Сейдісфіордюр () — містечко та муніципалітет Ісландії, що розташовується на східному узбережжі країни в регіоні Аустурланд. У місті функціонує порт з міжнародними сполученнями до Фарерських Островів та Данії.
Дорога через гірський перевал Ф'ярдархеїді () сполучає Сейдісфьордюр з рештою Ісландії; 27 км до кільцевої дороги та міста Егільсстадіра.
Географія Розташовується на східному узбережжі країни, наприкінці Сейдіс-фіорду.
Сейдісфьордюр оточений горами і найвідоміша з них гора Бьоульвюр (), що розташована на захід від міста. Власне фіорд доступний з будь-якої сторони завдяки головній дорозі, яка проходить через місто. Тут можна знайти колонії птахів Fratercula, а також руїни стародавніх поселень, таких як Вестдалсейрі (), звідки свого часу була перенесена місцева церква.
Клімат
Туризм
Місто Сейдісфіордюр відоме своїми старовинними дерев'яними будівлями. У місті можна знайти спеціально відведені місця для автотуристів, пристосування для туристів, плавальний басейн, бібліотеку, готель, поліцейський пост, винний магазин та інші роздрібні види діяльності, а також приміщення та студії для художників-початківців.
Сейдісфіордюр є культурним місцем з центром мистецтва, телекомунікаційним музеєм та двома кінотеатрами. Щороку в липні у місті проводиться Літній Фестиваль Музики Лунга. Тут жив і працював у своїй особистій артстудії всесвітньо відомий художник Дітер Рот . Академія Дітер Рот знаходиться у Скафтфелді.
В околицях міста є декілька водоспадів. Найпопулярніша екскурсія стартує із самого серця міста, на східному березі річки Ф'ярдарау (). Далі вгору за течією є 25 водоспадів, об'єкти полювання класичних художників.
Взимку перевал Фьярдархеїді використовують для катання на лижах.
Історія Як і в багатьох інших портових міст, історія виникнення міста Сейдісфіордюр почалося з появою на цій території данських торговців, що влаштувалися тут у середині 1800 року. Перше поселення в околицях Сейдіс-фіорд виникло в 1848 році. В 1870 — 1900 роках цей терен заселяли норвезькі рибалки, які будували дерев'яні будинки, рибні магазини, громадські будинки, деякі з яких залишилися в місті досі. Вони залишили на розвиток міста найбільший вплив.
В 1895 році поселення набуло статусу міста.
Перші телефонні лінії були прокладені по Ісландії через місто Сейдісфіордюр в 1906 році , що робило його центром телекомунікацій до середини минулого століття. На головній річці міста в 1913 була побудована гідроелектростанція, надавши місту новий статус, найперше місто в Ісландії, в якому з'явилася електрика.
З 1980 року поромний шлях Норрюна сполучив Ісландію з Фарерськими островами, Шотландією, Данією та Норвегією .
Під час Другої світової війни Сейдісфіордюр був використаний як база для британських і американських військ і для конвою антигітлерівської коаліції , що прямували до Мурманську Залишки їх діяльності видно по всьому фіорду: злітно-посадкова смуга, і танкер Ель-Грілло, що затонув, зазнавши бомбардування. Воно залишається одним із найвідоміших місць у нижній частині фіорду для сучасних водолазів.
Після недавнього закриття рибного заводу місто зосередило всю свою економіку на туризмі, хоча воно, як і раніше, є важливим рибним портом на східному березі Ісландії.
Порт
Щотижня автомобільний пором компанії прибуває до Сейдісфьордюра з в Данії та Торсгавна на Фарерських островах. Це єдиний автомобільний пором між Ісландією та іншими країнами.
Примітки
Посилання
Smyril Line. Офіційний вебсайт