«Правосла́вне сповіда́ння ві́ри» () — православний катехизис київського митрополита Петра Могили та Ісаї Козловського-Трофимовича. Написаний латинською мовою 1640 року в Києві. Систематизував та уніфікував віросповідні догмати та їх тлумачення, що поширювалися на українських землях та в православ'ї загалом.Валерія Нічик. Петро Могила в духовній історії України. — К., 1997. — С. 12-35.. Розглянутий на Київському соборі 1640 та на помісному соборі в Яссах (1642). Затверджений тогочасними патріархами Сходу. Справив великий вплив на православну богословську освіту.

Також відомий як Великий катехізис Петра Могили. У 1645 році Могила опублікував скорочену його версію, що стала відома як Малий катехізис Петра Могили.

Назви «Православне сповідання віри католицької та апостольської церкви східної» () — повна назва. «Православне сповідання віри» — коротка назва. «Виклад віри церкви Малої Росії» — первісна назва. «Великий катехізис» — скорочена назва.

Скорочена версія («Малий катехізис Петра Могили») також відома як «Собраніє короткої науки о артикулах віри».

Історія видання 1629 року у Женеві, одному з центрів Реформації, латинською мовою було опубліковано «Сповідання віри православної» Константинопольського патріарха Кирила Лукаріса, яке було написане під значним впливом кальвінізму. Поява цієї праці зчинила фурор у релігійних та політичних колах Європи. Невдовзі після загибелі Лукаріса у 1638 році, Константинопольський православний собор наклав анафему на Кирила та його «Сповідання». Засуджено Лукаріса було і на наступних соборах — Київському 1640 року та Яському 1642 року.Эпилог. После Империи. II. Церковь и инославие // Дворкин А.П. Очерки по истории Вселенской Православной Церкви: Курс лекций. Нижний Новгород: Издательство Братства во имя св. князя Александра Невского, 2005.

На хвилі відстоювання недоторканності православних догматів і було написане «Православне сповідання віри», яке початково призначалося для використання в межах України. На меті Петра Могили було дати недвозначене і чітке визначення православ'я за найвищими взірцями римо-католицької вченості й за методологією латинських викладів віри. Латинська мова тексту свідчила про його призначення насамперед для богословських кіл та ознайомлення ієрархів різних конфесій.

«Православне сповідання віри» було прийняте на соборі у Києві (1640), а згодом, в дещо підправленому за низкою важливих питань вигляді, знову було прийняте на соборі у румунських Яссах (1642). Там само воно було з латини перекладене грецьким богословом Мелетієм Сірігосом (або Сірігом), який написав власну критику твору («Противоглаголание»Мелетий Сириг // Брокгауз и Ефрон. Энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 2012.). У перекладі було усунуто деякий вплив латинства (відновлено початкову візантійську позицію щодо чистилища та засновничих слів Євхаристії). В такому оновленому вигляді працю було схвалено Константинопольським собором 1643 року.

Оскільки греки не поспішали з виданням «Православного сповідування віри» (яке згодом стало також відомим як «Великий Катехизис» Петра Могили), київський митрополит видрукував його скорочений варіант українською і польською мовами, відомий як «Малий Катехизис», що мав заголовок «Събраніе короткой науки о артикулах веры православно-кафолической христианской ведлуг вызнаннія и науки церкве» (Київ, 1645). Це видання не включало виправлення Сірігоса, з якими Могила не був цілком згоден. На думку Олександра Васильєва, Петро Могила у «Малому катехізисі» також навмисне викинув багато розділів, що порушувати спірні питання між католиками та православними.

Згодом, вже після смерті Могили, «Великий Катехизис» був видрукуваний у Амстердамі (1667) грецькою мовою, а також у багатьох інших європейських країнах грецькою, латинською, церковнослов'янською, румунською, російською та іншими мовами.Нічик Валерія. Православне сповідування віри. В 1695 році його було опубліковано в Лейпцигу. Наступного року, за патріарха Андріана, у Москві вийшов слов'янський переклад «Сповідання», а у 1837 році синод російської православної церкви виніс рішення перекласти «Сповідання» російською мовою.V. Оценка "исповеданий веры". Катехизис Митрополита Филарета (Дроздова) // Архиепископ Василий (Кривошеин). Обзор Существующих Символических Документов и Вопрос Составления Нового.

Зміст книги Книга сприятливо для релігійного навчання укладена в формі питань та відповідей.В 1640 году в Киеве начался церковный собор, утвердивший православный катехизис — UBR.ua. Згідно з трьома богословськими чеснотами, книгу поділено на три частини: про Віру, про Надію та про Любов. Серед них найважливіше місце посідає любов, яку автори розглядають як принцип Бога, світу і людини. Значну увагу приділено проблемі внутрішньої людини і її серцю як центру духовного життя, переображення і єднання з Богом.

Викладу першої частини передує загальне судження про віру у 126 питаннях та відповідях: про Бога, про янголів, про Ісуса Христа, про людину, про гріхопадіння, про 7 дарів Духа Святого, про 9 заповідей церковних, 7 таїнств та есхатологію.

Друга частина у 63 питаннях-відповідях містить учення про молитву взагалі та про молитву Господню, про Заповіді блаженств.

У третій частині у 72 питаннях-відповідях йдеться про добрі діла, про різні види гріха та про Декалог.

Твір не має полемічного характеру, але викладаючи катехизичне вчення, автори відзначають розходження православних і католицьких догматів (зверхність влади Папи Римського над християнським світом, походження Святого Духа «і від Сина», чистилище). Ці догмати вони не приймають і критикують. Так само протестантському розумінню свободи волі, передвизначення, добрих справ, значення віри для спасіння вони протиставляють православне тлумачення. Але в процесі доведення автори широко послуговуються раціоналістичними доказами, використовують праці вчених різних сповідань.

Оцінки Перша з трьох символічних книг у православ'ї (дві інші — «Послання патріархів православної католицької церкви» 1723 року та ). У середині ХІХ століття Російська православна церква переоцінила значення символічних книг як зайвий західний вплив, і їх богословське значення поступово почалося зменшуватися2.3.5. «Символические книги» Православия. // Давыденков О. В., прот. Догматическое богословие. — М.: Изд-во ПСТГУ, 2007. — 415 с.. За оцінкою україністки та дослідниці життя і творчості Петра Могили Валерії Нічик, книга впродовж трьох століть не втратила значення кращого викладу символу віри та зберігає його й понині. Відомий історик церкви Макарій (Булгаков) у 1848 році дав таку оцінку «Православного сповідання віри»:Христианское чтение на 1848 год

Натомість сучасний російський дослідник Олександр Дворкін називає книгу «фатальним документом», негативно розцінюючи вплив католицизму, що відчувається у книзі. На його думку «Православне сповідання віри» є найбільш «латинським за духом та формою» документом, який коли-небудь офіційно був схваленим православними ієрархами за всю історію православної церкви. Він також вважає, що праця була написана під значним впливом католицького катехизису Петра Канізія.

Видання Великий катехізис Ортодокс омологія сирѣчь Православное исповѣданіе католіческія и апостолскія церкве восточныя новопереведеся c елліногреческого языка. — М., 1696 (у співавт. з Ісаєю Трофимовичем). Катихисис сирѣчь исповѣданіе православныя вѣры католіческія и апостолскія церкве восточныя… — К., 1712.

Малий катехізис «Малий катехізис» Могили перевидавався у Львові (1646), Почаєві (1782, 1783), без позначення місця (1785) та Супраслі (1788). 1649 року був надрукований у Москві в перекладі церковнослов'янською.

Див. також Катехізис Лаврентія Зизанія (1627)

Примітки

Джерела Andre Partykevich. Metropolitan Petro Mohyla and the Orthodox Confession of Faith. — Little Litany Press, 2014. — ISBN 978-0692272077

Посилання «Православне сповідання віри» українською: Ч. 1, Ч. 2, Ч. 3 Пётр Могила. Православное исповедание Кафолической и Апостольской Церкви Восточной — онлайнова версія книги. Нічник В.М. Православне сповідання віри // Українська Релігієзнавча Енциклопедія.