Евфемі́зм ( від εὔφημος — добре мовлення) — слово чи вираз, яким замінюють у мові грубе, непристойне, з неприємним емоціональним забарвленням слово. Евфемізми — це пом'якшувальні або маскувальні слова та вислови, які використовують для заміни слів, що сприймаються як небажані, неприйнятні, вульгарні, зневажливі, ненормативні, образливі чи табуйовані,Куньч Зоряна Риторичний словник / З. Куньч. — К. : Рідна мова, 1997.Теорія літератури / Іван Безпечний. — К.: Смолоскип, 2009. - ISBN 978-966-8499-87-6. а також як умовне позначення деяких власних імен.Олег Януш. Евфемізми і мовна естетика / Інститут української мови НАН України. Інформаційно-довідкова система «Культура мови на щодень» Евфемізм є також лексичною прихованою стратегією. Його можуть використовувати для введення в оману третьої сторони щодо поганої фактичної ситуації, а також морального саморозвантаження.Типи стратегій і мовні структурні рівні / Н. Г. Акінчиць // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 122 . — С. 37-43. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. Дата: 2007Григораш A. С. Евфемізми як засіб маніпуляції свідомістю (на матеріалі англомовних мас-медійних текстів / A. С. Григораш // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр..- Київ- 2013. — Вип. 46(1) . — С. 328—336. Евфемізація — це один зі зручних способів сказати неправду та змінити сприйняття небажаної інформації.Коляда Е. Евфемізми як засіб маніпуляції у політичному дискурсі / Е. Коляда, А. Кондрук // Актуальні питання іноземної філології. — 2015. — № 2. — С. 97-103.
Опис Наприклад, упокоїтись, навіки спочити, заснути в Бозі замість слова померти; нечистий, не при нас згадуючи, нечиста сила замість чорт та інші. Власні назви країн‚ міст‚ підприємств‚ військових частин тощо можуть замінюватися буквами або назвами букв: місто «ен»‚ енний‚ місто Ікс‚ Ігрек‚ Зет; або описовими виразами: одна сусідня держава‚ один дипломатичний представник тощо.
Евфемізм через лексично-неприйнятні для ужитку у певній спільноті співбесідників табу (суспільну заборону) є наслідком, який завдяки т. зв. різного роду упередженням, марновірствам, релігійним віруванням становить загальновживаний і відомий синонім для «назви певних предметів і явищ навколишнього світу», які психологічно можуть для людської особи створити певні психологічні блоки для проживання в певному осередку — табуїзми, але головно впливають на заґрунтованість і спільні цілі суспільства й індивідуума. Щоб не порушувати табу, людині доводиться вдаватися до виразів, тайносказання, але завдяки непорушенню табу людина переймає т. зв. погляди суспільства, які здатні міняти життєві цілі, тобто як сприяти самовідтворенню завдяки виробленню-генерації (нових поколінь) і вжитку «табу», які направляють процеси суспільної життєдіяльності обох статей в річище відтворення популяції суспільства, як встановилося і спромоглося за віки продовжити існування виду людських організмів і спонукало за весь цей період розмноження його носіїв, так і змінювати й перенаправляти закладені природою програми табу завдяки «генетично зумовленій і зрощеній генетично програмі самовідтворення і продовження життя» на розумово керовані програми, — розум став здатний на зменшення власної популяції задля покращення власного особистого життя, при цьому втрачаючи закладені природою чинники самозбереження виду через розмноження. Характерно, що нові позначення т. зв. «непристойних» предметів і явищ з часом втрачають характер евфемізмів, так само як і людство втрачає пристойність, і сприйняття табу разом із втратою кількості людства, починає сприйматися як пряма вказівка на «непристойний» предмет і своєю чергою втрачає стан «пристойності», а набуває стану т. зв. «непристойності». Оскільки евфемізми широко використовуються у мовленні, то з часом вони втрачають свою функцію «прикрашення» істинної суті висловлення і тому потребують чергового евфемізму, який надасть нове значення для завуалювання та прикриття висловлювання, наприклад, «американець» замість «афроамериканець», «людина іншої орієнтації» замість «людина нетрадиційної орієнтації».
В основі явища евфемізму лежать: глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів і явищ як, наприклад, богів, хвороб або мертвих, оскільки акт назви, згідно з дологічним мисленням первісної людини, може викликати саме явище) — такі евфемізми типу: «нечистий» замість «чорт», «покійний», «небіжчик»; чинники соціальної діалектології (евфемізми зумовлені соціальними, моральними та етичними нормами поведінки, так звані етичні та моральні евфемізми, напр. «повненький», «ширококостий», «пишний», «з надлишковою вагою» замість «товстий», «грубий»).
Іноді взаємодія евфемізму з будь-якою одиницею лексичної системи може призвести до виходу цієї одиниці з активного слововжитку або до суттєвого зниження частоти її використання. Існує два види такої «негативної» взаємодії: Евфемізм витісняє мовну одиницю, яку заміняє; Один евфемізм витісняє інший з активної зони синонімічного ряду в пасивну.
За найбільшими й найпродуктивнішими сферами утворення, евфемізми можна тематично розділити на такі групи: Евфемізми, пов'язані з дискримінацією: а). расовою, культурною, релігійною (у США «нігер», «чорний» → «афроамериканець»); б). сексуальних меншин («підар» → «гомосексуал»; в). інших видів; Евфемізми, які позначають страшні та неприємні явища дійсності: а). смерть («померти» → «піти у краще місце», «піти у вічність», «заснути вічним сном»); б). хвороба; в). природні потреби («піти в туалет» → «відвідати дамську кімнату», «піти в одне місце»; г). фізичні вади («сліпий» → «незрячий», «підсліпуватий»); д). розумові та психічні розлади («псих» → «людина з психічними розладами»); Евфемізми, пов'язані із впливом держави на життя людей: а). воєнні дії («в'язниця» → «місце позбавлення волі»); б). соціальні вади (алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, напр. «алкоголік» → «людина з (алкогольною) залежністю»); в). бідність («бідний» → «економний», «скромний»); г). непрестижні професії («прибиральник» → «клінінг-менеджер»; ґ). сім'я («зраджувати» → «стрибати в гречку», «ходити наліво»; д). звільнення («дати неоплачувану відпустку», «скоротити», «відпустити»); е). академічна неуспішність («двієчник» → «недостатньо вмотивований учень»); Евфемізми, які вказують на вік і зовнішність людини: а). вага («товстий» → «пишний»); б). вік («старий» → «підстаркуватий», «людина похилого віку», «людина з досвідом»); в). зовнішній вигляд («негарний» → «своєрідний»); г). ріст («карлик» → «людина невисокого зросту»); Дипломатичні евфемізми («вбити» → «прибрати», «ліквідувати», «нейтралізувати»); Евфемізми у мові реклами («дешевий» → «економний», «за доступну ціну»).
Існують різні способи евфемізації, найпоширеніші серед яких такі: Вживання слів-визначників з дифузною семантикою: деякий, відомий, відповідний та ін.; Використання іменників з досить широким значенням для називання конкретних подій або явищ: товар для позначення наркотиків чи матеріал у значенні мати на когось компромат; Вживання вказівних чи неозначених займенників: «мені потрібно в одне місце» замість «мені потрібно до туалету»; Використання іноземних слів і термінів через їхню незрозумілість для носіїв мови: деструктивний замість руйнівний, конфронтація замість протистояння; Вжиток слів, які вказують на неповноту дії чи послаблений ступінь властивості: він недочуває замість глухий, заморозити в значенні припинити будівництво чи стосунки; Використання абревіатур, що є характерним для репресивної та сфер, пов'язаних зі збереженням державних таємниць: ПКТ, тобто приміщення камерного типу замість камера.
Політкоректність Основна стаття Політична коректність Політична коректність мови виражається в прагненні знайти нові способи мовного вираження замість тих, які зачіпають почуття і гідність індивідуума, порушують його людські права,Брюховець А., Борисенко Н. Використання евфемізмів як вияв політкоректності в друкованих англомовних ЗМІ та їхній переклад українською по суті явище політкоректності полягає в табуюванні образливої, на думку адресата, та потенційно образливої лексики і використанні евфемізмів, наприклад, евфемізму «з особливими потребами» замість «інвалід».
Примітки
Див. також
Дисфемізм
Посилання