Криміна́льне покара́ння відповідно до норм кримінального права є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом в обмеженні прав і свобод засудженої особи.
Історія Первісний лад та давня історія Еволюція покарань йшла паралельно з еволюцією людства. З його появою відбувся поділ людей на соціальні класи.
Панівні класи, захищаючи приватну власність і свої інтереси, розробили загальні правила, що регулюють міжособові стосунки людей і життя суспільства у цілому. Взаємостосунки людей мали особливий характер, тому виконання правил поведінки було майже добровільним, єдиним і найжорстокішим засобом впливу на людину, крім морального засудження, було вигнання. Поняття покарання розширювалося, сформувалося поняття злочину.
Покарання призначалися залежно від типу злочину, його об'єкта та інших обставин.
Загалом покарання були тілесними, застосовувалась смертна кара. Згодом було введено поняття співучасті. За злочини вчинені групою осіб призначалися жорсткіші покарання.
Середньовіччя Середньовіччя характеризується значним розвитком людства, права, і відповідно – поняття покарання.
Інститутам злочину і покарання в роки середньовіччя приділялося багато уваги. Злочином тепер вважалося заподіяння шкоди, а не образа, як було раніше. Порівняно з минулим, поняття злочину значно розвинулось і означало порушення правових норм, встановлених державою. Покарання зберігали класовість, проте класовість була у всіх галузях права Середньовіччя.
Було введено вікові обмеження — особа могла бути притягнута до відповідальності тільки з 16 років. Душевнохворі звільнялися від відповідальності, введено поняття необхідної оборони, крайньої необхідності. Важливою зміною було запровадження принципу "особистої відповідальності особи за вчинений злочин". Раніше за злочини могли притягатися до відповідальності рідні та близькі особи злочинця, але це було скасовано.
Характерним для тогочасного права було те, що в системі покарань головне місце займали грошові покарання: навіть за вбивство можна було викупитись грішми.
Кара в'язницею не існувала; конфіскацією майна карали тільки на умисне вбивство, підпал, рецидивну крадіжку. Виділялась проста та складна співучасть у здійсненні злочину, залежно від якого встановлювалось покарання. За приховування та недонесення щодо деяких злочинів винні також підлягали карі.
Також потрібно відзначити Запорізьку Січ, де існувало помилування чи пом'якшення покарання. Наприклад, заміна смертної кари на побиття киями, пов'язане з необхідністю засудженого паланкового козака матеріально утримувати дружину й дітей. Хоча на Січі переважно застосовувалась смертна кара та тілесні покарання, але вони були обумовлені військовим характером Запорізької Січі.
Російська імперія Період залежности українських земель від Російської імперії характеризується розпадом феодально-кріпосницького ладу і формуванням капіталістичних відносин.
В 1840 році було введено в дію єдину правову систему, яка діяла на всій території Російської імперії, в тому числі – і в Малоросії (назва України в ті часи).
Система покарань складалась з 35 видів — від смертної кари до догани. Метою покарання було передусім залякування широких мас людей, про що свідчить наявність великої кількості санкцій із смертною карою.
Покарання застосовувалися для придушення будь-яких ознак колишньої автономії і незалежності України, тому часто були не справедливими і застосовувалися без підстав.
Союз РСР Весь державний механізм СРСР працював на реалізацію утопічної ідеї комунізму і норми кримінального права не є винятком.
В Союзі РСР більшість галузей права в більшій чи меншій мірі залежали від політики. Зокрема санкції Особливої частини Кримінального кодексу УРСР 1960 р. в більшости своїй передбачали покарання у вигляді позбавлення волі. Це приклад застосування покарання для усунення різних небажаних осіб від суспільства. Проте не завжди ці особи були злочинцями і становили суспільну небезпеку. Також широко використовувалась заслання, тобто вигнання для колонізації нових земель.
Були сформульовані два принципово нових положення каральної політики: «комуністичне» перевиховання ув'язнених і забезпечення самоокупности місць позбавлення волі. Саме для реалізації самоокупности була залучена праця засуджених. Спочатку ув'язнені не розглядалися як дешева робоча сила, але коли в ході реалізації першої п'ятирічки у країні став відчутним дефіцит трудових ресурсів, уряд Союзу РСР ухвалив рішення про використання праці ув'язнених.
Хоча офіційно в законодавстві Союзу РСР поняття "каторга" не вживалося, але його приклади мають численні підтвердження. Праця мільйонів засуджених використовувалась безоплатно.
Незалежна Україна
Сучасний процес призначення та виконання кримінальних покарань регулюються Кримінальним кодексом України. Спектр цих покарань є дуже широким.
Законодавство визначає пом'якшення та обтяження кримінального покарання. Суд враховує обставини, які можуть пом'якшити або обтяжити це покарання.
Законодавство визначає таке поняття як звільнення від кримінального покарання та його відбування. Також визначається таке поняття, як заміна невідбутної частини кримінального покарання м'якішим, яке призначає суд, коли засуджена особа стала на шлях виправлення.
Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.
Помилування – заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років, що здійснює Президент України стосовно індивідуально визначеної особи.
Мета кримінального покарання Мету кримінального покарання можна розглядати в чотирьох площинах, в яких вона проявляється: кара засудженої особи; виправдання засудженої особи; спеціяльне попередження; загальне попередження.
Ці прояви мети кримінального покарання є бажаними, але при виконанні цього покарання, досягаються не завжди.
Доказом цього служать численні випадки вчинення кримінальних правопорушень під час відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, а також збільшення випадків вчинення кримінальних правопорушень повторно особами, які вже відбули кримінальне покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а також зростання рецидивної злочинности, що свідчить про відсутність бажаного виправлення засудженої особи та запобігання вчинення нею нового кримінального правопорушення.
Кара засудженої особи Коли до засудженої особи застосовується кримінальне покарання, то обов'язковою складовою є кара. Кара засудженої особи становить зміст кримінального покарання — позбавлення або обмеження прав і свобод особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, що обумовлено суспільством.
Коли особа вчинила кримінальне правопорушення, то вона цим завдає шкоди суспільству, що викликає справедливе його обурення.
Держава, захищаючи суспільство і виправдовуючи його сподівання, карає винувату в учиненні кримінального правопорушення особу. Щодо самої кари, то важливо, щоб вона відповідала принципові справедливости, тобто винувата в учиненні кримінального правопорушення особа повинна зрозуміти, що вона відплачує за вчинені ним протиправні дії і відплачує справедливо, відповідно до шкоди, яку вона своїми діями завдала суспільству.
Обмеження прав та свобод засудженої особи повинно бути належно обґрунтованим. Засуджена особа зобов'язана перетерпіти ті позбавлення й обмеження, що пов'язані з застосуванням до неї кримінального покарання. При цьому має бути забезпечений належний захист її законних прав та свобод.
Спеціяльне попередження Спеціяльне попередження кримінального не зводиться тільки до запобігання вчинення нових злочинів зі сторони засудженого.
Велике значення мають виховні заходи відносно засуджених осіб. Перевиховання (виправлення) засудженої особи викликають певні зміни в її особистости, які перетворюють її з небезпечного на безпечного члена суспільства, схиляють до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття.
Якщо засуджена особа стає на шлях виправлення, то можливе пом'якшення кримінального покарання, яке є їй вигідним. З моральної точки зору виправлення засудженої особи і є метою кримінального покарання.
Загальне попередження Суд, караючи особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, спричиняє виховну дію на суспільство, вирок суду організує громадську думку на активну боротьбу з кримінальними правопорушеннями і разом з тим є попередженням для окремих небезпечних членів суспільства.
Запобігання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами — це загальне попередження кримінальних правопорушень.
Застосовуючи кримінальне покарання до засудженої особи, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними і всі особи зобов'язані уникати їхнього вчинення. З точки зору безпеки та нормальної життєдіяльности суспільства, саме запобігання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами є провідною метою кримінальних покарань. Страх перед відповідальністю за свої протиправні дії виступає засобом стримування осіб від їхнього вчинення.
Прикладом цього є можливість добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця. Особа, яка мала можливість завершити кримінальне правопорушення, але добровільно відмовилась від нього, не буде нести відповідальности за вчинене готування чи незакінчене кримінальне правопорушення, якщо фактично вчинене нею діяння на стадії готування чи замаху не буде містити склад іншого кримінального правопорушення. В такому разі особу стримує страх перед покаранням за її можливі дії і вона їх не вчиняє.
Важливою умовою в боротьбі з кримінальними правопорушеннями є створення громадської атмосфери нетерпимої до кримінальних правопорушень. Особа буде боятися осуду і самого суспільства, якщо стане або плануватиме стати на бік злочину.
Міжнародно-правові акти, Конституція України визначають, що кожен має право на повагу до його гідності і ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню Європейська конвенція про захист прав й основних свобод людини. 1950 р. / Права людини в документах ради Європи. — Амстердам — Київ, 1996.. Тому кримінальне покарання не має на меті завдати физичних страждань або принизити людську гідність, хоча засуджений, відбуваючи кримінальне покарання, відчуває певний дискомфорт і переживає, відповідно до виду такого покарання, страждання морального характеру.
Див. також Кримінальний кодекс України Кримінальне право Покарання Караність Виправна колонія Смертна кара Кримінальний кодекс України на сайті Верховної Ради України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Примітки
Література Кримінальні покарання в Україні (IX- XX ст.) : навч. посіб. [для студ. юрид. спец., асп. та всіх, хто цікавиться питаннями історії укр. права] / І. Й. Бойко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид-во ЛНУ, 2013. – 408 с. – Бібліогр. в кінці розділів. – ISBN 978-617-10-0004-9 Система і види покарань //
Посилання Основні покарання // Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом // Призначення покарання // Юридична енциклопедія Призначення покарання за сукупністю злочинів // Юридична енциклопедія Тюремне ув'язнення //