Микола Павлович Шульгін  — український радянський політичний та партійний діяч, інженер. Міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1981 роках.

Біографія Народився року в багатодітній родині службовця в Петрограді, тепер Санкт-Петербург, Росія. 1917 року родина переїхала на проживання до міста Юзівки (тепер Донецька).

Закінчив Сталінський будівельний технікум.

У 1931—1934 роках — землекоп, арматурник, десятник, технік, старший технік будівельних управлінь на Донбасі і Запоріжжі. У 1934 році — старший виконроб будівництва Івановської машинно-тракторної станції (МТС) у Саратовській області РРФСР.

У 1934—1940 роках — конструктор, старший конструктор науково-дослідного сектора і проектного бюро Індустріального інституту міста Сталіно; керівник групи з проектування і реконструкції шахт проектної контори тресту «Донбасвугілля»; заступник начальника будівельного відділу проектної контори «Донвуглепроект».

Без відриву від виробництва закінчив три курси факультету гірничої справи Сталінського гірничого інституту, потім вчився на факультеті промислового і цивільного будівництва Московського інституту інженерів комунального будівництва.

У 1939 році закінчив Московський інститут інженерів комунального будівництва.

У 1940—1943 роках — у лавах Червоної армії: писар, старший розвідник-спостерігач батареї управління, начальник обчислювальної команди штабу 100-ї гаубичної артилерійської Севської бригади на Північно-Західному, Центральному, Білоруському, 1-му Білоруському фронтах. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945—1950 роках — головний інженер проектної контори «Облкомунпроект» Сталінської області; головний інженер проектної контори «Облпроект» Сталінської області.

У 1950—1953 роках — заступник голови, у 1953—1954 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Сталінської міської ради депутатів трудящих Сталінської області.

У 1954—1959 роках — 2-й секретар Сталінського міського комітету КПУ Сталінської області.

У 1959—1960 роках — заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих.

У 1960—1968 роках — 1-й секретар Донецького міського комітету КПУ.

26 листопада 1968 — 29 квітня 1987 року — міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР.

У 1970 році заснував Державний інститут дорожніх досліджень, тепер — «ДерждорНДІ» імені Миколи ШульгінаШульгін Микола Павлович.

З 1987 року — на пенсії в Києві. Помер на 80-му році життя 9 жовтня 1995 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).

Звання старшина

Нагороди орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Дружби народів орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1944) орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1985) орден Червоної Зірки (1943) медалі лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки.

Примітки

Література Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання