Лотфі Заде (, ; 4 лютого 1921, Новхани, Азербайджанська РСР — 6 вересня 2017) — американський математик і логік азербайджанського походження, засновник теорії нечітких множин і нечіткої логіки, професор Каліфорнійського університету (Берклі).
Біографія Народився в Баку як Лютфі Алескерзаде (або Аскер Заде). Батько — Рагим Алескерзаде (1895—1980), журналіст за професією, був азербайджанцем та іранським підданим; мати — Фейга (Фаня) Мойсеївна Коренман (1897—1974), лікарка-педіатр за фахом, єврейського походження, з Одеси. Рагима Алескерзаде, чия сім'я походила з міста Ардебіль, скерували до Баку в роки Першої світової війни як іноземного кореспондента тижневика «Іран». Тут він одружився зі студенткою медичного інституту Фанею Моїсеївною Коренман, чия сім'я покинула Одесу під час єврейських погромів, і в роки НЕПу зайнявся оптовою торгівлею сірниками. Сім'я жила в Баку на перетині вулиць Азіатської і Максима Горького.
Лютфі навчався в російській бакинській школі № 16, у дитинстві багато читав як класичні твори російської літератури, так і світову класику в російських перекладах. З 1932 року жив в Ірані, протягом 8 років навчався в Американському коледжі Тегерана (згодом відомому як Alborz High School — місіонерська пресвітеріанська школа з перською мовою навчання), потім на електро-інженерному факультеті в Тегеранському університеті (закінчив в 1942 році). Уже в школі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Фанею Занд (у шлюбі Фаня Заде, 1920 р.н.) з родини євреїв, які втекли з Німеччини до Тегерана після приходу до влади нацистів. Через багато років Фаня Заде стала автором найповнішої біографії свого чоловіка — «Моє життя і подорожі з батьком нечіткої логіки»Zadeh F. My Life and Travels with the Father of Fuzzy Logic. — Albuquerque, New Mexico USA : TSI Press, 1998. .
Після закінчення університету працював разом з батьком постачальником будматеріалів для дислокованих в Ірані американських військ, переїхав до Сполучених Штатів в липні 1944 року і у вересні вступив до Массачусетського технологічного інституту (отримав диплом магістра в галузі електричної інженерії в 1946 році). Батьки Лотфі Заде в цей час жили в Нью-Йорку, де він вступив до аспірантури Колумбійського університету, а після захисту дисертації в 1949 році залишився там само асистентом на інженерному відділенні. З 1959 року працював в Каліфорнійському університеті (Берклі).
Сім'я Дружина — Фаня Заде ( 1920). Діти: донька — Стелла Заде (27 липня 1947, Нью-Йорк — 7 червня 2006, Санта-Барбара (Каліфорнія)) — журналістка (її чоловік, Девід Л. Герш — адвокат і відомий письменник). син — Норман Заде, також відомий як Норм Зада (, 1950) — фахівець у галузі теоретичної інформатики, професійний гравець у покер, автор посібника з гри в покер, засновник і редактор журналу для чоловіків «Perfect 10».
Двоюрідна сестра (донька рідної сестри матері, лікаря Анни Мойсеївни Коренман) — Джаннет Алібековна Селімова (1940 р.н.), режисер Російського драматичного театру ім. Самеда Вургуна, художній керівник Бакинського камерного театру, народна артистка Азербайджану.
Внесок у науку Першою значною науковою роботою Л. Заде стала його дисертація, присвячена питанням частотного аналізу нестаціонарних ланцюгів. У ній він ввів поняття нестаціонарної передавальної функції, яке згодом отримало численні програми в аналізі нестаціонарних лінійних систем. Це принесло Л. Заде перше міжнародне визнання.
У 1950 році разом з Дж. Рагазіні () запропонував цікаве узагальнення теорії передбачення Норберта Вінера. Ця робота знайшла застосування в проектуванні фільтрів зі скінченною пам'яттю і сьогодні її вважають класичною.
Потім у 1952 році знову разом з Дж. Рагазіні він розробив метод z-перетворення для дискретних системOptimum filters for the detection of signals in noise, (with J. R. Ragazzini), Proc. IRE 40, 1223—1231, 1952.. Цей метод також став класичним в аналізі систем і широко застосовувався при створенні систем автоматичного керування та цифрових фільтрів.
У 1953 році Л. Заде запропонував новий підхід до нелінійної фільтрації і побудував ієрархію нелінійних систем, засновану на уявленні Вольтерра-ВінераOptimum nonlinear filters for the extraction and detection of signals, Convention Record of the IRE, 57-65, 1953.. Таким чином було закладено основи проектування оптимальних нелінійних процесорів для виявлення корисних сигналів в шуміGeneral filters for separation of signals and noise, Proc. Symp. Information Networks, P.I.B., New York, 31-49, 1955..
У 1959 році професор Л. Заде переїхав до Каліфорнії, де став працювати на кафедрі електротехніки () Каліфорнійського Університету в Берклі. В цей час його наукові інтереси були зосереджені, головним чином, на теорії лінійних систем і теорії автоматичного управління. Важливим результатом стала видана в 1963 році в співавторстві з Чарльзом Дезоером книга «Теорія лінійних систем (метод простору станів)»Zadeh L., Desoer C. Linear System Theory. The State Space Approach. — New York: McGraw-Hill, 1963, в якій викладено якісно новий підхід в теорії лінійних систем. Ідеї, представлені на сторінках цієї книги, стали джерелом багатьох сучасних підходів до аналізу систем і автоматичного управління.
Таким чином, до середини шістдесятих років професор Л. Заде вже був відомим фахівцем в області теорії систем, теорії автоматичного керування та їх додатків. В цей час (з 1963 по 1968 рік) він завідував кафедрою електротехніки Каліфорнійського університету. Однак, властивий йому дух новаторства не дозволив спочивати на лаврах.
У 1965 році у віці 44 років він публікує в журналі «Information and Control» головну працю свого життя — основну статтю за нечіткими множинами ()Zadeh L. Fuzzy Sets// Information and Control. –1965. — Vol.8. — P. 338—353.. Ця робота має велике історичне значення, вона дала поштовх новому науковому напрямку, яке викликало потужний резонанс у всьому світі. Основна ідея Л. Заде полягала в тому, що реальні людські міркування, що спираються на природну мову, не можуть бути описані в рамках традиційних математичних формалізмів. Введення нечітких множин, класів з неточно визначеними межами, що описуються функціями приналежності, забезпечило основу для розвитку більш гнучкого підходу до аналізу міркувань і моделювання складних систем, поведінка яких описується швидше лінгвістичними, ніж числовими змінними. Дана стаття ініціювала величезний потік публікацій в області нечіткої математики, яка не вичерпується досі.
У шістдесяті-сімдесяті роки неортодоксальні ідеї Л. Заде сприймались дуже прискіпливо, а в деяких наукових колах, особливо, в середовищі «чистих математиків», й зовсім скептично. Однак, практичний потенціал теорії нечітких множин і нечіткої логіки, їх здатність моделювати гнучкі і неточні обмеження, частковий прояв властивостей, плавний перехід з однієї ситуації в іншу залучили в цю область цілу армію послідовників. За останні двадцять років розроблені додатки методів і моделей нечіткої математики в розпізнаванні образів, аналізі зображень, експертних системах, системах підтримки прийняття рішень і багатьох-багатьох інших сферах. Особливо слід відзначити моделі нечіткого керування, які знайшли широке промислове застосування, починаючи від побутової техніки (пилосмоки, пральні машини з нечіткою логікою) і кінчаючи керуванням складними технологічними процесами (управління доменним процесом, управління атомними енергоблоками) і динамічними об'єктами (поїзди метро, автомобілі, вертольоти, роботи та ін.).
Серед найзнаменитіших робіт Л. Заде, написаних в сімдесяті роки, слід відзначити «Основи нового підходу до аналізу складних систем і процесів прийняття рішень» (1973 рік), «Поняття лінгвістичної змінної і його застосування до прийняття наближених рішень»The concept of a linguistic variable and its application to approximate reasoning, Part I : Inf. Sci.8, 199—249, 1975; Part II : Inf. Sci. 8, 301—357, 1975; Part III : Inf. Sci. 9, 43-80, 1975.The linguistic approach and its application to decision analysis, Directions in Large Scale Systems, Y. C. Ho and S. K. Mitter (eds.), 339—370. New York: Plenum Press, 1976 . (1975-1976 роки). У останніх двох роботах їм було введено і описано поняття лінгвістичної змінної, розглянуті шляхи її застосування у інтелектуальних системах та керуванні. Саме тут були сформульовані ідеї управління на основі нечіткої логіки, які потім були втілені в технології нечітких регуляторів. У статті «Нечіткі множини як основа теорії можливості» (1978 рік), яка відкрила перший номер міжнародного журналу «Нечіткі множини і системи», Л. Заде запропонував варіант обчислення невизначеностей, що спирається на неадитивну міру можливості, і зокрема, інтерпретацію нечіткої множини як функції розподілу повноважень (теорія можливостей). На відміну від нечіткої множини, що виражає неточність оцінки деякого атрибута, міра можливості описує невизначеність, неповноту інформації, пов'язану з появою тієї чи іншої чіткої події. По суті, це спосіб кількісного опису (уявлення сенсу) експертних суджень, який є узагальненням інтервального аналізу та теорії помилок. В даний час міра можливості та двоїста їй міра необхідності виступають як основні засоби моделювання невизначеності в інтелектуальних системах.
У вісімдесяті роки професор Л. Заде продовжує активно працювати над проблемами розвитку нечіткої логіки і теорії можливостей, а також їх застосування в інтелектуальних системах. Так в статті «Роль нечіткої логіки в керуванні невизначеністю в експертних системах»The role of fuzzy logic in the management of uncertainty in expert systems, Fuzzy Sets and Systems 11, 199—227, 1983. (1983 рік) їм описаний спосіб застосування нечіткої логіки в інтересах уявлення неточної інформації і побудований ряд правил виведення на основі комбінування свідоцтв. Потім він пише ряд робіт, присвячених питанням моделювання міркувань здорового глузду: «Теорія знань здорового глузду»A theory of commonsense knowledge, Aspects of Vagueness, H.J. Skala, S. Termini and E. Trillas (eds.), 257—296. Dordrecht: Reidel, 1984. (1984 рік), «Силогізми в нечіткій логіці і їх застосування до звичайних міркувань і міркувань з диспозиціями»Syllogistic reasoning in fuzzy logic and its application to usuality and reasoning with dispositions, IEEE Transactions on Systems, Man and Cybernetics 15, 754—763, 1985. (1985 рік), «Ескіз обчислювальної теорії для розуміння та представлення знань на основі поняття узагальненого оператора присвоєння» (1986 рік) та іншими.