Скотт Джо́плін, (Scott Joplin, нар. між червнем 1867 та січнем 1868, східний Техас — помер 1 квітня 1917) — афроамериканський композитор і піаніст, автор 44 регтаймів, найвідоміший з яких — «», двох рег-опер, двох симфоній, а також посібника з гри фортепіанного регтайму. Вважається найвизначнішим автором регтаймів, однак визнання дістав лише після смерті. За життя афроамериканська громада сприймала його музику як «занадто білу», а біла громада — навпаки, як «надміру чорну», не відповідну класичним канонам. Інтерес до творчості Джопліна відродився в 1970-х роках. 1977 року про нього знято біографічний фільм «», головну роль в якому зіграв Біллі Ді Вільямс.

Дитинство і юність Припускають, що Скотт Джоплін народився 24 листопада 1868 року в передмісті Тексаркани, штат Техас. Він був другим з шести дітей у сім'ї Джайлза Джопліна з Північної Кароліни (народився близько 1842 року) і Флоренс Гівенс із Кентуккі (народилася близько 1841 року). Старшого брата Скотта звали Монро, а двох молодших — Роберт і Вілл, також у родині були дві дочки.

Джопліни довгий час переїжджали з місця на місце в пошуках кращих умов для життя. Побувавши в Ліндені, а потім у Джефферсоні, сім'я зрештою влаштувалася в Тексаркані, де батько працював у залізничній компанії, а мати працювала прибиральницею.

Від самого дитинства Скотт виявляв здібності до музики, що помітив сусід по будинку, чорношкірий музикант Дж. К. Джонсон, який погодився навчити хлопчика нотної грамоти і гри на музичних інструментах. Вже в сім років Скотт добре грав на фортепіано. До 11 років він навчився з легкістю виконувати складні твори.

1880 року Джайлз Джоплін пішов з сім'ї до іншої жінки, залишивши дітей на піклування матері. Біограф Сюзан Кертіс у своїй книзі «Dictionary of Missouri Biography» дотримується думки, що можливою причиною розставання батьків Джопліна міг стати той факт, що Флоренс, яка любила співати і грати на банджо, підтримувала творчі починання сина. Батько наполягав на тому, щоб Скотт отримував робочу професію, яка була б стабільна і гарантувала хліб у домі. При цьому Джайлз сам колись займався музикою і грав на скрипці під час рабовласницького ладу.

Джайлз продовжував підтримувати стосунки з Флоренс, але ніколи не жив разом з колишньою дружиною і дітьми. Фінансове становище матері сімейства було скрутним, їй довелося поспіхом з дітьми переїхати в дешевший будинок і найнятися працівницею в дім до заможних білих людей. Втім, діти продовжували здобувати освіту, а Скотт, крім того, брав уроки музики. Старший син Монро до того часу вже був досить дорослим і заробляв собі на життя самостійно.

Юний Скотт ріс серйозним і амбітним хлопчиком. Під час навчання в школі одним з його викладачів був Джуліус Вайс, професор музики, іммігрант з Німеччини. Вайс був вражений талантом Скотта Джопліна і, розуміючи безвихідне становище його сім'ї, займався з ним безкоштовно. У період з 1878 по 1883 рік учитель прищеплював Скотту любов до народної музики, класичних творів і опери. Вайс допомагав оцінювати музику і як розвагу, і як мистецтво, крім того, він допоміг родині придбати уживане фортепіано. За спогадами дружини Скотта Джопліна, він ніколи не забував свого першого вчителя, і пізніше, вже як визнаний композитор, надавав Вайсу фінансову допомогу. Вайс справив значний вплив на Джопліна, як композитора. За словами Сюзан Кертіс, «освічений учитель зумів відкрити для юного Джопліна двері у світ музики, про які той і не підозрював».

У 16 років Джоплін дебютував у квартеті The Texas Medley Quartette, у якому також грав його брат Вілл і ще двоє хлопців з Тексаркани. Їхній перший виступ відбувся в містечку Кларксвіллі й мав величезний успіх. Тоді ж Скотт почав вчитися грати на мандоліні та гітарі.

Життя на півдні. Чикаго

Встигнувши проявити себе у багатьох місцевих музичних подіях, наприкінці 1880-х років Скотт полишив ідею стати залізничним робітником, і вирішив заробляти на життя як музикант-гастролер. Частково це рішення було пов'язане зі смертю матері в 1882 році. Про цей період його життя відомо мало. У липні 1891 року він значився одним з членів ансамблю «Менестрелі Тексаркани» (). Колектив брав участь у концерті, від якого зароблені кошти мали піти на встановлення пам'ятника Джефферсону Девісу. Можливостей чорношкірому піаністові заявити про себе було мало. Здебільшого, такі музиканти грали в церквах і борделях. За даними деяких дослідників, у той час Скотт Джоплін саме в таких закладах Сент-Луїса і грав.

На Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго, Скотт Джоплін зібрав свій перший повноцінний бенд, який виконував музику на корнетах. Ту Чиказьку виставку відвідало понад 27 мільйонів осіб, що значною мірою відбилося на всій американській культурі і, зокрема, сприяло популяризації регтайму. До 1897 року цей музичний жанр був настільки поширений, що тодішні видання описували його як «поклик дикої природи; музика, що збурила і прискорила ритм життя людей, які виросли в місті».

Життя в Седалії, Міссурі

Після виставки, в 1894 році, Скотт Джоплін приїхав до міста Седалія (округ Петтіс, штат Міссурі). Спочатку йому довелося жити з родиною Маршаллів. Артур Маршалл, на той час 13-річний хлопчик, став згодом учнем Джопліна і композитором регтаймів.

У Седалії Скотт Джоплін працював музичним репетитором. Його учнями були Бран Кемпбелл і Скотт Гейден, які згодом стали визнаними композиторами. За деякими даними, Джоплін відвідував коледж імені Джорджа Р. Сміта, де міг вивчати композицію. Однак біограф Едвард Берлін пише про те, що архівні записи коледжу згоріли в пожежі 1925 року, і немає жодних даних, які б свідчили про те, що Джоплін справді проходив там навчання. Крім того, сумніви викликає той факт, що маленький коледж для афроамериканців міг надати курс музичних лекцій.

Майже 10 років Скотт Джоплін не мав постійного місця проживання. Він заробляв на життя виступами по всій окрузі і постійно переїжджав з місця на місце. Відомо, що він грав в таких закладах, як «Блек 400» () і «Клуб кленового листу» (), сольно і як лідер секстету, що виконував танцювальну музику. Невеликий концертний тур з The Texas Medley Quartette дав можливість Джопліну накопичити достатньо грошей, щоб 1895 року видати свої перші твори: пісні «будь Ласка, скажи, що ти бажаєш» () та «Її портрет» (). Подорож 1896 року до Темпла (штат Техас) дала можливість випустити ноти ще кількох композицій, включаючи «Crush Collision March». Цей марш приурочений до події, свідком якої Джоплін цілком міг бути — інсценування зіткнення поїздів у вигаданому місті Краш 15 вересня.

Свій перший повноцінний регтайм «Original Rags» Джоплін видав у 1897 році. Композиція «Регтайм кленового листу» (, названий так на честь однойменного клубу) була опублікована в 1899 році, хоча існують дані, що композиція була відома до цього. 10 серпня 1899 року Джоплін підписав контракт з Джоном Стіллвеллом Старком, продавцем музичних інструментів, який пізніше став його головним видавцем. У контракті прописано, що Джопліну припадав один відсоток авторських відрахувань з продажу «Регтайму кленового листу» за мінімальною ціною Того ж року Скотт Джоплін одружився з Белль, своячкою Скотта Гейдена.

Деякі біографи Джопліна сходяться на тому, що «Регтайм кленового листу» був видатною для свого часу композицією. За однією з версій Джоплін став першим композитором, який продав мільйон паперових копій регтайму. Руді Блеш писав, що за перші 6 місяців було розпродано 75 тисяч копій і композиція стала першим інструментальним хітом Америки. Едвард Берлін, навпаки, вважає, що спочатку випущені 400 копій розходилися протягом цілого року і ніякого доходу автору спочатку не приносили. Втім, «Регтайм кленового листа» став своєрідним музичним стовпом, на який рівнялися всі наступні композитори цього жанру.

Після переїзду на початку 1900 року до Сент-Луїса в Скотта і Белль народилася дочка. Дитина, однак, померла через кілька місяців. Взаємини з дружиною ускладнювала відсутність інтересу з її боку до музики. Зрештою пара розлучилася і оформила розлучення.

1900 року Скотт Джоплін зустрічається з Альфредом Ернстом, що був тоді директором Хорально-симфонічного товариства в Сент-Луїсі. Ернст писав: .

У 1901—1903 роках Скотт Джоплін навчається в Ернста. В цей час він написав 16 композицій, серед яких його знаменитий «Entertainer» («Витівник»), а також «Плакуча верба», «Алабамський вітерець», «Соняшник» та інші.

У червні 1904 дружиною Джопліна стала Фредді Александр з Арканзасу, 19-річна дівчина, якій він присвятив композицію «Хризантема» (). Фредді померла 10 вересня 1904 року через ускладнення після застуди. Першою роботою Скотта після втрати коханої став твір «Бетіна», з підзаголовком «Концертний вальс» (), який критики називають «чарівним і прекрасним твором, що по праву входить в список найкращих регтайм-вальсів».

При цьому Джопліна засмучувало, що жанр, в якому він працював, вважався чимось другосортним, і що американський музичний світ не визнає його «справжньою музикою»… Це спонукало музиканта звернутися до більш «високих» музичних жанрів, зокрема він пише музику до балету, оперу.

Джопліну вдалося зібрати команду з 30 музикантів і створити свою першу регтайм-оперу «Почесний гість». Даних про кількість постановок і відгуки аудиторії не збереглося.

Пізні роки Переїхавши 1907 року до Нью-Йорка, де, як йому здавалося, він міг би знайти продюсера для своєї нової опери «», Скотт Джоплін познайомився з Лотті Стоукс, на якій одружився в 1909 році. Трімоніша була фактично першою справді американською оперою. В ній містилися заклики до своїх чорних братів покінчити з марновірствами старого життя, Джоплін закликав учитися й ставати самостійними. 1911 року, так і не знайшовши видавця, Джоплін був змушений сам фінансувати постановку «Трімоніші» в спрощеному варіанті — фортепіано і вокал. 1915 року, в нескінченних спробах донести свою оперу до глядача, він організував виступ у репетиційній залі Гарлема. За піаніно сидів сам Джоплін; артисти грали майже задарма. Публіка, розпещена грандіозними європейськими оперними виставами, прохолодно сприйняла скромне творіння Джопліна. Глядачі просто вставали і йшли посеред музичного номера. Після такого провалу Джоплін виявився банкрутом. На думку його біографів, він пожертвував комерційною складовою заради мистецтва, але на той момент чорношкіре населення майже не сприймало цей бік музики. Лише 60 років по тому «Трімонішу» успішно ставили в найбільш іменитих театрах США.

1914 року Скотт і Лотті самостійно видали композицію «Притягальний регтайм» (). Біограф Вера Лоуренс пише, що Джоплін вже тоді знав про свою прогресивну хворобу — сифіліс. Не шкодуючи здоров'я, він день і ніч записував оркестрові партії для «Трімоніші», поки не переклав усю оперу на папір.

Смерть Останні роки життя композитор провів у матеріальній скруті.

До 1916 року в Джопліна була хронічна стадія сифілісу, а також з'явилися ознаки слабоумства . 1917 року його доставили в психіатричну клініку Манхеттена. Композитор помер 1 квітня 1917 року внаслідок сифілітичної енцефалопатії — деменції. Його поховали на цвинтарі для бідняків, де могила залишалася непозначеною впродовж 57 років. Лише 1974 року на цвинтарі Святого Майкла в Східному Елмгерсті встановили надгробок з ім'ям Скотта Джопліна.

Твори Класична музика, народні наспіви, які Джоплін з дитинства вбирав у Тексаркані, госпели, спіричуели, а також танцювальна музика дозволили композитору розвинути власний стиль. Цей стиль, названий «реґтаймом», включав як традиційні мотиви американської музики, так і європейські риси. Попри те, що новий жанр був популярний лише впродовж приблизно 25 років, регтайм значно вплинув на подальший розвиток джазу.