Лосєво — село в Павловському районі Воронезької області, адміністративний центр Лосєвського сільського поселення.

Географія Село розташоване на лівому березі річки Битюг в 30 км на схід від залізничної станції Сагуни (лінія «Лиски—Міллерово» Південно-Східної залізниці) на федеральній автомагістралі Дон.

Історія Село засновано в 1697 році задніпровськими козаками (800 сімей), що приїхали за запрошенням острогозького полковника Булларта. Першопочаткова назва поселення — Битюзька слобода. У 1710 році поселення перейменовано в Битюзьку слободу Лосєва на честь приказного Петра Лосєва, який керував селом з 1702 по 1710 р. Згодом слобода Лосєва стала селом Лосєвом.

Переселення в Лосєво українських селян тривало і протягом першої половини XVIII ст.: сюди приходили українці з інших сел сучасної Воронезької області, а також зі Змієва, Охтирки та Ізюма.

У документах 1724 року Лосєво вперше згадується як село з церквою.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. село було центром Лосєвської волості Павловського повіту Воронезької губернії.

З 1928 по 1962 рік Лосєво було центром Лосєвського району Воронезької області.

Економіка У селі розташовані завод «Металіст» (), підприємство «Лосєворемтехніка» (). Працює ЗАТ «Доно-Битюзький рибак» (). З радянських часів залишились колгоспи «Світлий шлях» () та «Лосєво» ().

У Лосєві досить багато магазинів та кав’ярень, клієнтами яких є проїжджі автомагістраллю Дон. Функціонують стоянки, автомийки, готелі і міні-ринок «Веселка» ().

Інфраструктура У селі працюють дві середні школи, два дитячі садки, два доми культури, Будинок дитячої творчості, дитяча музична школа, три бібліотеки та Благовіщенська церква, побудована в 1762 році.

Населення Кількість мешканців Лосєва по роках 1859 1900 1906 1916 1923 1925 1980 2002 2007 2009 201072209572104781102694831078943564539457646304398

Етнічний склад неоднорідний: у селі мешкають росіяни та українці. Суттєва частка населення розмовляє суржиком з елементами слобожанського говору української мови.

Національний склад Лосєва за даними перепису населення 1939 року: українці — 87,3% або 4094 осіб, росіяни — 12,2% або 570 осіб.

Література

Примітки