Білка (Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXII, лист 7-1, 1867 год // Урочище Лашнев // Р. Белка (рос.) — річка в Україні, у Звягельському та Коростенському районах Житомирської області, права притока річки Ужа басейну Прип'яті.
Опис Довжина річки 20 км., похил річки — 1,8 м/км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 12,82 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,56 , площа басейну 94,4 км². Формується 1 притокою, декількома безіменними струмками та загатами.
По всій своїй довжині має 5 водойм, найбільша з яких (10 га) знаходиться у селі Білка. Річку перетинає нафто- і газопровід.
Розташування Бере початок на південно-східній стороні від села Дуга. Спочатку тече на північний схід, повертає на північ і протікає через село Рудня, а там повертає на північний захід. Тече через село Сушки і в селі Білка впадає в річку Уж.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Олександрівка, Кам'яна Гора, Новина.
Притоки
Шевчиха - права притока у Коростенському районі. Бере початок на південно-західній стороні від села Яблунівки в урочищі Каморка. Тече переважно на північний захід і на північно-східній околиці села Дуга впадає у річку БілкуСловник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 620 (Шевчиха № 3) Стокуча (ліва).
Іхтіофауна Білки
У річці найпоширенішими є такі види риб, як щука звичайна, карась звичайний, окунь, пічкур та плітка звичайна.
Примітки
Джерела «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 86. — (№ 1401). Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 55 (Білка № 14) Екологічний паспорт Житомирської області Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — : Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 155.