Заповідник «Академічний (Карлівський) степ» — один із перших державних заповідників республіканського значення, які діяли в Україні у 1920-1930-х роках. Перебував у складі ВУАН (Всеукраїнська академія наук). Розташований у Полтавській області, поблизу м. КарлівкаТри заповідники — заповідник Карлівський (Академічний) степ (до 1934 р.), Прохорівський заповідник (заповідник ім. Максимовича, з початку 30-х) і заповідник Гористе — знаходилися у веденні Всеукраїнської Академії.. Має статус заповідника місцевого значення. Площа заповідника — 154 гаБорейко В. Е. Последние островки свободы. История украинских заповедников и заповедности (пассивной охраны природы) (10 век — 2015). — К.: КЭКЦ, 2015. — 240 с. .
Організація заповідника «Академічний степ» У 1914 р. Полтавська земська управа вела перемовини з великим землевласником (імовірно, з герцогами Мекленбург-Стрілицькими) про виділення заповідної ділянки степу в районі с. КарлівкаТерриториальная охрана степей в Украине: история первых десятилетий Нова організація по охороні природи. 1918 // Вісті природничої секції Українського наукового товариства. 1 (3–4)..
У 1919 р. полтавським активістам за підтримки Полтавського краєзнавчого музею вдалося вирішити питання про «заповідання цілинного степу біля Карлівки».
Заповідник місцевого значення Карлівський — степ площею 154 га, організований у 1922 р. Заповідник мав одну з останніх в Україні ділянок квіткових степів — тут рясно цвів воронець. До революції степ використовувався під випас овець. У 1925 р. Полтавське окрземуправління передало заповідник у ведення Всеукраїнської Академії наукБорейко В. Е. История охраны природы Украины (10 век — 1980). — К.: КЭКЦ, 2001. — 544 с. . За іншими даними він був заповіданий у 1920 р., коли Карлівський цукровий завод передав ВУАН 200 десятини (218 га) цілинного степу. З часом його площу було скорочено до 154 десятини (168 га).
Діяльність заповідника Наприкінці 1920-х років «Академічний степ» досліджував ботанік, член Українського комітету охорони пам'яток природи, С. О. ІллічевськийІллічевський С. О. Цілинні степи Полтавщини та їх охорона // Вісник природознавства. — 1929. — № 1-2. — С. 58-60. . На жаль, ВУАН практично не охороняла заповідник (хоча між ВУАН і Полтавським музеєм був договір про охорону), і поступово місцеві господарства розорали частину його території. До кінця 20-х років заповідна площа скоротилася. Професор М. В. Шарлемань у статті «ВУАН не використовує своїх заповідників!» критикував ВУАН за байдуже ставлення до своїх заповідників, у тому числі до заповідника «Академічний степ»Шарлемань М. ВУАН не використовує своїх заповідників // За Радянську Академію! — 1932. — № 21-22. .
У складні часи репресій 1937 р. С. О. Іллічевський обстежував заповідні ділянки Полтавської області (Парасоцький ліс, Перещепинське болото) і відстоював доцільність їх існуванняНаук. архів Полтавського краєзнавчого музею. Од. зб. П-01-9. Матеріали про роботу гуртка любителів природи. — 61а.. Згодом статус заповідників обласного значення отримали Карлівська цілина, Малоперещепинське болото і Парасоцький ліс.
Активна діяльність С. О. Іллічевського забезпечила відносну стабільність системи заповідників регіону в складні 30-ті роки XX століття.
Закриття заповідника «Академічний степ» У середині 1930-х років ВУАН відмовилася від керівництва заповідником, і, згідно з постановою РНК УРСР від 28 грудня 1935 р., він був переданий у керівництво місцевому колгоспуАрхів Полтавського обл. краєзнавчого музею, ф. П-2, ф. 5. .
Охорона природної території колишнього заповідника 23 лютого 1937 р. рішенням Харківського облвиконкому залишки цієї заповідної цілини увійшли до списку заповідників обласного значення. Це ж рішення продубльовано 17 січня 1938 р. постановою оргкомітету Верховної Ради УРСР у Полтавській області. Улітку 1957 р. комісія з охорони природи при АН СРСР запропонувала перспективний план створення нових заповідників у СРСР. Як філія Українського степового заповідника був запропонований степ біля Карлівки Полтавської області (залишки цілини колишнього заповідника «Академічний степ»)Лавренко Е. М., Гептнер В. Г., Кириков С. В., Формозов А. Н. Перспективный план географической сети заповедников СССР // Охрана природы и заповедное дело в СССР. — 1958. — № 3. — С. 3-87. .
Нині на території Карлівського району Полтавської області об'єкту природно-заповідного фонду із охорони степу в районі м. Карлівка не існуєПриродно-заповідний фонд Полтавщини .
Література Іллічевський С. Цілинні степи Полтавщини та їх охорона // Вісник природознавства. — 1928. — № 1–2. Илличевский С. Об учреждении группы заповедников в Харьковской области УССР // Сов. ботаника. — 1936. — № 1. — С. 168—171. Байрак О. М. Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території. Науково-популярне видання / О. М. Байрак та ін. — Полтава: Верстка, 2003. — 212 с. Гармаш Т. П. Становление и развитие заповедного дела на Полтавщине в первой трети ХХ столетия // Вестник Волгоград. Гос. ун-та. Серия 3: Экономика. Экология. — 2012. — Вып. № 2. — С. 221—228.
Ресурси Інтернету Экспедиция Русского Географического Общества в степях Украины Атака на заповедники
Примітки