Собо́рна пло́ща — одна з площ міста Дніпра, елемент історико-архітектурного та паркового комплексу центральної частини міста. Розташована між проспектом Дмитра Яворницького, провулком Євгена Коновальця, вулицями Яворницького та Дмитра Донцова.

Історія Проект Соборної площі розробив автор першого плану Катеринослава Клод Геруа. Протягом понад 200 років існування площа зазнавала суттєвих змін у зовнішньому вигляді та архітектурно-ландшафтному оформленні.

Назва На перших генеральних планах Клода Геруа (1786), Івана Старова (1792) та Вільяма Гесте (1817) площа називалася Соборною. На плані 1834 року площа називається Преображенською або Соборною, через Спасо-Преображенський собор, завершений 1835 року; У XIX сторіччі, після переносу сюди ярмарку зі старої ярмаркової площі на розі Проспекту й сучасної вулиці Вернадського за площею закріпилася назва Ярмаркової. Також зустрічається (1846) на плані міста назва Катерининська площа. На зламі сторіч за площею уивердилася назва «Соборна».

Під час більшовицької окупації міста, 1 січня 1919 року площу перейменовано на Жовтневу. 26 листопада 2015 року розпорядженням міського голови площі повернуто історичну назву Соборна.

Російська імперія Спершу на території площі не росло навіть дерев — вона всуціль була вкрита високою степовою травою. Перші спроби благоустрою відносять до 1846 року. Великий внесок у цю справу зробив Катеринославський губернатор 1847-1857 років Андрій Фабр. Він уславився висадженням алеї від Спасо-Преображенського собору до тодішнього Катерининського проспекту.

У 1905 зведено будівлю сучасного історичного музею імені Яворницького.

Українська революція та російсько-українська війна Позаяк у добу Української революції Січеслав постійно захоплювали то одні військові формування, то інші, площею марширували не тільки війська Української Народної Республіки, але й махновці, білі та червоні окупанти. В цей час населенню міста часто бракувало палива, тому Соборна площа, а також Потьомкінський сад та Архієрейський сквер, розташовані поруч, стали місцями заготівлі дров. Дерева вирубувалися та спилювалися, пеньки викорчовувалися. Територія, очищена від дерев, була перетворена на городи.

Також у січні та грудні 1919 року тут знаходилися артилерійські позиції білих та червоних військ, тоді ж тут з'явилися перші індивідуальні та братські могили.

Побутує легенда (зрештою, нічим не підтверджена), буцімто директор історичного музею Дмитро Яворницький в роки революції виміняв бронзову статую Катерини ІІ, що стояла на площі до революції, на пляшку самогону в махновців, котрі хотіли втопити статую в Дніпрі. Насправді Дмитро Яворницький разом зі своїми співробітниками вночі переніс повалену на той час статую на територію музею ім. О. Поля.

Розповідь академіка Дм. Яворницького про це записав по свіжих слідах у своєму щоденнику 2 червня 1928 академік Сергій Єфремов:

"Ще перед музеєм повів мене Дід у садочок, де між десятком кам'яних баб пишно стоїть пам'ятник Катерині II, — той самий, що був колись біля собора, а потім над проспектом. Історія цього пам'ятника теж цікава. Як почалась революція, пам'ятника скинули, звичайно, й завезли десь під казарму. Там оборонці народу побіденно спорожняли на фігуру цариці свої шлунки. «Так обісрали, що аж жаль живий дивитись». І возревнував Дід, що гине пам'ятник мистецтва, бо «що ж мені Катерина? Вона ж запорожців душила, а я ж тільки запорожцями і живу». От і пішов він до якогось червоного командира: «Віддайте мені фігуру». — «Э нет, братишка, шалишь: мы ее на Брянский завод отправим, там из нее пушку выльют». — «Какая там пушка! Ничего из нее не выйдет». — «Почему не выйдет? Ведь зто же медь? — «Какая медь! Это бронза!» — «А это хуже меди?» — «Конечно, хуже. Не годится!» — «Ну, коли так — бери, да только потихоньку, чтобы мои ребята не видели, а то не отдадут стерву». Перетаскав Дід фігуру вночі під музей, «та що ж би ви думали: аж сюди бігали «ребята»: так і лежить обісрана та обісцяна». Звелів тоді Дід викопати глибоку яму, звалив туди фігуру, засипав землею і так вона років зо три пролежала похована, поки забулося. А тоді витяг, почистив і поставив у садочку біля музею поміж кам'яними бабами і пишається: «от тільки два пальці упиряки одбили, та трохи вид камінням покарбували, ніби віспа пройшла, — а то все ціле». І стоїть собі пишна цариця тихенько поміж такими самими мовчазними бабами, що багато бачили, що творилось круг них на високих могилах, і багато могли б розказати, коли б говорити вміли".

Друга світова Згодом бронзова Катерина стояла серед половецьких баб, але під час нацистської окупації німці начебто вивезли статую на історичну батьківщину, оскільки цариця була етнічна німкеня. Зрештою, і цей факт ніяк документально не підтверджено.

На колишньому постаменті Катерини в 1971 році радянська влада встановила пам'ятник Михайлу Ломоносову, демонтований з початком російсько-української війни.

Другу світову вдалося пережити основним архітектурним пам'ятникам площі — корпусу Гірничого інституту, будівлі чоловічої гімназії та Преображенському соборові з бічними корпусами.

Після Другої світової війни Після війни майдан заново розпланували. Жовтнева площа стала більше схожа на парк. Водночас її стали перетворювати на більшовицький історико-меморіальний комплекс. Окрім могил більшовиків, що брали участь в захопленні міста під час українсько-більшовицької війни, тут з'явилися могили учасників відвоювання Дніпропетровська в ході Другої світової війни. Згодом тут стали ховати почесних мешканців, зокрема старих більшовиків та військових. Споруджено меморіал на честь загиблих воїнів правопорядку.

Незалежна Україна Нині Соборна площа — одне з найгарніших місць міста Дніпра. Щодня її відвідують сотні містян та гостей міста.

На площі планується збудувати вихід зі станції метро «».

Будівлі Соборної площі № 1 — Спасо-Преображенський кафедральний собор — площа завдячує назвою саме цьому соборові; зведеному 1835 року. За первісним нереалізованим проектом храм мав стати найвищим собором світу, № 2 — колишня будівля катеринославської класичної хлоп'ячої гімназії. Нині - корпус № 3а Дніпровського медичного університету (прізвисько «старий сангіг»), № 4 — корпус № 3 Дніпровського медичного університету, № 10 — садиба Олександра Поля у 1871-1890 роках, № 11 — Військовий комісаріат Соборного району, (вулиця Івана Акінфієва, 18) — в минулому взуттєва фабрика АТ «Оріль», № 12 — оздоровчий центр «Цунамі», (вулиця Дмитра Донцова, 2а) - торговельний центр «Нагірний Ринок», № 14 — Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова (Дніпро), № 16 — колишній Музей історії комсомолу Дніпропетровщини імені О. Матросова. На південно-східному боці Соборної площі також розташовані: (проспект Науки, 2) — Будинок професорів і викладачів Гірничого інституту (1912), (проспект Яворницького, 14) — середня школа № 23, арх. В. Самодрига, (проспект Яворницького, 16) — Дніпровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького, зведений 1905 року за проєктом архітектора Георгія Панафутіна, (проспект Яворницького, 18) — Дніпровська обласна універсальна наукова бібліотека (декілька відділів), адміністрація Дніпровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького та Дніпровський обласний центр охорони історико-культурних цінностей, (проспект Яворницького, 19) — корпус №№ 1, 4 Національного гірничого університету, (проспект Яворницького, 20) — готель «Академія») — колишній кінотеатр «Жовтень» (народна назва «Сачок»).

Світлини

Перехресні вулиці південний західний край площі обмежений проспектом Дмитра Яворницького, вулиця Євгена Коновальця - північний кут площі, вулиця Яворницького, вулиця Дмитра Донцова — східний кут.

Парковий комплекс Сьогодні на території паркового комплексу Соборної площі розташовані: Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького Могила Дмитра Яворницького Колекція половецьких баб історичного музею імені Дмитра Яворницького Діорама «Битва за Дніпро» Спасо-Преображенський собор Меморіал пам'яті загиблим захисникам правопорядку Музей історії комсомолу Музей «Громадянський подвиг Дніпопетровщини в подіях АТО»

Посилання Парковий комплекс на Соборній площі Дніпра Історія Дніпра: Жовтнева площа

Примітки