«Дервіш і смерть» — роман югославського письменника Меші Селімовича. Створений у 1962—1966 роках твір був позитивно оцінений критиками й 1967 року приніс авторові НІН-ову нагороду за найкращу книгу сербохорватською мовою. Є численні згадки про номінацію Меші Селімовича на здобуття Нобелівської премії після виходу цього романуУ статті боснійського журналу Dani Селімович названий серед боснійців-претендентів на премію В описі марки до 100-річчя Селімовича на сайті компанії POŠTE SRPSKE згадується номінація в зв'язку з романом.

Створений на матеріалі давньої історії Боснії, твір отримав багато трактувань. Зокрема, стверджується, що він був створений як реакція на посилення диктатури Йосипа Броз Тіто в тогочасній Югославії. Згадується, також і особиста втрата автора: 1944 року його брат, учасник партизанського руху був розстріляний товаришами. Мистецтвознавцями досліджуються зв'язки твору з Кораном (цитується як епіграфи на початку розділів) і вченням суфізму, творами інших югославських авторів, філософським вченням екзистенціалізму. Творчість Селімовича порівнюють із Іво Андричем — єдиним югославським письменником-нобелівським лауреатом, Федором Достоєвським, Альбером Камю.

Присвячена дружині Дарці — книга принесла Селімовичу славу, кількадесят разів перевидана, як і ранні твори автора (переважно присвячені тематиці Другої світової війни), перекладена багатьма мовами. Двічі екранізована: 1972 в вигляді телесеріалу, а 1974 року за мотивами роману був відзнятий повнометражний однойменний фільм (режисер: Здравко Велімирович; у головній ролі: Воїслав Мирич).

Переклад роману Меші Селімовича українською здійснила Катерина Калитко, книга вийшла 2017-го р. у видавництві «Круговерть».

Короткий виклад сюжету Події роману розгортаються в Боснії часів османського володарювання. Розповідь ведеться від імені головного героя. 16 глав книги поділеної на дві частини мають епіграфи, як правило цитати з Корану.

Ахмед Нуруддін — колишній солдат османської армії веде усамітнене життя в сараєвській текії мевлевітського ордену дервішів. Він сорокарічний наставник цього монастиря, згідно з ученням суфіїв зрікся мирського життя та прагне відкинути саму свою особистість задля містичного з'єднання з Аллахом. Несправедливий суд над братом і його загибель повертають Ахмеда в світ людських пристрастей, політичних інтриг і визвольних змагань. Він досягає тимчасової перемоги в боротьбі з несправедливістю, спираючись на народне невдоволення. Однак отримана посада каді робить його знаряддям в системі гноблення та змушує діяти проти своїх переконань. Оплутаний інтригами досвідчених ворогів та роз'ятрений внутрішніми конфліктами Ахмед Нуруддін знаходить надію в молодому хлопцеві, який прийшов із його рідного села і, ймовірно, є його сином. Зрештою дервіш мусить прийняти загибель, що наближається, як до того прийняв необхідність повернення до світського життя. Перш ніж завершити свій щоденник молитвою, він записує:

Відгуки критиків, літературознавців Сам Селімович написав цінну для аналізу його текстів книгу споминів Sjećanja. У ній він розкриває мотивацію написання твору в зв'язку з загибеллю брата, але закликає й повністю не ототожнювати історію Нураддіна зі своєю біографією та переживаннями.

Автор передмови до радянського видання 1969 року Лев Аннінський розглядає стилістичні особливості твору, встановлює його зв'язки з традиціями ісламу та творами класиків минулого і того часу. Жанрову специфіку твору досліджували Н. Яковлева, В. Вєдіна, М. Жулинський, А. Мещєряков, Л. Д. Щеголь. На противагу укладачам Літературного енциклопедичного словника, що визначають твір Селімовича як філософський роман-притчу, названі автори вважають його романом-параболою з історичним сюжетом або романом-параболою з історичним сюжетом та яскраво вираженим ліричним стрижнем.Л. Д. Щеголь у своїй статті з наведеним твердженням посилається на твори:Вєдіна В. П., Жулинський М. Г. Сучасний слов'янський роман: соціально-філософські й естетичні аспекти //Слов'янські літератури: ІХ Міжнародний з'їзд славістів: Доповіді. — К., 1983. — 351 с.; Мещеряков С. Н. Жанровое своеобразие сербского реалистического романа 1970-х годов. — Автореф. канд. дисс. — М., 1986. — 5 с.;

Боснійський філолог-сходознавець академік в дослідженні Поетичні й стилістичні функції епіграфу в романі Дервіш і смертьСтаття в журналі Diwan академіка показує, що цитування Корану в книзі Селімовича є намірено неточним. Зокрема, цитата, що обрамляє текст усього роману

відсилає до сури Корану, що говорить, насправді: В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся надвечір'ям перед заходом сонця! 2. Воістину, людина гине в омані, 3. Окрім тих, які увірували, творили добрі діла, заповідали одні одним істину й заповідали одні одним терпіння.

Сура 103 — «Надвечір'я перед заходом сонця»(переклад Яреми Полотнюка)

Таким чином, автор змінює зміст цитованої сури на протилежний (якщо Коран говорить про спасіння праведних, то Селімович — про однакову лиху долю всіх людей). Використання подібних прийомів академік Дуракович розглядає як приклад інтертекстуальності та відносить роман Дервіш і смерть до постмодернічних текстів.

Примітки

Джерела і література Блог присвячений творчості Селімовича, містить уривки з творів і спогадів автора Меша Селімович. Дервіш і смерть / пер. із серб. К.Калитко. — Трускавець: Круговерть, 2017