Балтазар ван дер Пол (; 27 січня 1889, Утрехт, Нідерланди — 6 жовтня 1959, Вассенаар, Нідерланди) — голландський фізик, відомий через Осцилятор Ван дер Поля, що демонструє один з найперших прикладів автоколивання.
Біографія Вивчав фізику в Утрехтському університеті, який закінчив 1916 року і де захистив дисертацію на ступінь доктора 1920 року. Також вивчав експериментальну фізику під керівництвом Джона Амброз Флемінга та Джозефа Джона Томсона у Лондоні та Кембриджі. В 1921 році приєднався до фізичної лабораторії Філіпса () в Ейндговені, де залишився та працював до 1949 року. Цього ж року був обраний членом нідерландської королівської академії наук.
Наукова діяльність Ван дер Поля була зосереджена переважно у розділах математичної фізики, поширення радіохвиль та теорії електричних кіл. 1920 року вивів рівняння, яке описує автоколивання в ламповому генераторі (рівняння Ван дер Поля). Для вирішення цього рівняння запропонував метод "коефіцієнтів, які повільно змінюються" (метод Ван дер Поля), який відіграв важливу роль у розвитку теорії нелінійних коливань.
Астероїд 10443 van der Pol названий на його честь. Ravi P Agarwal, S K Sen. Creators of mathematical and computational sciences , Springer, 2014, p. 380.
Примітки
Посилання Dr. Balthasar van der Pol (1889 – 1959) Balthasar van der Pol Engineering and Technology History Wiki Prof. Dr. Balthasar Van der Pol — In Memoriam IEEE.org
Джерела А.Н Боголюбов. Математики. Механики. Библиографический справочник. — Киев: Наукова думка, 1983. — С. 89 - 90.