Клан Максвелл (шотл. — Clan Maxwell) — один з кланів рівнинної частини Шотландії — Лоулендсу. На сьогодні клан не має визнаного герольдами Шотландії та лордом Лева вождя, тому називається в Шотландії «кланом зброєносців».

Гасло клану: Reviresco — Я зміцнюю знову (лат.)

Землі клану: Дамфріс

Історична резиденція вождя клану: Замок Керлаверок (шотл. — Caerlaverock Castle)

Останній вождь клану: Вільям Максвелл Каррухан (шотл. — William Maxwell Carruchan) — помер у 1863 році

Союзні клани: Поллок

Ворожі клани: Джонстон, Дуглас

Історія клану Максвелл

Походження клану Максвелл Вважається, що назва клану і сам клан Максвелл походить від Маккуса Велла, що поселився в долині річки Твід біля Келсо, що в Шотландському Прикордонні. Вважається, що цей Маккус Велл був ватажком вікінгів і пішов на службу королю Шотландії Девіду I.

До вождів клану Максвелл належав сер Джон Максвелл, що отримав посаду чемберлена Шотландії. Але він помер не лишивши нащадків. Тому його землі і посаду вождя клану успадкував його молодший брат Аймер. Аймер мав багато синів і кожен син став засновником окремої гілки клану.

XIII—XIV століття Наприкінці XIII століття трон Шотландії виявився вакантним. Цим скористався король Англії Едуард I Довгоногий і завоював Шотландію. Після цього він змусив вождів шотландських кланів присягнути йому на вірність і підписати «Рагман Роллс» у 1296 році. У цьому документі згадується вождь клану Максвелл сер Герберт Максвелл. Син Герберта — Юстас Максвелл став власником замку Керлаверок і визнав себе васалом короля Англії Едуарда I Довгоногого. Але пізніше він приєднався до повстанців за свободу Шотландії, був у лавах армії Роберта Брюса і брав участь у битві під Баннокберн.

XV—XVI століття Нащадок Юстатса — інший Герберт Максвелл отримав титул лорда Максвелл у 1440 році. Він став депутатом палати лордів парламенту Шотландії. Від його другого сина походить гілка клану Максвелл Монтрейх. Ватажки цієї гілки отримали титул баронета у 1681 році.

V лорд Максвелл брав участь в інтригах короля Англії Генріха VII. У 1526 році клан Максвелл підтримав клан Дуглас та Арчібальда Дугласа — VI графа Ангуса і брав участь у битві під Мелроуз, де вони перемогли клан Скотт і вождя цього клану Вальтера Скотта. У 1542 році король Шотландії Яків V призначив вождя клану Максвелл на посаду Охоронця Кордонів. Але в тому ж році лорд Максвелл потрапив в полон у битві під Солвей-Моссом.

Джон Максвелл — VII лорд Максвелл був побожним католиком під час Реформації в Шотландії, коли більшість шотландських кланів прийняли протестантизм. Джон Максвел підтримав королеву Шотландії католичку Марію I Стюарт. І навіть після того, як у 1587 році Марія Стюарт поклала голову на плаху, лорд Максвелл продовжував листуватися з королем Іспанії Філіпом II з метою відновити в Шотландії католицизм і влаштувати в Шотландії переворот. Цим планам не судилося бути реалізованими — у 1593 році лорд Максвелл був вбитий під час сутички з людьми клану Джонстон Локербі під час битви під Драйф Сенд. Ворожнеча з кланом Джонстон тривала і наступний лорд Максвел здійснив замах на вождя клану Джонстон — Джеймса Джонстона. Брат цього лорда Максвелла — Роберт успадкував посаду вождя клану Максвелл і отримав титул графа Нітсдейл.

XVII століття Лорд Максвелл ворогував з могутнім кланом Дуглас за графство Мортон, що обидва клани вважали своєю вотчиною. Була спроба покласти край цій нескінченній ворожнечі кланів. Вожді кланів зустрілися в замку Единбургу у 1607 році. Але під час цієї «зустрічі довіри» лорд Максвелл застрелив сера Джеймса, а потім втік до Франції. Він був визнаний винним у «державній зраді» і засуджений до смертної кари. Він повернувся до Шотландії у 1612 році, був заарештований і втратив голову в Единбурзі 21 травня 1613 року.

XVIII століття V граф Нітсдейл був затятим якобітом, підтримав повстання якобітів у 1715 році, брав участь у битві під Престон. Він потрапив в полон, кинутий за ґрати в Тауер в Лондоні, був засуджений до смертної кари. Проте він зумів втекти з Тауера за допомогою дружини, що прийшла на побачення. Він перевдягнувся у жіночий одяг і під виглядом служниці вийшов з тюрми. Потім він разом з дружиною втік до Риму, де довгий час жив і помер у 1744 році.

Замки клану Максвелл Замок Керлаверок () — був резиденцією вождя клану Максвелл. Замок Трев () — належав клану Максвелл між 1526 і 1640 роками. * Замок Максвелл (шотл. — Maxwell Castle) — побудований у 1545 році, але зруйнований англійцями в 1570 році. Замок Ньюарк () — біля Порт Глазго, був побудований кланом Максвелл у XV столітті. Замок Хеггс () — належав клану Максвелл з 1585 по 1972 роки. Замок Поллок-хаус () — резиденція баронетів Поллок з клану Максвелл, тепер це всесвітньовідомий музей, тут знаходиться колекція Баррелла.

Відомі і видатні люди клану Максвелл Джеймс Клерк Максвелл (1831—1879) — відомий фізик, він вніс фундаментальний внесок в цю область науки. Став всесвітньо відомим за створення електромагнітної теорії. Сер Герберт Максвелл (1845—1937) — батько письменника Гевіна Максвелла. Відомий політик та історик. Гевін Максвелл (1914—1969) — шотландський письменник і натураліст, автор книги «Кільце яскравої води», за мотивами якої був знятий популярний фільм.

Септи клану Максвелл

Адайр Блексток Дінвідді Дінводді Дінвудді Данвудді Едгар Егарр Холлдайкс Герріс Кірк Кірдейл Кіркау Кіркленд Кіркоу Латімер Летімор Максеттерік Масеттрік Макгеттрік Макгеттріх Макгітріх Махтрік Макіттрік Макеттрік Макеттерік Макіттерік Максата Максетрі Максі Максон Макстон Монтрейт Мосс Нітдейл Паулк Пікок Поак Пог'ю Поук Полк Поллокк Поллок Стургеон Вардлоу </div>

Гілки клану Максвелл Максвелл Кардонесс () Максвелл Монтрейх () Максвелл Спінкелл () Максвелл Поллок ()

Джерела Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 429—430. Battle of Darnick historic-scotland.gov.uk. Retrieved 31 August 2014. Balfour Paul, James (1904), «Maxwell, Earl of Nithsdale», The Scots Peerage (Edinburgh: D. Douglas) VI, pp. 482—487 «Maxwell, Lord (S, 1445 — forfeited 1716)». Cracroft's Peerage. Heraldic Media Limited. Retrieved 17 April 2012.