Передісторія створення Художник мешкав у Парижі близько десяти років. Як і більшість іноземних митців, він пильно вивчав твори художників-попередників і художників-сучасників. У Парижі серед художніх тем другої половини 19 століття був Люксембурзький сад, відданий під прогулянки дам і жінок із заможних родин, з дітьми та без них.
Едельфельт також був серед тих, хто відвідував Люксембурзький сад. Тому не дивно, що він робив там замальовки, по котрі відомо з його листування, де він розповідав про народження задуму картини і його втілення.
Вона стала відбитком тих настроїв західноєвропейських художників, що вважали тогочасний Париж центром сучасного мистецтва і власної причетності до його художніх процесів і знахідок. Тим не менше, Едельфельт не часто звертався до сценок паризького життя. Помітно більше його цікавило людське обличчя і він виробився у художника побутових сцен з фінського життя та у відомого портретиста.
Портрети роботи Альберта Едельфельта
Опис твору
В картині « Люксембурзький сад, Париж» добре вибудована композиція. Люди зосереджені у певних групах і перебувають у спокійному стані.
У групі ліворуч на першому плані дебела бонна заплітає косчку малій дівчинці з багатої родини. Приналежність до заможної родини тоді позначав певний одяг бонни, певний стрій: роба з фартухом до землі, а на голові великий берет із довгими стрічками. В картині Едельфельта присутні декілька жінок у відповідному строї, хоча вони різняться кольорами. Ці сукні бонн контрастують із паризькою модою багатих дам, одна з котрих розташована за бонною у темній сукні. На відміну від закутих у добропорядність жінок своєю щирістю відрізняються діти, а їх замальовки у картині належать до кращих фрагментів створеного полотна. Людські групи і діти ручно розташувались на насипному ґрунті садових стежок. Усю композицію вінчають точно відображені прикмети саду — частина фасаду королівського палацу, старі дерева і дві вежі церкви, розташованої неподалік.
В цілому картина присвячена необтяжливому перебуванню публіки літньою порою у саду. В картині — відбиток мінливості і побутовості, що наближає твір до малозначущості картин французьких імпресіоністів, відсутності значимих подій при тонко розробленій колористичній гаммі твору.
Едельфельт був здатний помітити щирі і міцні людські почуття. І доводив це у інших власних картинах. Серед них — два профілі близьких батька і сина («П'єтро та Маріо Кронін») та зігріта теплим почуттям картина «Не тільки гра на піаніно».
Див. також Академізм Реалізм Імпресіонізм Історичний живопис Побутовий жанр Парадний портрет Втікачі зі спаленого села
Примітки
Джерела Евсеев В. Я. Крестьянское восстание «Дубинная война» и финское народное творчество. // Скандинавский сборник, в. 3, Таллин, 1958. Дубинная война // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. Мейнандер Х. История Финляндии = Henrik Meinander. Finlands historia. Linjer, strukturer, vändpunkter / Пер. со швед. З. Линден. — М.: Издательство «Весь Мир», 2008. — 248 с. — (Национальная история). — 3000 экз. — ISBN 978-5-7777-0429-0. — УДК 94(480)