Клан Анструтер

Клан Анструтер (шотл. — Clan Anstruther) — один з рівнинних шотландських кланів.

Гасло клану: Periissem ni periissem — Я би загинув, якби не вцілів (лат.)

Історія клану Анструтер

Походження клану Анструтер Назва клану походить від назви міста Анструтер, де цей клан виник. Походження клану Анструтер пов'язують з італійським аристократом Вільямом де Кандела. Король Шотландії Олександр І на початку XI століття дав в оренду землі навколо міста Анструтер Вільяму де Кандела. Є версія, що цей аристократ походить від норманів, що завоювали частину Італії і осіли там. У той час король Англії Вільгельм І наймав лицарів норманського походження. Граф Кандела надіслав на службу англійському королю свого сина. Вільям де Кандела потім пішов на службу до короля Шотландії Олександра І і отримав від короля землі.

Син Вільяма де Кандела — теж Вільям був благодійником ченців цистеріанського абатства Бальмеріно. Будинок, де нині розташований музей рибальства Шотландії, колись був збудований Вільямом де Кандела і подарований ченцям. Його син — Генрі вже не називав себе де Кандела, а записався як «Генрікус де Айнстротер Домінус Еюсдем» (лат. — Henricus de Aynstrother dominus ejusdem). Це ім'я можна знайти в грамотах щодо землі абатства Балмеріно. Генрі Анструтер супроводжував короля Франції Людовика IX Святого у хрестових походах і присягнув на вірність королю Англії Едуарду І Довгоногому у 1292, а потім у 1296 році.

XV—XVI століття У 1483 році Ендрю Анструтер отримав грамоту, що підтверджувала його право на вотчину та баронство. Він воював проти Англії під час англо-шотландської війни, брав участь у битві під Флодден у 1513 році. Ендрю Анструтер одружився з Христиною Санділанд — вона була нащадком сера Джейсма Санділанда Калдерського та принцеси Жанни (Джоан) — дочки короля Шотландії Роберта II. Його другий син — Давид Анструтер пішов на службу до короля Франції Франциска І, воював в Італії, брав участь у битві під Павією в 1525 році у складі шотландського полку королівської гвардії. Його нащадки жили у Франції. Ця лінія закінчилась зі смертю барона д'Анструд у 1928 році.

Прапраправнук Ендрю Анструтера — сер Джеймс Анструтер був на службі у короля Шотландії Якова VI, який подарував йому титул «Нащадок Великого Карвера», яку досі носять вожді клану Анструтер. У 1595 році він став вождем клану Анструтер.

XVII століття — Громадянська війна Вільям — старший син сера Джеймса Анструтера, у супроводі сера Джеймса відвідав Лондон після Союзу Корон в 1603 році, де він став кавалером ордена Бас. Другий син сера Джеймса — сер Роберт служив дипломатом королям Якову I та Карлу I.

Сер Філіп Анструтер — другий син сера Роберта воював на стороні роялістів під час громадянської війни, і отримав від Карла II замок Дріл після його коронації в Сконе в 1651 році. Філіп Анструтер пізніше потрапив у полон після битви під Вустером в 1651 році. Він був викреслений із «Закону Благодаті» Олівера Кромвеля, а його маєтки були конфісковані. Але його права були відновлені, а маєтки повернені після реставрації монархії Карлом II. Брат Філіпа — сер Олександр Анструтер одружився з Хон Джін Леслі — дочкою генерала Девіда Леслі, лорда Ньюарк.

Вождь клану Анструтер Нинішнім вождем клану Анструтер є Анструтер Тобіас Олександр Кемпбелл Анструтер. Одночасно він є вождем клану Балкаскі.

Замки клану Анструтер Резиденцією вождя клану Анструтер є замок Балкаскі (шотл. — Balcaskie) у землі Файф, який, імовірно, був побудований в 1670 році сером Вільямом Брюсом. Замок Ейрдрі та Замок Ньюарк у землі Файф також належать клану Анструтер.

Джерела https://web.archive.org/web/20110726201953/http://www.clanchiefs.org/p/chiefs.html myclan.com Way, George and Squire, Romily. (1994). Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). pp. 66—67. Burke, John Bernard (1852). A genealogical and heraldic dictionary of the peerage and baronetage of the British (14 ed.). Colburn. p. 27. Burke, John Bernard (1852). A genealogical and heraldic dictionary of the peerage and baronetage of the British (14 ed.). Colburn. p. 28. Rigg, James McMullen (1885). «Anstruther, William». In Stephen, Leslie. Dictionary of National Biography 2. London: Smith, Elder & Co.