Гірнича промисловість Фінляндії

Гірнича промисловість Фінляндії

Загальний стан

Наприкінці ХХ ст. вартість продукції гірничодобувної промисловості становила близько 1,0 млрд фінських марок на рік. У 1990-х рр. на частку гірничодобувної промисловості припадало менше 1 % загальної вартості промислової продукції. Основа гірничодобувної промисловості — видобуток руд металів. Серед корисних копалин важливе значення в 1990-х рр. має цинк, але частка Фінляндії в його світовому виробництві невелика. Наступне місце посідає мідь, яку добувають на рудниках Оутокумпу і Пюхясалмі, потім залізна руда і ванадій. Металеві руди становлять приблизно 40 % вартості продукції гірничодобувної промисловості. Крім того, здійснюється видобуток нерудних корисних копалин (вапняку, апатиту, тальку, польового шпату, кварцу та ін.). У 2001 в країні діяло 37 рудників і кар'єрів, на п'ять менше, ніж в 2000, але загальний обсяг видобутку корисних копалин зберігався на тому ж рівні — близько 17,6 млн т. Провідна компанія в гірничодобувній галузі – Outokumpu. Загалом же в цій і суміжних галузях діє близько 30 компаній.

Динаміка видобутку основних видів мінеральної сировини у Фінляндії, тис.т

Мінеральна сировина 1997 1998 1999 2000 2001 Піритний концентрат 1 152 770 840 823 583 Хромітовий концентрат 611 498 597 628 575 Залізні руди 235 246 276 256 261 Нікелевий концентрат 38 22 8 24 24 Цинковий концентрат 61 58 38 31 37 Мідний концентрат 32 36 38 42 40 Сталь 3 734 3 951 3 956 4 096 3 938 Чавунні болванки 2 786 2 919 2 954 2 983 2 851 Нержавіюча сталь 543 575 598 636 561 Ферохром 236 231 256 260 236 Цинк 175 199 225 223 249 Мідь 116 123 115 114 116 Нікель (катодний) 14 16 19 22 18 Кадмій, т 490 520 700 680 600 Ртуть, т 63 54 55 77 71 Срібло, т 32 30 31 24 23 Селен, т 43 43 37 37 42 Золото, т 4,8 5 7 5 6 Вапняк 3 376 3 974 3 935 3 759 4 060 Апатит 689 716 734 751 767 Тальк 437 498 508 501 477 Кварц 155 174 203 174 163 Польовий шпат 40 42 44 39 36 Стеатит 56 40 37 38 42 Цемент 1 152 1 232 1 299 1 423 1 324 Підгалузі

Торф. Фінляндія посідає 2-е місце у світі з видобутку торфу. Щорічно для виробництва електроенергії видобувають і витрачають 6–7 млн м³ торфу. Частка торфу в загальному балансі енергетичного споживання не перевищує 2,5–3 %. За перспективною оцінкою, споживання торфу повинно збільшитися до 20–30 млн м³ на рік.

Залізо. Високосортні залізні руди розробляються на заполярних родовищах (поблизу кордону зі Швецією), проте країна не повністю забезпечує свою чорну металургію сировиною.

Інші металічні корисні копалини. Країна займає провідне місце в Західній Європі з видобутку хромітів, руд кобальту, нікелю і титану, входить в число великих регіональних продуцентів руд міді, ванадію, цинку, дорогоцінних металів, залізної руди, воластоніту, польового шпату, піриту. Видобуток хрому і нікелю ведеться у Торніо.

Хром. На хромітовому родовищі Кемі у 2002 р. було видобуто близько 1,2 млн т руди і вироблено 210 тис. т крупногрудкового і 382 тис. т дрібного концентрату. Після 35 років відкритої експлуатації тільки близько 3,5 млн т з 50 млн т запасів залишилося в головному відкритому кар'єрі Кемі, видобуток стає нерентабельним через збільшення коефіцієнта розкриву. Компанія AvestaPolarit, що володіє рудником, з 2003 р. починає підземний видобуток хромітів. Видобувні роботи на кар'єрі будуть завершені до 2008 р [Metal Bulletin Monthly. 2003].

Забезпеченість видобутку хромових руд їх підтвердженими запасами, розрахована за максимальним рівнем виробництва в період 1995–1997 рр. з урахуванням втрат при видобутку і збагаченні у Фінляндії становить 88 років.

Руди кольорових металів добувають в основному на родовищах поліметалічних руд (рудники потужністю від 300 тис. до 1 млн т руди). Переважає підземний спосіб розробки (близько 90 % підприємств).

Золото. Один з найуспішніших — золотовидобувний проект Suurikuusikko, який з 1998 здійснюється шведською компанією Riddarhyttan Resources AB. Видобувні запаси — 8 млн т руди з вмістом золота близько 6 г/т, тобто близько 1,6 млн унцій золота. У східній Фінляндії, в Пампало (Pampalo), Оутокумпу (Outokumpu) продовжуються ГРР на золото до глибини 280 м. Фосфати в невеликій кількості видобувають у Фінляндії з 1979.

Неметалічні корисні копалини. Фінляндія — великий виробник воластоніту в Європі (кар’єр на родовищі Лапперант). Одночасно добувають вапняк і доломіт. Збагачуючи руду флотацією, вилучають кальцит, що застосовується при виробництві паперу. Склад концентрату (% мас.): воластоніт 90; кварц 2; кальцит 3; силікатні мінерали 5. Граніт добувають у вигляді блоків 50 компаній. Фінляндія експортує 80–90 % від загального обсягу виробництва граніту в понад 20 країн. Вапняк видобувають на родовищі Парайнен двома кар'єрами — «Парайнен» (найбільший у Скандинавії) потужністю 1500 тис. т/рік і «Лапперант» — потужністю 800 тис. т/рік. Крім того, вапняк видобувають підземним способом на шахті «Тітірі» (потужність 1 млн т/рік).

Країна імпортує мінеральне паливо (нафта і нафтопродукти, вугілля, уранова сировина, газ). Основні статті експорту корисних копалин: хромові руди і концентрати, цинк, ванадій, ртуть, мідь, тальк, будівельні матеріали.

Гірниче машинобудування

У Фінляндії випускають гідравлічні і пневматичні перфоратори, прохідницькі щити, обладнання для буріння свердловин, ґвинтові компресори і компресорні станції, буровий інструмент, фільтри, класифікатори, згущувачі, дробарки, флотомашини, а також пересувні збірно-розбірні збагачувальні фабрики з модульних елементів.

Наукові установи. Геологічно служба. Підготовка кадрів.

До 18 ст. дослідження мінеральних ресурсів Фінляндії здійснювалося переважно іноземними, головним чином шведськими, вченими. Розвиток національних наукових досліджень, пов'язаних з геологією і гірничою справою, почався з 2-ї половини 19 ст., коли при університеті в Турку (заснований в 1640) був відкритий мінералогічний кабінет. У 1885 організована Геологічна служба Фінляндії, в задачі якої входило проведення геологічних досліджень і складання геологічних. карт. У 1886 засноване Геологічне товариство Фінляндії (1987 воно нараховувало 1 тис. чл.), а 1942 — державний Центр технічних досліджень, який розгорнув роботи в багатьох галузях промисловості, в т.ч. в галузі гірничої справи. Координацію наукових. досліджень в галузі геології і гірничої справи здійснює академія Фінляндії (заснована у 1947 в Гельсінкі як наукове товариство і реорганізована в академію в 1970). У вишах Фінляндії геологія і гірнича справа викладаються в основному на факультетах природничих наук. У Державному технологічному університеті м. Гельсінкі (заснований в 1908) є спеціальний факультет гірничої справи і металургії. Основні періодичні видання в галузі геології і гірничої справи: «Vuosikertomus» (з 1921), «Bulletin» (з 1895), «Merentut Kimuslaifo Ksen julkaisu» (з 1920), «Geologi» (з 1949).

Див. також

Корисні копалини Фінляндії Історія освоєння мінеральних ресурсів Фінляндії Геологія Фінляндії Гідрогеологія Фінляндії Економіка Фінляндії Географія Фінляндії

Джерела

Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.