Рафал Воячек (; 6 грудня 1945, Міколув — 11 травня 1971, Вроцлав) — польський поет і прозаїк. Зарахований до грона проклятих поетів.
Біографія Рафал Воячек народився в Міколуві. Походив з відомої і поважної у місті родини. Його батько був учителем в гімназії (згодом він був директором середньої школи в Пруднику), а мати працювала у видавництві. Вивчав полоністику в Яґеллонському університеті, але покинув навчання і 1964 року переїхав жити до Вроцлава. Як поет дебютував 1965 року. 1969 року з’явилася його дебютна збірка віршів «Сезон», добре прийнята критиками. Під час життя у Вроцлаві Рафал Воячек чимраз більше ставав залежний від алкоголю. Був схильний до частих депресій, провокував оточення, влаштовував бійки, багато разів намагався покінчити життя самогубством. Через якийсь час лікувався у психіатричній лікарні. 1970 року з’явилася його друга збірка віршів «Інша казка». Покінчив з собою 1971 року, прийнявши кілька різних таблеток. Похований у Вроцлаві на . В 2000 році в цій самій могилі поховано брата Рафала Воячка Анджея, вроцлавського актора.
В 1999 році вийшов фільм режисера Лєха Маявського «Воячек». У головній ролі знявся поет Кшиштоф Сівчик.
Творчість
Рафал Воячек — зразковий «проклятий» поет, один з найбільш інтриґуючих і таємничих польських поетів двадцятого століття: алкоголік, провокатор, скандаліст, який ще зі шкільних років почав здійснювати спроби самогубства. Власну смерть він зробив однією з головних тем своєї епатуючої, але вишуканої поезії.
Залишив тексти виняткової експресивності і суґестивності. Поєднуючи пронизливу чистоту бачення з воістину експресіоністичною чарівністю, Рафал Воячек описував процеси розпаду особистості і невміння пристосовуватися до норм світу. Головними темами його поезії є смерть, кохання, зачарування жіночністю і тілесністю. Еротизм і сексуальність у віршах часто поєднано зі смертю. Ліричний суб'єкт його віршів найчастіше говорить про біль, має відчуття дисгармонії, досліджує свій страх, неспокій, свої манії, бунтує проти лицемірства світу і суспільства, а також настирливо нишпорить похмурими закутками людської душі. Мова його поезії є зазвичай дуже натуралістичною і брутальною, сповнена соматизмами і вульгаризмами. З іншого боку, його віршам притаманний глибокий ліризм та ніжність.
За життя і відразу після смерті Рафала Воячека помічали, головним чином, антиестетизм і антитрадиціоналізм його лірики, нині ж звертають увагу на її складну внутрішню красу, глибокі зв'язки з поетичною традицією (Міцкевич, Норвід, Рембо), але перш за все — відбиток внутрішніх переживань, болісної дезінтеграції і боротьби з власною тілесністю.
Рафал Воячек — культовий поет для більшості молодих, бунтівливо налаштованих поляків.
Бібліографія Сезон (1969) Інша казка (1970) Незакінчений хрестовий похід (1972) Якого не було (1972) Решта крові (1999) Не ті часи (2016)
Українські переклади Рафал Воячек. Незакінчений хрестовий похід / переклад з польської Мірека Боднара. — Івано-Франківськ: Видавництво «П’яний корабель», 2016. — 240 с. ISBN 978-966-97561-0-7
Посилання Сайт, присвячений творчості Рафала Воячека Твори Рафала Воячека в електронній бібліотеці "Чтиво"