і звідти повернутися назад. Таким чином загальна відстань становила 90 кілометрів, а поїздка зайняла цілих п'ять годин. Під час пробігу в автомобілі перебувало чотири пасажири. На 90 кілометрів шляху було витрачено 23 літри бензину, що зазвичай використовувався для розпалювання печей.
За місяць до цієї події Вінтон встановив світовий рекорд з подолання однієї милі на автомобілі з ДВЗ: на Клівлендському іподромі Гленвіл під час весняних свят його одноциліндровий 8-сильний автомобіль подолав милю за 1 хвилину і 48 секунд, розвинувши при цьому середню швидкість 54 км/год.
28 липня 1898 року Вінтон вирішує заявити про себе і своє дітище на всю країну і вирушає разом зі своїм начальником цеху Вільямом Хетчером у майже 1300-кілометрову подорож з Клівленда до Нью-Йорка. У пункт призначення партнери прибувають за 10 днів, витративши безпосередньо на їзду 78 годин і 43 хвилини. Однак це досягнення залишилося поза увагою американської преси, на головні сторінки таблоїдів воно так і не потрапило. Пізніше Вінтон сам звинувачував себе, оскільки заздалегідь не проінформував пресу про своє рішення.
Наприкінці листопада того ж року був побудований новий, легший автомобіль. На легкі металеві шасі встановили 1.9-літровий одноциліндровий 6-сильний мотор — він був прихований під 2-місним кузовом типу стенхоуп (пізніше цей тип кузова назвуть ранебоутом).
До 24 березня 1898 року фірмою було побудовано всього чотири автомобілі, включаючи два прототипи. Тоді в офісі з'явився Роберт Еллісон Коул з Порт-Карбона, штат Пенсільванія, який побачив рекламу в журналі Scientific American. Згідно з рекламою, за 1000 доларів можна було придбати автомобіль, вироблений у США. Не дивлячись на те, що брати Дюріа ще 1896 року реалізували 13 своїх возів з моторами, саме ця угода вважається першою покупкою автомобіля в США завдяки рекламі. Коул обрав собі 6HP Stanhope.
До нового року вдалося реалізувати ще 21 автомобіль, один із них, під номером 12, був куплений Джеймсом Паккардом з Уоррена. Однак містер Паккард залишився незадоволеним своїм придбанням, оскільки по дорозі додому його машина зламалася, і її довелося тягнути до будинку кіньми. Незабаром він написав листа Вінтону, висловивши свої претензії, на що шотландець написав, що нехай містер Паккард сам побудує свій автомобіль. У підсумку з'явилася фірма Packard. Крім того, що незадоволений містер Паккард почав сам виробляти автомобілі, він переманив до себе людей Вінтона — головного акціонера Вайса і Хетчера. У 1899 році було продано вже 106 автомобілів, причому за вдвічі дорожчою ціною. Так Winton стає найбільшим виробником автомобілів у США, а все завдяки тому, що фірма вирішила відкрити дилерський центр і в сусідньому штаті, а для поставки туди автомобілів був побудований перший у світі перевізник автомобілів. Окрім легкових автомобілів, було продано й чимало перших поштових фургонів у США, і стільки ж розвізних фургонів, побудованих на базі легкової моделі.
У цей же час Олександр розуміє, що найкращою рекламою для просування автомобільної продукції є або спортивні змагання, або багатоденні пробіги, що доводять надійність автомобіля. У травні 1899 року він знову вирушає з Клівленда в Нью-Йорк, витративши цього разу всього п'ять днів. Тепер Вінтон вирішив взяти з собою кореспондента газети Cleveland Plain Dealer Чарльза Шенкса, який відправляв свої щоденні замітки в офіс газети, на яку працював, а його нариси передруковувало ще близько 30 видань по всій країні. А коли нарешті мандрівники прибули на автомобілі в пункт призначення, то на радість Вінтона цього разу його чекала величезна маса людей, які прийшли на головну площу міста, щоб побачити дивину, а на чолі був сам мер міста. Після цього пробігу Шенкс змінив своє місце роботи, оскільки Вінтон запропонував йому посаду рекламного директора у своїй компанії.
У тому ж році Вінтон кидає виклик Фернану Шаррону, який здобув перемогу в гонці Париж-Бордо. Вінтон пропонує прибути Шаррону в США, вибрати за своїм бажанням будь-яку відстань, довжиною не більше 1000 миль і, поставивши на кін по 10 000 доларів, перевірити, хто швидше прийде до фінішу, переможець забирає ставки собі. Француз погодився і навіть поміняв 20 000 франків. Однак Вінтон мовчки зіскочив з теми, не чекаючи, що суперник прийме виклик. Але ідея була підхоплена американським газетним магнатом Джеймсом Гордоном Беннетом, який вирішує організувати гонки на кубок імені себе, тобто Gordon Bennett Trophy.
Перші гонки вирішили провести у Франції, яка була на той момент лідером в автомобілебудуванні. Winton був єдиним американським автомобілем, представленим на цих змаганнях. Під капотом гоночної машини переховувався одноциліндровий 3.8 л двигун, потужністю 9 к.c., замість важеля управління вперше на американському автомобілі було встановлене кругле кермо. Французька преса дуже зацікавилася цим дивовижним для Європи автомобілем і жваво обговорювала його. Однак на самих гонках через часті проколи пневматичних шин та покришок Вінтон не міг претендувати на лідируючі позиції, а потім і зовсім довелося залишити гонки через руйнування колеса, тим самим віддавши перемогу Шаррону.
Вінтон вирішує тепер брати участь тільки в спортивних змаганнях у США, оскільки там автоспорт був ще нерозвинений, та й конкурентів практично не було. У вересні 1900 року, тобто за три місяці після паризької гонки, він виграє 80-кілометрову гонку в Чикаго, показавши середню швидкість 62 км на годину. Цього ж року модельний ряд поповнився 8-сильною машиною, одноциліндровий мотор якої мав об'єм 2.4 л. 1900 рік приніс і перші неприємності: на порозі Winton Motor Carriage Co з'явилися люди з компанії The Electric Vehicle Company, які мали право на патент Селдена. Вони вимагали, щоб Вінтон купив у них дозвіл на виробництво автомобілів або припинив їх виробництво, оскільки містер Селден встиг запатентувати автомобіль у США, при цьому не побудувавши свого. У підсумку після двох років суперечок Вінстон уклав угоду з EV: йому дозволили не платити відсотки за вже продані автомобілі, внаслідок суперечок створюється організація Association of Licensed Automobile Manufacturers, яка домовилася із Селденом про зниження суми, яку йому платили з кожної проданої машини. І тільки Генрі Форд відмовився платити Селдену, ставши на стежку війни.
У травні 1901 року Вінтон вирішує перетнути США на своїй гоночній машині, стартувавши із Сан-Франциско. Але якщо засніжені гори Сьєрра йому піддалися, то пустеля Невада стала непереборною перешкодою — машина загрузла в пісках і пробіг довелося скасувати. У жовтні 1901 року відбувся 16-кілометровий заїзд, у якому відомий американський гонщик і виробник автомобілів Вінтон програв практично невідомому початківцю у виробництві автомобілів на ім'я Генрі Форд — машина Вінтона зламалася на позначці в 12 км.
Вінтон ставився до Форда як до друга і навіть допоміг йому переробити рульове управління автомобіля відразу після заїзду в Гросс Пойнті. Але, незважаючи на те, що Вінтон і Форд були друзями, вони мали різні погляди на виробництво автомобілів. Форд мріяв про масове виробництво, тоді як Вінтон, що вже втратив лідерство, продовжував ґрунтовно підходити до трудомісткого виробництва своїх автомобілів, які просувалися під гаслом: «Найкращі автомобілі для далеких подорожей, які випускаються і продаються в Америці». Проте методи Вінтона не завадили йому придбати нові виробничі потужності, а також збільшити штат працівників із 700 до 1500 чоловік. У 1899 році Лев Малиновський, начальник відділу кадрів фірми Вінтона, привів до свого боса молодого механіка, який сам побудував власний автомобіль, однак Олександр Вінтон не взяв його на роботу. Це був молодий Генрі Форд.
За декілька тижнів після першого змагання з Фордом Вінтон представляє нову гоночну машину — Bullet («Куля»). Це був 4-циліндровий 8.06-літровий автомобіль, мотор якого розвивав 57 к.c. Ця машина встановила не один рекорд швидкості для автомобілів з ДВЗ, максимально розігнавшись до 113 км/год.
Однак і цього разу в дуелі з машиною від Форда Вінтон зазнає поразки. Ford Old 999, керований Барні Олдфілдом, чудово себе проявив на відміну від Bullet, який зламався на четвертому колі. Ба більше, Олдфілд обійшов Вінтона перед одним із поворотів, коли той пригальмував, а Олдфілд навпаки додав газу. Після своєї поразки Вінтон вирішує найняти Олдфілда як заводського гонщика. На початку 1903 року Вінтон на своїй «Кулі» обходить «The Pirate» Олдса під час спортивних змагань в Ормонд Біч. Але поразки в дуелях змушують Вінтона проєктувати нові машини, і незабаром він представляє на суд глядачів перший американський автомобіль з рядною «вісімкою» під капотом, який отримав назву Bullet N2. Кинувши погляд на машину, навіть не віриться, що під низьким капотом ховається двигун об'ємом 17.9 л і потужністю всього 80 к.c. Ще більш дивним видається те, що трансмісія мала всього одну передачу, що не заважало розвивати по прямій велику на ті часи швидкість у 135 км/год.