Правова система Норвегії — система правових явищ, що функціонує в межах норвезького суспільства.
Становлення правової системи Норвегії Правову систему Норвегії не можна віднести до романо-германської або англо-саксонської правової сім'ї, вона об'єднує риси обох систем та є представницею окремої, скандинавської («північної») правової системи.
Норвегія в епоху Середньовіччя, а саме у XII ст., визнавалася окремим королівством, однак вона поділялася на 4 тінга, які мали відносну самостійність. Вони складалися з об'єднання кланів, мали сталі звичаї, свої зібрання представників кланів тощо. Одними з найцінніших пам'яток права середніх віків є збірки «Закони гулатінга» (1150 р.) та «Закони фростатінга» (1190 р.) які видані двома із цих об'єднань.
Король Магнус, якого прозвали «покращувач законів», видав на основі цих Законів у 1274—1276 рр. перший загальнонаціональний звід законів «Закон землі», який поширював свою дію на землі, які були під владою Норвегії, Гренландію, Фарерські, Оркнейські та Шетландські острови. В цьому зводі регулювалися питання, які стосувалися правового положення церкви, та викладали основні норми кримінального, торговельного та земельного права. Місцеві міські збірки звичаїв були замінені загальнонаціональними правилами торгівлі та мореплавства, які були встановлені у 1276 р. «Законом міст», який доповнював раніше виданий «Закон землі». Ці кодифікації не змінювались впродовж століть, за винятком окремих положень.
Норвезька правова система завжди залишалася відносно самостійною навіть після того, як Норвегія перетворилась майже в звичайну данську провінцію. Це сталося після завоювання Норвегії Данією у 1380 р. Після цього норвезьке право було під сильним впливом данської правової традиції, оскільки більшість посад займали датчани та рішення, які виносили суди, можна було оскаржити у Верховному суді Данії. Король Данії вважався також і Королем Норвегії та інколи видавав закони для неї окремо, однак, вони часто збігалися з законами Данії. У 1602—1604 рр. була розроблена збірка законів на основі кодифікації Магнуса, яка була дещо покращена та до неї додавались закони, видані в Норвегії пізніше. Ця кодифікація називалась «Звід законів Короля Крістіана IV».
Наступний Король здійснив найбільш радикальну правову реформу, яка становить основу сучасної її концепції, не дивлячись на те, що дійсними залишаються не багато її положень. «Звід законів Короля Крістіана V» включав 6 книг, та вийшов у 1687 р. Основним джерелом для цієї кодифікації слугувало данське право, однак ще досить великий вплив визначали римська та норвезька правова традиція.
Після від'єднання від Данії та насильницького об'єднання зі Швецією (1814—1905 рр.) не була проведена кодифікація, а лише видавалися окремі закони. Норвезька кодифікація законів виконується кожні 2 роки, шляхом видання чинних норвезьких законів, починаючи з 1682 р. юридичним факультетом університету Осло.
Також, окрім законодавства, в Норвегії доволі велику силу мають звичаї, які також є джерелом права у Норвегії. Наприклад, в галуззі торгівлі вони виконують визначальну роль, також вони слугують доповненнями до діючих законів а також у разі відсутності відповідних законів, можуть регулювати суспільні відносини.
Важливим джерелом права в Норвегії є також рішення Верховного та інших судів, які ретельно вивчаються суддями при виникненні схожої ситуації, тобто джерелом права норвезької правової системи також визнається судовий переконливий прецедент. Але у рішенні повинно бути зазначено що Верховний суд Норвегії прагне не до формування узагальнених правових норм, а формування положень, які відносяться до конкретних обставин конкретної справи.
Роботи вчених-юристів, які трактують рішення суду або законопроєкти, а також матеріали обговорення законопроєктів, які допомагають виявити наміри законодавця, що є інколи визначальним предметом дискусії по конкретній справі, також відіграють важливу роль для норвезької правової системи.
Законодавчі акти, які видаються з кінця XIX ст., що регулюють відносини, які до цього регулювались винятково судовими прецедентами та звичаями, посідають важливе місце у системі джерел права Королівства Норвегія.
Існують комітети з представників скандинавських держав, що розробляють законопроєкти задля зближення правових систем скандинавських країн, які потім вносяться окремо до уряду окремих країн на розгляд. На теперішній час є тенденція зближення торговельного, сімейного, морського та спадкового права та інш. Ця тенденція бере свій початок з 1880 р.
Юридичний факультет університету Осло є основним центром дослідження права у НорвегіїПравовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Под ред. Сухарева А. Я. 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2003. — 944 с. — ст.564-565..
Галузі права Королівства Норвегія
Цивільне та суміжні з ним галузі права У 1954 р. була створена комісія з розробки кодифікації цивільного права, однак вона свої обов'язки не виконала, і дотепер цивільне законодавство некодифіковане. Основні закони, які регулюють цю галузь, розроблені комітетом представників скандинавських держав. Вони видані переважно у XX ст. Серед них такі законодавчі акти: Закони про торговельне мореплавство (1907 р.), купівлі-продажу (1907 р.), договори (1918 р.), нерухомість (1935 р.), страхування (1930 р.), ціни, конкуренцію та монополію (1953 р.), корпорації (1957 р.), гроші та кредитування (1961 р.), зобов'язання, які виникають з правопорушень (1969 р.) та інші. Особливістю норвезького права є те, що деякі питання, які в більшості країн відносять до торговельного, у Норвегії відносять до цивільного.
Ці закони доповнюються часто принципами, які були спричинені судовими прецедентами. У сферу зобов'язань, які виникають з правопорушень, наприклад, було додано принцип строгої відповідальності, який означає, що доказ провини особи, яка спричинила збиток, не потрібен. Або наймача, який зобов'язаний відповідати за дії своїх підлеглих. Також, в законах про компанії, відсутні норми, які регулюють відносини учасників компаній з необмеженою відповідальністю, але ці відносини регулюються судовими прецедентами.
Норвегія серед скандинавських країн була першою, яка почала видавати закони, які спричинили появу прогресивних принципів у галузі сімейного законодавства, прийнявши, наприклад: Закон про сімейну власність 1927 р., який закріпив повну рівність прав кожного з подружжя на власність; Закон про шлюб та розлучення 1918 р. з поправками 1969 р., який прирівнював цивільний шлюб до церковного, а також встановлював досить ліберальні правила розлучення; Закон про дітей 1956 р., в якому позашлюбні діти зрівнювалися у правах з закононародженими; Закон 1927 р., в якому описується процес усиновлення; Закон про спадщину 1972 р., в якому закріплюються права одного з подружжя, який пережив іншого та нащадків по прямій лінії на спадщину незалежно від того передається спадщина по закону або ж по заповіту.
На підприємствах, з кількістю робітників більше 200, повинні створитися об'єднанні ради підприємства, які включають представників профспілки, якщо до неї входить 2/3 робітників а також представників адміністрації, що встановлено Законом про виробничу демократію 1976 р. Також, Закон про захист робочих та виробничого середовища 1977 р., встановлює, що звільнення може відбутися тільки через «справедливу причину». Також закони встановлюють виплату надбавок до заробітної платні з урахуванням кількості дітей. Тобто, трудове законодавство в Норвегії регулюється відповідними законами а також колективними договорами між робітниками та підприємцями або між об'єднаннями підприємств.
В Норвегії діє розгалужена система соціального забезпечення, яка включає виплату пенсій по старості та інвалідності, виплату допомоги безробітним, вдовам та сиротам. Ця система бере початок з кінця XIX — початку XX ст. А після Другої світової війни вона була значно розширена. Кошти надаються з бюджетів місцевого самоврядування та центральної влади, але основну масу надходжень надають страхові виплати робочих та підприємців.
Велику увагу уряд Норвегії приділяє до захисту оточуючого середовища, це втілюється у таких законах, як: Закон про охорону природи 1970 р., про відпочинок на відкритому середовищі 1957 р., Закон про «дику природу» 1981 р. та інші закони, які регулюють рибальство та полювання. Окрім цього Міністерство оточуючого середовища видає власні інструкції, які також регулюють цю галузьПравовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Под ред. Сухарева А. Я. 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2003. — 944 с. — ст.566..
Кримінальне право та процес
На відміну від інших галузей права кримінальне є давно кодифікованим. Перша кодифікація кримінального права Норвегії відбулася у 1842 р. Проєкт діючого КК розробив професор університету, потім — з 1887 р. Генеральний прокурор норвезький криміналіст Ґетце. Цей КК займає важливе місце в історії кримінального законодавства. Загалом, він відповідає стандарту трактування інститутів Загальної та Особливої частин, але він відображав ідеї соціологічної школи кримінального права, і був одним з перших кодексів зв цим показником. Усі злочинні діяння поділяються на проступки та злочини — правопорушення, які караються строком обмеження волі більш ніж 3 місяці. Завдяки цьому поділу визначається підсудність справи та інші моменти. КК 1902 р. визначальним ще тим, що він містить положення, які застосовуються до рецидивістів та психічно неповноцінних осіб. До них застосовувалися позбавлення волі на невизначений термін превентивного ув'язнення або у медичних установах. Однак, цей КК містить також і ліберальні норми, наприклад умовний строк, або відстрочка винесення або виконання вироку. Існують і доповнення до КК, наприклад, виданий у 1900 р. Закон про відповідальність за бродяжництво, жебрацтво і пияцтво. Після цього КК неодноразово змінювався. Також при Міністерстві юстиції, діє постійна комісія з оновлення кримінального законодавства.
Остання смертна кара за злочин відбулася за часів нацистської окупації — у 1948 р., а за загальнокримінальні злочини у 1876 р. Відміна смертної кари відбулася за загальнокримінальні злочини у 1902 р. та за злочини у 1979 р.
За традицією норвезького права, питання судоустрою та процесу регулюються великими законодавчими актами з широкою сферою впливу. У 1887 р. був прийнятий КПК, а у 1915 р. — ЦПК, разом з яким був прийнятий Закон про суди, який регулює діяльність як цивільного, так і кримінального судочинстваПравовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Под ред. Сухарева А. Я. 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2003. — 944 с. — ст.566-567..
Судова система та органи контролю Норвегії Ще у XVII ст. був затверджений Верховний суд, який складається з 2-х палат. В систему входять 17 суддів, які розподілені на 2 палати. Очолює суд Голова, або ж, як його називають у Норвегії — юстиціарієм. Суд є кінцевою ланкою в системі судів Королівства Норвегія. Однак, при розгляді цивільної справи враховуються всі юридичні та фактичні аспекти справи, в той час при розгляді кримінальної справи — тільки питання, які пов'язані з процесуальними порушеннями та застосуванням норм права. Розглядає суд скарги на рішення та вердикти нижчих судів у складі колегій, які можуть бути цивільними — по 3 судді, або ж кримінальною — у складі 5 суддів.
Однак, Верховний суд в, основному, фактичні обставини справи не змінює. Це пов'язано з тим, що суд не заслуховує докази та пояснення свідків та сторін усно, а робить це винятково в письмовому порядку.