Барон Ганс-Карл фон Езебек (; 10 липня 1892, Потсдам — 5 січня 1955, Ізерлон, Північний Рейн-Вестфалія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Біографія

25 вересня 1911 року вступив на військову службу фанен-юнкер до 3-го гвардійського уланського полку кайзерівської армії в Потсдамі. За часів Першої світової війни бився на Західному фронті у складі гвардійської кавалерійської дивізії Німецької імперії. З серпня 1917 року в штабі VI-го армійського корпусу. У вересні 1918 року включений до військової комісії, що працювала у Санкт-Петербурзі. За бойові заслуги на фронті відзначений низкою орденів Німецької імперії.

По завершенню світової війни в чині оберлейтенанта з 14 січня до 16 жовтня 1919 року командир добровольчого ескадрону 3-го гвардійського уланського полку. Зі створенням Рейхсверу залишився у лавах Збройних сил. Проходив службу на різних командних та штабних посадах у 115-му кавалерійському полку, 4-й Прусському рейтарському кінному полку, 1-й кавалерійській дивізії. З 6 жовтня 1936 до 1 квітня 1939 року командир 1-го кінного полку.

Напередодні Другої світової війни Езебек був призначений командиром 6-ї стрілецької бригади 1-ї легкої дивізії, яка 19 жовтня 1939 переформована на 6-ту танкову дивізію Вермахту. На чолі бригади бився в Польській кампанії в боях за Велюнь, Радом, Модлин, Варшаву. Після завершення бойових дій проти Польської держави, бригада разом з дивізією перекинута на Західний фронт до складу групи армій «B». З кінця квітня і до початку вторгнення до Франції бригада перебувала в районі Майєна, де готувалася до вторгнення до Франції.

У складі XLI-го корпусу Райнхардта, разом з корпусами Гота і Гудеріана, 6-та стрілецька бригада 6-ї танкової дивізії прорвала лінію Мажино поблизу Монтерме, і подолавши Арденни, 15 травня форсувала Маас. Увечері того ж дня був захоплений Монкорне в 65 км на захід від річки. Утворивши авангард сил корпусу 16 травня дивізія форсувала річку Уаза, а 19 травня — Північний канал. У ході наступу була розгромлена французька 2-га бронетанкова дивізія. 20 травня 1940 року у районі Дуллана відбувся бій з британською 36-ю бригадою, після чого місто було обійдено й дивізія рушила до узбережжя, вийшовши 23 травня до Касселя.

15 березня 1941 року він призначений командиром 15-ї стрілецької бригади 15-ї танкової дивізії й у квітні отримує військове звання генерал-майор.

13 квітня 1941 року генерал фон Есебек отримав посаду командира 15-ї танкової дивізії, котра разом з 21-ю танковою та 90-ю легкою дивізіями Африканського корпусу генерала Е.Роммеля в рамках операції «Зоненблуме» прибула до Італійської Лівії. Однак, вже 13 травня новий командир дивізії отримав поранення й був відправлений на лікування до Німеччини.

Після одужання, 24 серпня 1941 року він призначається командиром 11-ї танкової дивізії, що б'ється за Київ, замість оберста Г.Ангерна, що був важко поранений у бою за плацдарм у межиріччі Дніпра та Десни.

Після розгрому військ радянського Південно-Західного фронту генерал-полковника Кирпоноса, 11-ту дивізію генерала фон Есебека передають до складу XLVI-го моторизованого корпусу 4-ї танкової групи армій «Центр». 2 жовтня в ході операції «Тайфун» дивізія переправилася через річку Десна південно-східніше Єкімовичи, потім повернула на північний схід і путівцями вийшла на Мінське шосе, де послідовно збила заслони 149-ї, 53-ї і 17-ї стрілецьких дивізій. 5 жовтня війська фон Есебека продовжили наступ на північ уздовж залізниці Брянськ-Вязьма і 7 жовтня утворили ділянку внутрішнього кільця оточення південніше Вязьми.

У 20-х числах жовтня після знищення оточеного угруповання радянських військ дивізія перекинута в смугу оборони панфіловців 316-ї стрілецької дивізії. Однак, 20 жовтня командир дивізії здав командування з'єднанням генерал-майору В. Шеллеру і відбув до резерву фюрера.

17 лютого 1942 року його призначають командиром 2-ї танкової дивізії 9-ї польової армії генерала танкових військ В. Моделя. Бої в Ржевському виступі за утримання плацдарму для запланованого наступу Вермахту на Москву.

З 20 жовтня 1942 року, вже вдруге, виводиться до резерву фюрера, де перебуває до 20 червня 1943 року. Одночасно, виконує обов'язки командира XXXXVI-го танкового корпусу. З червня до 1 грудня 1943 командир оперативної групи фон Есебек у складі групи армій «Центр». Бої на Курській дузі, на лівобережній Україні.

1 грудня 1943 року призначений командиром LVIII-го резервного танкового корпусу групи армій «D», що входить до угруповання німецьких військ на Західному фронті у Франції.

З лютого 1944 року з перервами знову перебуває в резерві фюрера, у липні цього року призначається командувачем XVII-ого військового округу. Проте, вже 20 липня через замах на Гітлера підпадає під підозру у зраді та участі у заколоті й відстороняється від займаної посади. Незабаром заарештований і запроторений до військової в'язниці, звідкіля до концентраційного табору до кінця війни.

Звільнений після війни Ганс-Карл фон Езебек прожив решту свого життя у злиднях і помер 5 січня 1955 у місті Ізерлон.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 2-го класу з мечами Орден «За заслуги» (Вальдек), 4-го класу з мечами (24 липня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (2 жовтня 1916) Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія; 7 травня 1918) Пам'ятна медаль визвольної війни (Фінляндія; 15 серпня 1918) Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Лицарський хрест Залізного хреста (4 липня 1940) Німецький хрест в золоті (23 серпня 1942) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Див. також Ульріх Клеманн Густав фон Ферст Освальд Люц Ганс-Юрген фон Арнім Ганс-Валентін Губе

Література Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. Mitcham, Samuel W. (2007). Rommel's Desert Commanders — The Men Who Served the Desert Fox, North Africa, 1941–42. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 0-8117-3510-9. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S.137

Посилання

Esebeck, Freiherr von, Hans-Karl  — нагороди генерала танкових військ фон Есебека GENERAL DER PANZERTRUPPEN HANS-KARL FREIHERR VON ESEBECK Hans-Karl Freiherr von Esebeck

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху

Примітки