Алонсо Фернандес де Авельянеда () — псевдонім автора уявного «продовження» роману Сервантеса «Дон Кіхот», виданого в Таррагоні в 1614 році під назвою «Друга частина хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі»Se imprimió en Barcelona; véase Javier Blasco, «Notas sobre un artista del fraude y del engaño: Avellaneda», Edad de Oro, tomo 25, 2006, págs. 117—127, https://uvadoc.uva.es/bitstream/10324/2061/1/ocultaciondeAvellaneda.pdf , consultado 21-11-2014, в літературознавстві іменується також, як ). Особистість автора, який ховався під цим псевдонімом, не встановлена, хоча висловлювалися численні здогади на цей рахунокDaniele Archibugi, L'altro Don Chisciotte , La Repubblica, 6 aprile 2014.
Публікація підробки і реакція в суспільстві
Книга була надрукована в Таррагоні у 1614 році книгопродавцем Феліпе Роберто і вийшла під назвою: «Друга частина хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі, що містить розповідь про його третій виїзд і складена вона ліценціатом Алонсо Фернандесом де Авельянеда з міста Тордесильяса».
Поява «сіквела» викликала гнів Сервантеса, і в 1615 році він випустив у світ власну другу частину «Дон Кіхота», в останній главі якій дав гнівну одповідь Авельянеда: Для мене одного народився Дон Кіхот, а я народився для нього; йому судилося діяти, мені — описувати; ми з ним складаємо надзвичайно дружну пару — на зло і на заздрість брехливому Тордесільяському писаці, який наважився (а може статися, наважиться і надалі) грубим своїм і погано загостреним страусиних пером описати подвиги доблесного мого лицаря, бо ця праця йому не по плечу і не його закляклого розуму це справа;
Незважаючи на вихід у світ другої частини «Дон Кіхота» самого Сервантеса, твір Авельянеди деякий час викликав до себе інтерес. Зокрема, французький письменник і перекладач Ален-Рене Лесаж переклав роман Авельянеди на французьку та в 1704 році видав його в Парижі під назвою ().
Літературні гідності книги Авельянеди протягом століть були предметом дискусій для літературознавців і критиків. Зокрема, у XVIII столітті іспанський критик заявляв, що текст Авельянеди за своїми художніми якостями перевершує тексти СервантесаDaniel Eisenberg, Introducción a la edición facsimilar del Quijotede John Bowle, Newark, Delaware, Juan de la Cuesta, +2006, Tomo 1, ISBN 1-58871-087-4, p. 18, http://users.ipfw.edu/jehle/deisenbe/cervantes/Bowle_front.pdf , consultado 24-11-2014..
Деякі дослідники творчості Сервантеса вважають, що сам письменник не припускав створення другої частини знаменитого роману, і лише поява книги Авельянеди стала для Сервантеса винятковим стимулом для написання другої частини «Дон Кіхота»Jim Iffland's article Do We Really Need to Read Avellaneda? , published in the journal of the Cervantes Society of America .
Примітки
Література Alonso Fernández de Avellaneda, Segundo tomo de las aventuras del ingenioso hidalgo Don Quixote de la Mancha, que contiene su tercera salida, y es la quinta parte de sus aventuras. Compuesto por el licenciado Alonso Fernández de Avellaneda, natural de Tordesillas , 1614, Tarragona; disponible en wikisource Segundo tomo del ingenioso hidalgo Don Quijote de la Mancha
Посилання Suárez de Figueroa y el Quijote de Avellaneda, por Enrique Suárez Figaredo Sánchez Portero, Antonio. El autor del «Quijote» de Avellaneda es Pedro Liñán de Riaza, poeta de Calatayud.