Жан Пола́н (, 2 грудня 1884, Нім — 9 жовтня 1968, Нейї-сюр-Сен) — французький письменник, есеїст, видавець. Член Французької Академії з 1963 року.

Біографія Народився в родині французького філософа Фредеріка Полана. Після навчання в Сорбонні Жан Полан протягом 1907–1910 років викладав літературу та гімнастику в ліцеї міста Антананаріво (Мадагаскар). Повернувшись до Франції, навчався в Школі східних мов у Парижі, де опановував малагасійську мову. 1913 року опублікував у видавництві східної літератури «Librairie orientaliste Paul Geuthner» збірку власних перекладів народної малагасійської поезії, чим привернув увагу до себе багатьох письменників, зокрема Гійома Аполлінера. Брав участь у Першої світової війни як сержант 9-го полку зуавів, у грудні 1914 року був поранений. Після війни зблизився з сюрреалістами. Сприяв літературній кар'єрі поета Франсіса Понжа, батьків якого тоді часто відвідував. 1920 року став секретарем редакції часопису «La Nouvelle Revue française», пізніше, у 1925–1940 та 1946–1968 роках, був головним редактором цього авторитетного видання. У 1930-ті роки дружив і всіляко підтримував французького поета і актора, теоретика театру Антонена Арто; за сприяння Жана Полана у видавництві «Ґаллімар» опублікували книгу есеїв Арто «Театр і його Двійник».

Під час Другої світової війни Полан був у підпіллі. Після війни обстоював зокрема літературну творчість письменників-колабораціоністів, публікував твори Селіна.

У січні 1955 року Жан Полан разом з поетесою Едіт Буассоне та поетом Анрі Мішо експериментував з мескаліном. Вживання галюциногенного наркотику стало предметом публікацій всіх трьох письменників: Полан написав Rapport sur une expérience (опубліковано в повному зібранні творів), Едіт Буассоне видала книжку Mescaline (La NRF, 1955), а Анрі Мішо опублікував збірку вражень «Жалюгідне диво» (Éditions du Rocher, 1956)Edith Boissonnas, Henri Michaux, Jean Paulhan, Mescaline 55, éd. Muriel Pic avec la participation de Simon Miaz, Paris, Éditions Claire Paulhan, 2014. У цьому виданні представлено свідчення всіх трох учасників експериментів з мескаліном, а також подано вибране листування між ними.

Творчість Писав прозу, але насамперед відомий своїми есе про літературу та мову «Квіти Тарба, або Терор в літературі» (1941), «Ключ до поезії» (1944), есе про мистецтво та друзів-художників (Брака та інших). Великий інтерес становить його широке листування з видатними письменниками Франції XX століття, левова доля якого досі неопублікована.

Твори 1912 Les Hain-Tenys Merinas. 1917 Le guerrier appliqué. 1921 Jacob Cow le Pirate, ou Si les mots sont des signes. 1921 Le pont traversé. 1925 Expérience du proverbe. 1927 La guérison sévère. 1929 Sur un défaut de la pensée critique. 1930 Les Hain-Tenys, poésie obscure. 1930 Entretiens sur des faits-divers. 1940 L'Aveuglette. 1941 Les fleurs de Tarbes ou La terreur dans les Lettres. 1943 Jacques Decour. 1943 Aytre qui perd l'habitude. 1944 Clef de la poésie, qui permet de distinguer le vrai du faux en toute observation, ou Doctrine touchant la rime, le rythme, le vers, le poète et la poésie. 1945 F.F. ou Le Critique. 1946 Sept causes célèbres. 1946 La Métromanie, ou Les dessous de la capitale. 1946 Braque le Patron. 1947 Lettre aux membres du C.N.E. 1947 Sept nouvelles causes célèbres. 1947 Guide d'un petit voyage en Suisse 1947 Dernière lettre. 1948 Le berger d’Écosse. 1948 De la paille et du grain. 1949 Fautrier l'Enragé. 1949 Petit-Livre-à-déchirer. 1950 Trois causes célèbres. 1950 Les causes célèbres 1950 Lettre au médecin. 1951 Les Gardiens. 1951 Le Marquis de Sade et sa complice ou Les revanches de la Pudeur. 1951 Petite préface à toute critique. 1952 Lettre aux directeurs de la Résistance. 1953 La preuve par l'étymologie. 1955 Les paroles transparentes. З літографіями Жоржа Брака 1958 Le Clair et l'Obscur. 1958 G. Braque 1958 De mauvais sujets. З ілюстраціями Марка Шагала 1959 Karskaya. есе 1961 Lettres 1962 L'art informel 1966 Progrès en amour assez lents 1986 Choix de lettres I, 1917–1936. La littérature est une fête 1990 La vie est pleine de choses redoutables (посмертно)

Листування 226 lettres de Jean Paulhan, Contribution à l'étude du mouvement littéraire en France 1963–1967 Choix de lettres I, 1917–1936, La littérature est une fête (1986) Choix de lettres II, 1937–1945, Traité des jours sombres (1992) Choix de lettres III, 1946–1968, Le Don des langues (1996) Catherine Pozzi & Jean Paulhan, Correspondance 1926–1934, Éditions Claire Paulhan, 1999. Michel Leiris & Jean Paulhan, Correspondance 1926–1962, Éditions Claire Paulhan, 2000. François Mauriac & Jean Paulhan, Correspondance 1925–1967, Éditions Claire Paulhan, 2001. Paul Eluard & Jean Paulhan, Correspondance 1919–1944, Éditions Claire Paulhan, 2003. Lettres de Madagascar, 1907–1910, éditions Claire Paulhan (2007) Correspondance Jean Paulhan-Roger Caillois, annotée par Odile Felgine et Claude Pérez, Gallimard, Paris, 1991 Correspondance avec André Pieyre de Mandiargues, Gallimard (2009) Correspondance avec Paul Éluard, 1919–1944, édition établie par Odile Felgine et Claude Pérez, édit. Claire Paulhan, Paris, 2003 Correspondance avec Valery Larbaud. 1920–1957, édition établie et annotée par Jean-Philippe Segonds, Paris, Gallimard, (2010). Correspondance avec Armand M Petitjean. 1934–1968, Gallimard (2011) Correspondance avec Georges Perros, 1951–1957, Calligrammes (1987) Jean Paulhan & Georges Perros, Correspondance 1953–1967, Éditions Claire Paulhan, 2009. Jean Paulhan, Armand Petitjean, Correspondance 1934–1968, Gallimard, 2011. Marc Bernard & Jean Paulhan, Correspondance 1928–1968, Éditions Claire Paulhan, 2013. Jean-Richard Bloch & Jean Paulhan, Correspondance 1926–1940, Éditions Claire Paulhan, 2014.

Повне зібрання творів Œuvres complètes. Hg. Bernard Baillaud. Gallimard, Paris 2006-.

Визнання 1963 року обраний членом Французької Академії; Великий офіцер ордена Почесного легіону, Воєнний хрест за участь у Першій світовій війні, Медалі учасника Руху Опору.

Примітки

Посилання

Сайт Товариства читачів Жана Полана Опис архіву Жана Полана