M142 HIMARS (, «високомобільна артилерійська ракетна система») — американська реактивна артилерійська система. Полегшена версія M270 зі зменшенням вогневого потенціалу, але збереженням того самого арсеналу та захисту персоналу. Призначена для тактики «стріляй-і-тікай». Розроблена у 1996—2000 рр. Виготовляється з 2003 року.
Історія
Необхідність у системі HIMARS виникла в 1982 році, коли 9-та піхотна дивізія (моторизована) побачила потребу в легкому реактивному залповому вогневому комплексі для протидії артилерійському вогню. Однак ця ідея не знайшла підтримки в Артилерійській школі та залишалася нереалізованою протягом кількох років. Інституційні упередження того часу були спрямовані на підтримку важких військових сил. З послабленням напруженості в період холодної війни та зростанням інтересу до операцій низької інтенсивності як Артилерійська школа, так і Ракетне командування визнали, що M270 MLRS був надто важким для швидкого розгортання, і почали наполягати на фінансуванні програми HIMARS.
Війна в Перській затоці надала нового імпульсу до впровадження легкої РСЗВ, коли виявилося, що M270 потребує занадто багато ресурсів для авіаперевезення, а установки не прибули разом із першою хвилею військ США. У квітні 1991 року концепцію HIMARS випробували на ракетному полігоні Вайт-Сендс, використовуючи модифіковану пускову установку Honest John.
HIMARS був розроблений як приватна ініціатива компанією Loral Vought Systems, пізніше Lockheed Martin Missiles and Fire Control, для задоволення цієї потреби. Система вперше з’явилася публічно в 1993 році. У 1996 році Командування ракет США уклало з Lockheed Martin контракт на 23,2 мільйона доларів для створення чотирьох прототипів. У квітні 1998 року ці установки були передані XVIII повітряно-десантному корпусу для дворічного тестування у 3-му батальйоні 27-го артилерійського полку.
У липні 1998 року Армія провела випробувальний пуск ракети ATACMS. У грудні 1999 року Командування авіації та ракет уклало з Lockheed Martin контракт на 65 мільйонів доларів на розробку інженерної документації та виробництво. За цим контрактом Lockheed Martin поставила шість установок HIMARS наприкінці 2001 року для оцінки Армією. У квітні 2003 року Армія уклала з Lockheed Martin контракт на 96 мільйонів доларів для початкового серійного виробництва. Приблизно в той же час Корпус морської піхоти замовив дві установки для випробувань.
У жовтні 2017 року морська піхота США вперше випустила ракету з M142 по наземній цілі з палуби десантного транспортного доку USS Anchorage, продемонструвавши здатність системи діяти на кораблях і вести точний вогонь з відстані протистояння проти берегової оборони. Програмне забезпечення націлювання транспортного засобу було перероблено, щоб він міг краще стріляти на платформі, що постійно рухається та маневрує.
M142 тестувалася як стандартна система для ведення вогню протиповітряними ракетами , що є модифікацією AIM-120 AMRAAM для наземного пуску.
Вікна M142 HIMARS виготовлені із великих аркушів сапфіру з покриттям шарами скла та полікарбонату, що є вдвічі прозорішим, але не менш міцним, за армоване скло, що було використано у M270.
Система запуску і шасі виробляються компанією Lockheed Martin Missiles & Fire Control у місті Камден, штат Арканзас, станом на 2019 рік.
Опис
Залежно від снарядів, виконує роль РСЗВ або фронтової тактичної ракетної установки. Виробляється одним із підрозділів Lockheed Martin. Була розроблена наприкінці 1990-х років на колісному шасі як система, що мала підвищену мобільність у порівнянні з гусеничною M270 MLRS, з якою має уніфіковану пускову установку й арсенал боєприпасів.
Вантажівка HIMARS має масу 16 тонн, з яких 5 ― боєзапас. Транспортується літаком C-130.
На відміну від більшості радянських реактивних систем залпового вогню, які досі використовують некеровані боєприпаси, HIMARS, завдяки постійному розвитку сумісного озброєння, на цей час має в арсеналі у тому числі керовані високоточні реактивні снаряди, тактичні й балістичні ракети, відтак збільшивши відстань вогневого ураження до, рік, максимальних аж 499 км.
HIMARS — це високомобільна реактивна система залпового вогню, призначена для ураження районів зосередження артилерійських систем, засобів ППО і вогневої підтримки, вантажного транспорту, бойових машин і бронетранспортерів, а також для надання вогневої підтримки своїм підрозділам і засобам підтримки.
Система призначена для стрільби керованими й некерованими ракетами. Максимальна дальність залежить від використовуваного озброєння й складає 499 км ракетами PrSM. Підготовка до стрільби триває 1 хвилину завдяки тому, що стандартні реактивні снаряди постачаються в пускову установку одразу зарядженими у спеціальних пеналах, що містить 6 снарядів класу MLRS, 2 балістичні ракети PrSM або 1 ракету ATACMS.
У 2018 році перевірили можливість передачі координат цілі з літака F-35B безпосередньо на пускову установку HIMARS. Таким чином має істотно скоротитись проміжок між виявленням цілі та її знищенням. У цій схемі літак F-35B з його потужними сенсорами виступає в ролі розвідника.
Характеристики
Обслуга: 3 особи (водій, навідник-стрілець, командир) Маса: 10 866 кг (колісне шасі) Довжина: 7 м Ширина: 2,4 м Висота: 3,2 м Запас ходу машини: 480 км Максимальна швидкість по шосе: 85 км/год Основне озброєння: 6 × 227-мм снарядів класу MLRS або GMLRS або 1 × 610-мм ракета ATACMS або 2 × ракети PrSM. Броня: захист проти легких набоїв і осколків
Озброєння
M142, як й M270, використовує широкий спектр боєприпасів, що заряджаються у змінні пенали зазвичай поза зоною ведення бойових дій, що, у свою чергу, дозволяє персоналу оперативно виконувати бойове завдання, не відволікаючись на заряджання окремих снарядів, перелік яких, зокрема, варіюється від найстаріших некерованих реактивних снарядів M26 з максимальною відстанню ураження у 15 км у перших модифікаціях й до найновішої високоточної ударної ракети PrSM з максимальною відстанню ураження у 499 кмhttps://www.lockheedmartin.com/en-us/products/guided-mlrs-unitary-rocket.html.
Бойове застосування Війна у Афганістані
У звіті «Нью-Йорк таймс» від 21 жовтня 2010 року йдеться про те, що M142 сприяла наступу НАТО на Кандагар в Афганістані. Удари були спрямовані на схованки командирів Талібану і змусили багатьох із них втекти до Пакистану. 24 травня 2018 року в Муса-Калі внаслідок удару M142 загинули 50 бійців та лідерів Талібану.
Військова операція проти Ісламської держави
У листопаді 2015 року армія США повідомила, що розгорнула M142 в Іраку, випустивши щонайменше 400 снарядів по Ісламській Державі з початку літа. M142 були спрямовані на авіабази Аль-Асад і Аль-Такадум у провінції Аль-Анбар.
4 березня 2016 року американська M142 вперше випустила ракети по Сирії для підтримки сирійських повстанців, які боролися з Ісламською Державою. Пускові установки були розташовані в сусідній Йорданії.
На початку вересня 2016 року міжнародні ЗМІ та Державний департамент США повідомили, що нещодавно розгорнута M142 уразила цілі Ісламської Держави (ІДІЛ) у Сирії поблизу кордону з Туреччиною. У жовтні 2016 року M142 були розміщені на західному аеродромі Кайяра, приблизно за 65 км на південь від Мосула, беручи участь у битві за Мосул. 14 червня 2017 року M142 розгорнули в у Сирії для підтримки США повстанців у цьому районі. У вересні 2018 року сили підтримки США координували боротьбу із Сирійськими демократичними силами, щоб перемогти ІДІЛ на сході Сирії під час кампанії в Дайр-ез-Заурі, завдаючи ударів по позиціях Ісламської Держави ракетами GMLRS з M142. Системи M142 також були розташовані на нафтових родовищах Омар, приблизно за 25 км на північ від цілей, контрольованих ІДІЛ, для підтримки Сирійських демократичних сил.
Російсько-українська війна
2022
Під час російського широкого вторгнення в Україну 2022 року Київ неодноразово закликав Вашингтон надати HIMARS і гусеничну ракетну систему M270. США погодилися надати Україні M142 HIMARS, але за умови використання лише снарядів малої дальності, які могли б уражати цілі тільки в межах України.
23 червня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що до України прибули перші системи HIMARS. Наступного дня волонтер Павло Нарожний поширив відео застосування установок HIMARS в Україні. На поширеному відео зафіксований здійснений вночі повний залп із двох установок по шість снарядів у кожній. 25 червня 2022 року Міністерство оборони України опублікувало офіційні кадри використання американських систем залпового вогню HIMARS.
28 червня 2022 року близько 10-ї години ранку в окупованому Перевальську зафіксовано вибухи на базі окупаційних військ РФ. При тому, дим здіймався не над складом із боєприпасами, а в місці, де перебувають самі окупанти. На той час місто перебувало за близько 60 км від лінії фронту. Російські бойовики стверджували, що базу було уражено коригованим реактивним снарядом з установки HIMARS. На поширених ними фото було видно уламки від ракети M31A1 GMLRS з унітарною осколково-фугасною бойовою частиною, що використовується в установках HIMARS.
Застосування HIMARS суттєво ускладнило боєздатність російської армії. З 8 по 12 липня ЗСУ знищили ними численні ворожі склади боєприпасів, що зумовило різке зменшення ракетних ударів із окупованих територій. Російські джерела стверджували, що HIMARS знищили більшу частину керівництва російської 106-ї повітрянодесантної та 20-ї мобілізованої стрілецької дивізій. Російські системи протиповітряної оборони С-400 виявилися безпорадними проти ударів HIMARS.
Українські екіпажі HIMARS працюють переважно вночі, щоб мінімізувати можливість бути виявленими російськими безпілотниками. Якщо стріляють одночасно декілька машин — то з різних позицій. Введення координат цілей та пуск займає менше хвилини. Через кілька хвилин машини на великій швидкості залишають позиції. Українські військові високо оцінили точність коригованих боєприпасів — завдяки цьому з'явилася можливість завдавати удари по російських об'єктах без остраху спричинити небажані жертви, висока маневреність установки — на шосе цілком можливо рухатись зі швидкістю до 100 км/год, тихіший постріл у порівнянні з радянськими аналогами.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний 18 липня 2022 року зазначив, що значною мірою саме завдяки HIMARS лінію фронту вдалося стабілізувати.
14 серпня 2022 року ЗСУ завдали удару по пункту дислокації ПВК «Вагнера» у Попасній, кількість убитих уточнюється. Тоді ж з'явилася інформація про поранення куратора ПВК — Пригожина.
2023
1 січня 2023 року за допомогою ракет HIMARS здійснили декілька атак по табору російських мобілізованих в Макіївці. В результаті атаки було знищено від 139 до 400 російських окупантів.
РСЗВ M142 HIMARS використовується також для контрбатарейної боротьби. Так, наприклад, за допомогою M142 в вересні 2023 року були знищені артилерійські установки 2С19 «Мста-С», 2С5 «Гіацинт-С» та реактивні БМ-21 «Град». А 18 вересня в ході контрбатарейної боротьби було одночасно знищено дві САУ 2С9 «Нона-С» на околицях Донецьку.
19 листопада 2023 року ЗСУ вдарили ракетами HIMARS по будинку культури в селі Кумачове, де проходила церемонія нагородження бійців 810-ї бригади морської піхоти. Внаслідок удару, за повідомленнями російських та українських ЗМІ, загинула російська актриса Поліна Менших, яка виступала на сцені. Згідно з повідомленням українських представників, також було вбито 20 російських солдатів. Російський військовий експерт заявив про 23 убитих і до 80 поранених військових РФRussian actress Polina Menshikh killed in Ukrainian shelling.
2024
20 лютого 2024 року ЗСУ завдали удару двома ракетами HIMARS по полігону біля села Трудівське в момент шикування на ньому військовослужбовців 36-ї окремої мотострілецької бригади. Під удар потрапила 4, 5 та 6-та роти бригади, за різними оцінками, внаслідок удару загинуло понад 60 вояків включно із командиром бригади полковником Гусейном Мусаєвим.