Бяккотай (白虎隊 «Загін Білого Тигра») — група молодих самураїв князівства Айдзу, які захищали його під час війни Босін. Бяккотай здобув популярність після інциденту, в результаті якого 20 його членів зробили харакірі, помилково вважаючи, що їхнє князівство програло війну.

Історія Загін Бяккотай був частиною військ Айдзу, поділених на чотири частини в період, коли князівство намагалося модернізувати свою армію в світі поразки в битві при Тоба — ФусіміНогути, стр. 169—170. Решта три частини називалися, відповідно, Гембутай (в нього входили старі воїни віком 50 років та більше, які займалися патрулюванням міста Вакамацу й різноманітними допоміжними завданнями), Сейрютай (36-49 років, займалися патрулюванням кордонів) й Судзакутай (18-35 років, брали участь в «справжніх» боях)Читання назв по Ногучі, стр. 170; інформація про загони по Накамурі, стр. 23-25. Всі загони отримали назви за іменами чотирьох небесних богів-захисників. Планувалося, що Бяккотай служитиме резервним загоном, так як він складався з молодих, 16-17-річних синів самураїв АйдзуНогуті, стр. 169. Чисельність його становила приблизно 305 чоловікНакамура, стр. 30. Приблизне число засноване на підрахунках Накамури шляхом додавання кількості людей в п'яти підзагонах Бяккотая: Сітю 1 — 37 человік, Сітю 2 — 37, Йоріаі 1 — 98, Йоріаі 2 — 62, Асшгару — 71. Усередині загону існував додатковий поділ на підряди в залежності від рангу його членів: два підряди були набрані з високого класу ( сітю:), два — з середнього ( йоріаі) й один з нижчого ( асігару)Ногуті, стр. 170.

8 жовтня 1868 року (в 23 день 8 місяця 4 роке ери Кейо по японським календарем), коли підходила до кінця битва при Тоногутіхарі, 20 підлітків з другого підряду Сіт., відрізані від своїх силЯмакава, 521—522, відступили на пагорб Ііморі, з якого видно було замок Айдзу-Вакамацу, цитадель князівства Айдзу, й оточуюче його місто. З пагорба вони побачили дим, що піднімається над замком, й вирішили, що замок захоплений і підпалений ворогами. Упевнені, що їх сім'ї та сюзерен Мацудайра Катаморі вже мертві, й будучи в розпачі, усі 20 здійснили харакірі (одному вдалося вижити). Однак молоді самураї помилилися у своїх припущеннях — оборона замку була зламана, а дим піднімався від палаючих міських будівель. Підлітків обдурило те, що велика частина міста знаходилася між замком та пагорбом Ііморі, й вони, побачивши дим над містом, вважали, що впав і замокЯмакава, стр. 522.

Імена двадцяти членів Бяккотай, що опинилися на пагорбі ШікіморіМунекава, Ямакава, стр. 1 Адаті Тодзабуро Ісіда Ва́суке Нагасе Юдзі Хаясі Ясодзі Аруга Оріно́сукеЧитання імені по джерелу Ханекава, Ямакава, стр. 3 Ісіяма Торано́суке Нісікава Кацутаро Цугава Кійомі Ібука СІгЕтаро Іто Тосіхіко Номура Комасіро Цуда Сутедзо ІіНума Садакіті (вижив) Іто Тейдзіро Сінода Гісабуро (командир) Янасе Кацудзабуро Ікегамі Сінтаро Масе Генсітіро Судзукі Генкіті Янасе Такедзі

Виживший член загону, Іінума Садакіті, спробував зробити харакірі, але поранення виявилося несмертельним, і він був врятований місцевою селянкою. Тіла ж інших дев'ятнадцяти юнаків після війни Босін, що залишалися не похованими, поки нарешті імператорський уряд не дав дозвіл поховати їх. Пізніше на пагорбі Ііморі був встановлений пам'ятник членам Бяккотая. Крім того, там стоїть камінь з написаним на ньому віршем — вака, яке склав Мацудайра Катаморі:

Ікутарі но // Наміда ва ici нi сосогу томо // соно на ва йойо нi // кудзі то дзо омоу

Скільки б чоловік не омило сльозами камінь, ці імена не буде викреслено зі світової пам'яті.

Італійський фашистський диктатор , почувши історію Бяккотай, був сильно вражений вірністю молодих самураїв своєму пановіМунекава, Ямакава, стр. 4. У 1928 році він підніс японцям колону з міста Помпеї з проханням встановити її на пагорбі Ііморі.

Іінума Садакіті, завдяки якому історія загону стала відомою, після війни Босін переїхав в сусіднє місто Сендай. Він вступив до Імператорської армії і дослужився до капітана, а пізніше працював на пошті в СендаїМунекава, Ямакава, стр. 28. Помер Іінума в 1931 році, у віці 76 років, й був похований у Сендаї, проте в 1958 році частина його останків була перенесена на пагорб Ііморі.

Решта членів Бяккотай продовжували боротися в ході битви за Айдзу, захищаючи замокЯмакава, стр. 608—610. Багато з них пережили війнуНакамура, стр. 199; по всій видимості, у війні вціліло більше 80 % загону, а двом вдалося зайняти значні пости в епоху Мейдзі — це були фізик та історик Ямакава Кендзіро й адмірал Імператорського флоту Дева Сігето.

Галерея

Примітки

Література

Посилання

Сторінка музею Бяккотай в Айдзу Японська пісня про Бяккотай 1937 року на YouTube. Слова: Кін'я Сімада (), музика: Масао Кога ()