Дмитро́ Андрія́нович Гурин (*26 жовтня 1889, Лавриківка — †5 квітня 1967, Бостон) — український військовий, громадський діяч; хорунжий, поручник Армії УНР, сотник (на еміграції). Відзначений Хрестом Симона Петлюри і Воєнного хреста.
Життєпис Народився в сім'ї Андріяна Мусійовича Гурина та Пріськи Артемівни (до шлюбу Лаврик).
Закінчив 4 класи міської школи. Служив у російській армії (1912-1917).
У грудні 1917 при 9-му Заамурському прикордонному полку в районі Сатанова на Поділлі було сформовано «курінь козаків-українців», у якому він служив до 23 січня 1918 року.
Відбував службу також у 1-му Луцькому пішому полку (Луцьк, 6 липня 1918 — 24 червня 1919).
У життєписі Дмитро Гурин зазначив:
Перебував у таборах Ланцута, Вадовиць і Каліша.
Закінчив Юнацьку школу.
Нелегально перейшов кордон із ЧСР (24 жовтня 1923).
До 1 липня 1924 р. «мав физичну працю», потім навчався на натуральних курсах у Йозефові.
Дійсний слухач гідротехнічного відділу інженерного факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (1925-1929).
Захистивши диплом «з успіхом дуже добрим», здобув фах інженера-гідротехніка (липень 1930).
На еміграції в США.
Жертвував кошти на національну справу.
Відзначений Хрестом Симона Петлюри і Воєнним хрестом (1 березня 1963).
Похований на Українському православному цвинтарі Св. Андрія у Бавнд-Бруці.
Примітки
Джерела Свобода. — 1967. — Ч. 65. — 12 квітня. — С. 3. У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 270. ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 961. — Арк. 8-9, 17.