Я́н Пре́тімен Стівенсон (, 31 жовтня 1918 — 8 лютого 2007 р.) — канадсько-американський біохімік і психіатр. Об'єктом його досліджень була наявність у дітей інформації про життя людей, які жили до них (що, на думку Стівенсона, доводило реінкарнацію, перевтілення).

Життєпис Ян Стівенсон народився в Монреалі, виріс в Оттаві, один з трьох дітей в родиніMargalit Fox, Ian Stevenson Dies at 88; Studied Claims of Past Lives // The New York Times, February 18, 2007.. Його батько, Джон Стівенсон, був шотландським адвокатом, який працював в Оттаві як канадський кореспондент лондонської газети «The Times», «The New York Times»For the New York Times, see Ian Pretyman Stevenson. Pandarakalam (British Medical Journal) , April 2, 2007. BMJ Publishing Group Ltd.. Його мати на ім'я Рут цікавилася теософією і мала велику бібліотеку, виховала в ньому любов до книгStevenson 2006 at the Wayback Machine (archived May 14, 2008), pp. 13–14..

Студіював медицину у Сент-Ендрюському університеті (1937—1939), але закінчив своє навчання в Канаді через початок Другої світової війниProfessor Ian Stevenson, an emperor in parapsychology. Pandarakalam (British Medical Journal) , April 2, 2007. BMJ Publishing Group Ltd..

Здобув бакалавра в Університеті Макгілла (1942).

Здобув ступінь доктора медицини в Університеті Макгілла, медичний факультет (1943).

У 1947 р. одружився з Октавією Рейнольдс (†1983). У 1985 р. одружився з Маргарет Перцоф (*1926-†2009)

В Університеті Вірджинії (школа медицини) працював протягом п'ятдесяти років. Голова кафедри психіатрії з 1957 р. до 1967 р., професор психіатрії з 1967 р. до 2001 р., науково-дослідний професор психіатрії з 2002 р. до 2007 р.Kelly 2007 . «Ian Stevenson, MD» at the Wayback Machine (archived May 14, 2008), University of Virginia School of Medicine..

До 2002 р. очолював Відділ перцептивних досліджень в Віргінського університету. Цей відділ досліджує паранормальні явищаFox, Margalit. Ian Stevenson Dies at 88; Studied Claims of Past Lives , The New York Times, February 18, 2007. .

Стівенсон вважав, що концепція реінкарнації (перевтілення) могла б допомогти сучасній медицині зрозуміти різні аспекти розвитку людини та її поведінки, доповнюючи дані про спадковість в умовах зовнішнього середовищаIan Stevenson. «The Explanatory Value of the Idea of Reincarnation», , 164:305-326, 1977.. Він подорожував протягом 40 років і досліджував 3000 випадків наявності у дітей інформації про життя людей, які жили раніше; це переконало його в тому, що минулі життя реальніProfessor Ian Stevenson , The Daily Telegraph, February 12, 2007.. З погляду Стівенсона, перевтілення є виживання особистості після смерті біологічного тіла; проте Стівенсон не припускав, що таке виживання пов'язано з будь-яким фізичним процесомShroder, Tom. Ian Stevenson; Sought To Document Memories Of Past Lives in Children , The Washington Post, February 11, 2007..

Дослідження реінкарнацій У своїй роботі дотримувався наступних принципів: дослідження проводилися в основному з дітьми від двох до чотирьох років; ніколи не виплачувалося грошову винагороду сім'ям, в яких була дитина, яка володіла інформацією про життя вже померлих людей; доведеним випадком вважався тільки той, для якого можна було отримати документальні докази подій, що відбулися в минулому житті.

У науковому товаристві реакція на роботу Стівенсона була неоднозначною. Критики поставили під сумнів його методи досліджень і висновки, які він робив, а деякі автори розцінили його підхід як «псевдонауковий» The Skeptic Encyclopedia of Pseudoscience by Michael Shermer & Pat Linse, 2002, ISBN 1-57607-653-9. У той же час інші науковці вважали, що його робота проводилася з належною науковою строгістюBrody, Eugene B. Research in Reincarnation and Editorial Responsibility: An Editorial , . September, 1977.Janice Hopkins Tanne. Obituaries: Ian Pretyman Stevenson , British Medical Journal. April 2, 2007.Lief, Harold. Commentary on Ian Stevenson's «The Evidence of Man's Survival After Death» , ..

Праці Був автором приблизно трьохсот статей і написав чотирнадцять книг про реінкарнацію. Medical History-Taking. Paul B. Hoeber, 1960; Twenty Cases Suggestive of Reincarnation. University of Virginia Press, 1966; The Psychiatric Examination. Little, Brown, 1969; Telepathic Impressions: A Review and Report of 35 New Cases. University Press of Virginia, 1970; The Diagnostic Interview (2nd revised edition of Medical History-Taking). Harper & Row, 1971; Xenoglossy: A Review and Report of A Case. University of Virginia Press, 1974; «», 1974Stevenson, Ian (1974). Twenty cases suggestive of reincarnation, second (revised and enlarged) edition, University of Virginia Press. — ISBN 978-0-8139-0872-4; Cases of the Reincarnation Type, Vol. I: Ten Cases in India. University of Virginia Press, 1975; Cases of the Reincarnation Type, Vol. II: Ten Cases in Sri Lanka. University of Virginia Press, 1978; «Діти, які пам'ятають попередні життя: пошук реінкарнацій» («Children Who Remember Previous Lives: A Quest of Reincarnation»), 1987; «Реінкарнація і біологія». Reincarnation and Biology: A Contribution to the Etiology of Birthmarks and Birth Defects. Volume 1: Birthmarks. Volume 2: Birth Defects and Other Anomalies. Praeger Publishers, 1997; (2000). «The Belief in Reincarnation Among the Igbo of Nigeria». Journal of Asian and African Studies 20 (1-2): 13–30. 1985. doi:10.1177/002190968502000102. «Європейські випадки реінкарнації» («European Cases of the Reincarnation Type»), 2003.

Примітки

Посилання Крэнстон С., Уильямс К., «Перевоплощение, новые горизонты» , , 2001. Ян Стивенсон, «Соответствие родимых пятен и врождённых дефектов ранениям у умерших людей»