Історія мистецтва зосереджується на об'єктах, створених людиною з різними духовними, оповідними, філософськими, символічними, концептуальними, документальними, декоративними, функціональними та іншими цілями, але з основним акцентом на їхню естетичну візуальну форму. Образотворче мистецтво можна класифікувати різними способами, наприклад, відокремити красні мистецтва від ужиткового мистецтва; повністю зосередитись на творчості людини або на різних засобах, таких як архітектура, скульптура, живопис, фільм, фотографія та . В останні роки технологічний прогрес призвів до відеомистецтва, комп'ютерного мистецтва, перформансу, анімації, телебачення, та відеоігор.

Історію мистецтва часто описують як хронологію шедеврів, створених під час розквіту кожної цивілізації. Таким чином, її можна описати як історію елітарної культури, втіленням якої є чудеса світу. З іншого боку, народні художні вирази також можуть бути інтегровані в історичні наративи мистецтва, їх називають або ремеслом. Чим глибше історик мистецтва вивчає ці форми , тим імовірніше, що він розглядатиме свою роботу як дослідження візуальної або матеріальної культури чи як внесок у суміжні з історією мистецтва галузі, такі як антропологія або археологія. В останніх випадках предмети мистецтва можна віднести до археологічних артефактів.

Перша праця з історії мистецтв — «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів» автором якої є Джорджо Вазарі — була створена в епоху Відродження, у 1550 році. Після нього була написана «Книга про художників» Карела ван Мандера і «Німецька академія» Йоахіма Зандрарта.

У епоху Просвітництва Вінкельман критикував зосередженість на біографічних подробицях життя тих чи інших художників і почав робити значні узагальнення відносно тенденцій розвитку мистецтва в різні періоди.

Деякі роботи з історії мистецтв (як, наприклад, твори Джона Раскіна) самі по собі є цікавими як неабиякі літературні твори.

Преісторія

Первісне мистецтво включає широкий спектр мистецтва, створеного художниками та скульпторами з неписьменних культур, включаючи деякі з найдавніших артефактів людини. Серед перших предметів мистецтва — декоративні артефакти Африки середньокам'яної доби. У Південній Африці також були виявлені ємності того періоду, які, ймовірно, використовувалися для зберігання фарб, вік яких сягає 100 000 років тому.

Широко поширеною формою доісторичного мистецтва в усьому світі, особливо в Європі, було виготовлення невеликих доісторичних фігурок, відомих як фігурки Венери зі збільшеними грудьми та животами, найвідомішими з яких є Венера з Холе-Фельс та Віллендорфська Венера, знайдені в Німеччині та Австрії. Більшість із них мають маленькі голови, широкі стегна та звужені донизу ноги. Руки й стопи часто відсутні, а голова зазвичай маленька і не має рис обличчя.

Венера з Холе-Фельс є одним із численних об'єктів, знайдених на об'єкті світової спадщини ЮНЕСКО «», де були знайдені найдавніші нестаціонарні витвори людського мистецтва — вирізьблені фігурки тварин і гуманоїдів, а також найстаріші музичні інструменти, знайдені до цього часу. Ці артефакти датуються періодом між 43 000 і 35 000 роками до н. е.

Найвідомішими доісторичними творами мистецтва є великі палеолітичні наскельні малюнки, які зображують тварин у континентальній Європі, зокрема в печері Ласко в регіоні Дордонь у Франції. Відомо кілька сотень прикрашених печер, що охоплюють період пізнього палеоліту ( 38 000–12 000 років до н. е.). Існують приклади в Україні, Італії та Великій Британії, але найбільше їх у Франції та Іспанії. Було висунуто багато теорій щодо мети цього мистецтва, найбільш прийнятним припущенням було те, що це мистецтво було частиною релігійних ритуалів, ймовірно, спрямованих на досягнення успіху на полюванні.

Античність

Стародавній Близький Схід

Стародавній Близький Схід простягався від Туреччини та узбережжя Середземного моря на заході до Ірану та Аравійського півострова на сході. З часом тут з'являлися, процвітали і зникали численні цивілізації. Одним із ключових регіонів була Месопотамія, де протягом 4-го тисячоліття до нашої ери виникли перші міста та найдавніша форма писемності. Стародавня Месопотамія займала територію сучасного Іраку, а також частини Сирії та Туреччини. Її північна половина є частиною так званого Родючого Півмісяця, де вперше з'явилися важливі неолітичні розробки, такі як раннє землеробство та заснування постійних сільських поселень. Оскільки регіон розташований у , тут існували численні цивілізації, зокрема Шумер, Аккад, Ассирія та Вавилонія. Архітектура Месопотамії характеризувалася використанням цегли, надпоріжників і . Яскравими прикладами є зикурати, великі храми у формі східчастих пірамід.

Політичні, економічні, мистецькі та архітектурні традиції шумерів призвели до заснування західної цивілізації. Багато речей вперше з'явилися у Шумері: перше місто-держава (Урук), яким правив цар Ґільґамеш; перша організована релігія, заснована на ієрархічній структурі богів, людей і ритуалів; перша відома писемність — клинопис; перша іригаційна система та перші транспортні засоби з колесами. Тут також з'явилися циліндричні печатки, гравіровані невеликими написами та ілюстраціями. Ще однією цивілізацією, що розвинулася в цьому регіоні, була Аккадська імперія, перша велика імперія у світі.

На початку 1-го тисячоліття до нашої ери, після аккадців, імперія під назвою Ассирія почала домінувати на всьому Близькому Сході, простягнувшись від Перської затоки до Середземного моря. Її міста були наповнені вражаючими будівлями та мистецтвом. Ассирійське мистецтво найбільш відоме своїми детальними кам'яними рельєфами, що зображують сцени придворного життя, релігійні обряди, полювання та епічні битви. Ці рельєфи спочатку розфарбовували в яскраві кольори і розміщували в палацах. Крім своєї краси, вони також показують ассирійське життя та погляди на світ, включаючи ассирійський одяг та меблі.

Пізніше вавилоняни завоювали Ассирійську імперію. У VI столітті до нашої ери Вавилон став найбільшим містом світу. При вході у Вавилон відвідувачів зустрічала вражаюча брама Іштар, стіни якої були вкриті яскравими синіми глазурованими цеглинами та рельєфами із зображеннями драконів, биків і левів. Ця брама названа на честь Іштар, богині війни та кохання.

У середині VI століття до н. е., після низки військових кампаній, Вавилонська імперія впала під натиском імперії Ахеменідів, якою правив цар Кір II. Вона простягалася по всьому Близькому Сходу та Центральній Азії, від Єгипту до долини Інду. Її мистецтво поєднує в собі елементи з усієї імперії, прославляючи її багатство та могутність. Столицею імперії була Парса (Іран), сповнена вражаючих скульптур, що демонструють релігійні образи та людей імперії. Також тут збереглися руїни палацу з великим залом для прийому гостей.

Окрім Месопотамії та Ірану, давні цивілізації створювали мистецтво та архітектуру і в інших регіонах. В Анатолії (сучасна Туреччина), виникла Хетська імперія. За часів античності Південна Аравія відігравала важливу роль у виробництві та торгівлі ароматичними речовинами, що приносило багатство царствам, розташованим у цьому регіоні. Приблизно до 4000 року до нашої ери клімат Аравії був вологішим, ніж сьогодні. На південному заході з'явилося кілька царств, наприклад Сабейське царство. Фігури людей Південної Аравії зазвичай стилізовані, засновані на прямокутних формах, але з дрібними деталями.

Єгипет

Одна з перших великих цивілізацій виникла в Єгипті, де професійні художники та ремісники створювали вишукані й складні твори мистецтва. Мистецтво Єгипту було релігійним і символічним. З огляду на те, що культура мала високоцентралізовану структуру влади та ієрархію, багато виробів мистецтва було створено на честь фараона, включаючи великі пам'ятники. Мистецтво і культура Єгипту підкреслювали релігійну концепцію безсмертя. Пізніше єгипетське мистецтво включає коптське та візантійське мистецтво.

Для архітектури характерні монументальні споруди, побудовані з великих кам'яних блоків, перемичок і міцних колон. До похоронних пам'яток належали мастаби, гробниці прямокутної форми; піраміди, до яких належали ступінчасті піраміди (Саккара) або піраміди з гладкими боками (Гіза); і гіпогей, підземні гробниці (Долина Царів). Іншими великими спорудами були храми, які зазвичай являли собою монументальні комплекси, перед якими простягалася алея сфінксів і обелісків. Храми використовували пілони і трапецієподібні стіни з гіпетральними та гіпостильними залами і святилищами. Храми Карнака, Луксора, та Едфу є гарними прикладами. Іншим типом храму є у формі гіпогею, знайдений в Абу-Сімбелі та Дейр ель-Бахрі.

У давньоєгипетському живописі застосовувався прийом поєднання площин, що накладаються одна на одну. Зображення були представлені ієрархічно, тобто фараон зображувався більшим за звичайних підданих або ворогів, зображених поруч з ним. Єгиптяни малювали контури голови та кінцівок у профіль, тоді як торс, руки й очі зображували анфас. В Єгипті було розвинене ужиткове мистецтво, зокрема обробка дерева та металу. Існують чудові зразки, такі як кедрові меблі, інкрустовані чорним деревом і слоновою кісткою, які можна побачити в гробницях Каїрського музею. Інші приклади включають фрагменти, знайдені в гробниці Тутанхамона, які мають велику художню цінність.

Індська цивілізація

Відкрита в 1922 році, набагато пізніше сучасних культур Месопотамії та Єгипту, цивілізація долини Інду, також відома як Хараппська цивілізація ( 2400—1900 рр. до н. е.) нині визнана надзвичайно розвиненою та в деяких аспектах порівнянною з цими культурами. Її поселення охоплюють територію, що простягається від сучасного північно-східного Афганістану через значну частину Пакистану до західної та північно-західної Індії. Основні міста культури включають Хараппу та Мохенджо-Даро, розташовані відповідно в Пенджабі та в провінції Сінд на півночі Пакистану, і портове місто Лотал у штаті Гуджарат (Індія). Найчисленнішими артефактами є квадратні та прямокутні та відбитки печаток із зображенням тварин, зазвичай биків, дуже короткі хараппські тексти. В хараппських поселеннях також було знайдено багато стилізованих теракотових фігурок, а також кілька кам'яних і бронзових скульптур, які є більш натуралістичними, ніж керамічні.

Китай

Перші металеві предмети, виготовлені в Китаї, були створені майже 4000 років тому, за часів династії Ся ( 2100—1700 рр. до н. е.). Під час китайської бронзової доби (династії Шан і Чжоу) придворні звернення та спілкування з духовним світом здійснювалися шаманом (можливо, самим правителем). У династії Шан (1600–1050 рр. до н. е.) верховним божеством був Шан-ді, але аристократичні сім'ї надавали перевагу контакту з духами своїх предків. Вони готували для них вишукані бенкети з їжею та напоями, розігрітими та поданими в . Ці бронзові посудини мали різні форми залежно від їх призначення: для вина, води, крупи чи м'яса, а деякі з них були позначені символами, які можна прочитати, що свідчить про розвиток писемності. Цей тип посудин, дуже високої якості та складності, був виявлений у долині Хуанхе в провінції Хенань, у таких місцях, як Ерлітоу, Аньян або Чженчжоу. Їх використовували в релігійних ритуалах для зміцнення влади Шан, і коли столиця Шан впала, приблизно в 1050 році до н. е., їхні завойовники, династія Чжоу (1050–156 рр. до н. е.), продовжили використовувати ці посудини в релігійних обрядах, але головним чином для їжі, а не для напоїв. Придворних династії Шан звинувачували в надмірному пияцтві, і династія Чжоу, проголошуючи імперське («Небеса») головною духовною силою замість предків, обмежила використання вина в релігійних обрядах, надавши перевагу їжі. Використання ритуальної бронзи продовжувалося в період ранньої династії Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.).

Одним із найпоширеніших мотивів був таотє, стилізоване обличчя, розділене по центру на дві майже дзеркальні половини, з ніздрями, очима, бровами, щелепами, щоками та рогами, оточеними врізними візерунками. Чи представляли таотє реальних, міфологічних або повністю уявних істот, визначити неможливо.