А́нга () — давньоіндійська держава, а також народ, що її населяв. Найбільш рання згадка про ангів міститься в «Атгарва-веді», де вони перелічуються поряд із маґадгами, гандхарами та муджаватами. Відповідно до ранніх буддійських текстів у VI столітті до н. е. Анга була однією з шістнадцяти магаджанапад. Анга також згадується у ПуранахГаруда-пурана 55.12; V.D. I.9.4; Маркандея-пурана стор. 56.16-18.
Назва в міфології Згідно з Махабхаратою (I.104.53–54) та пуранічною літературою, Анга було названо на честь принца Анги, сина Валі, у якого не було синів. Тож він попросив мудреця Діргхатаму благословити його синами. Кажуть, що мудрець народив п'ятьох синів від своєї дружини, цариці Судешни. Принців звали Анга, Ванга, Калінга, Сумха та ПундраGaṅgā Rām Garg (1992). Encyclopaedia of the Hindu World, Volume 1. Concept Publishing Company. ISBN 9788170223740. У «Рамаяні» (1.23.14) розповідається про походження імені Анга як місця, де Камадева був спалений живцем Шівою, і де розкидані частини його тіла (анги)"Bala Kanda Book I, Chapter 23". Archived from the original on 3 November 2022.
Географія За «Магабгаратою» царство Анга розташовувалось на території сучасних округів Бгаґалпур, Банка та Монґгір у штаті Біхар, а також у частині Бенгалії. Пізня держава Анга розширила свої кордони та займала більшу частину бенгальської території. Річка Чампа (сучасна Чандан) була природним кордоном між державою Маґадга на заході й царством Анга на сході. На півночі кордон проходив річкою Коші .Згідно з Джатаками, Чампа також називалася Кала-Чампа, тоді як пуранічні тексти стверджують, що її давня назва була МалініRaychaudhuri, Hemchandra (1953). Political History of Ancient India: From the Accession of Parikshit to the Extinction of Gupta Dynasty. University of Calcutta, p. 106-110.
Столиця Анґи, Чампа, розташовувалася на злитті річок Чампа та Ганг і відповідає сучасній території Чампапурі та Чампанагару в Бхагалпурі, східній частині індійського штату Біхар. За «Махабхаратою» та «Гарівамшою» Чампа раніше називалась Маліні й розташовувалась на правому березі Гангу біля його злиття з річкою Чампою. То було велике квітуче місто, що у буддійському тексті «Діґга-нікая» називається одним з шести основних міст Індії. У Джатаках місто Чампа називається Калачампа. Відповідно до Джатаки «Магаджанака» місто розташовувалось за 16.4 км від Мітхіли (в окрузі Бхагалпур у Біхарі). Іншими важливими містами царства були Ашвапура та БхадрікаRaychaudhuri 1953, p. 106-110. Стародавній регіон і царство Чампа у центральному В'єтнамі, імовірно, отримали свою назву від індійської Чампи.
Населення У джайнських текстах анги називаються арійським плем'ям. Ведична література, така як «Баудхаяна Дхармасутра», все ж перераховує Анґеїв разом з народами, описаними як такі, що мають «змішане походження»Raychaudhuri 1953, p. 106-110.
Історія Відповідно до «Магабгарати» Дурьодгана призначив Карну правителем Анги. У «Магабгараті» (II.44.9) також ідеться про Ангу й Вангу як про єдину державу. Чампа славилась своїми багатствами й була відомим торговим центром. Анґа вперше згадується в Атхарваведі, де її пов'язують з гандхарі, муджаватами та магадхі. Засновником Анґи, можливо, був раджа Вайрочана, якого згадують в Айтарея Брахмані як правителя, освяченого арійським ритуалом Айндра махабхішекиRaychaudhuri 1953, p. 106-110.
Анґа була могутнім царством за часів Айтарея Брахмани, в якому згадується «завоювання світу» одним із царів Анґа. Столиця Анги до часу смерті Будди вважалася одним із шести найвидатніших міст північного Індостану, разом із Раджаґахою, Саваттхі, Сакетою, Косамбі та Варанасі.
У залізну добу Анга розширилася, включивши до своїх кордонів Вангу. У VI ст. до н.е. магарджа Дадхівахана був одружений з принцесою Падмаваті, донькою Четаки, ганамух'ї (на кшталт давньоримського консула) аристократичної республіки ЛічхавівDeo, Shantaram Bhalchandra (1956). History of Jaina Monachism from Inscriptions and Literature. Pune, India: Deccan College Post-Graduate and Research Institute. p. 71. ISBN 978-9-333-68377-7.. Завдяки цьому в Ангі став поширюватися джайнізм. Донька Дадхівахани та Падмаваті, Чандана , стала першою жінкою, яка навернулася до джайнізму невдовзі після того, як Махавіра досяг кевали.
За правління Дадхівахани Анга завоювала свого західного сусіда, Маґадху, тому Відхура Пандіта Джатака описав столицю Магадхі Раджагаху як місто Анга. Це завоювання привело Ангу до прямого протистояння із західним сусідом Маґадги — Ватсою, чий цар Шатаніка II напав на столицю Анги. Натомість Дадхівахана прагнув дружніх стосунків з Ватсою і видав свою доньку заміж за сина Шатаніки, УдаянуRaychaudhuri 1953, p. 106-110. Після смерті Шатаніки від дизентерії, одночасно з тим, як цар Прадиота з Аванті проводив військову кампанію проти Ватси, останній став повелителем Ватси, а Удаяна жив як полонений при дворі Прадиоти в УджаяніSmith, R. Morton (1957). "On the Ancient Chronology of India (II)". Journal of the American Oriental Society. 77 (4): 266–280.
У свою чергу держава Калінга напала на Ангу та взяла Дадхівахану в полон. Саме після того, як Прадиота повернув Удаяну на трон, після його шлюбу з його донькою Васавадаттою, Удаяна зміг перемогти Калінгу та повернути Дадхівахану на трон Анги, а донька Дадхівахани, Пріядаршіка, вийшла заміж за Удаяну; згідно з пізнішою п'єсою «Пріядаршіка», яка сама по собі базується на історичних записахRaychaudhuri 1953, p. 203, один з сановників Анги привів її до притулку лісового царя Віндх'якету, звідки її захопила армія Удаяни та, отримавши ім'я Аран'їка («та, що з лісу»), після того, як її вважали дочкою Віндх'якету, привели до Ватси, щоб вона стала служницею Васавадатти, а пізніше одружилася з Удаяною після того, як сановник впізнав її як принцесу, щойно Удаяна переміг КалінгуDavane, G. V. (1957). "The Legend of Udayana". Bulletin of the Deccan College Post-Graduate and Research Institute. 18: 344–373.
Процвітання Анги закінчилося, коли в середині VI ст. до н.е. Бімбісара помстився за поразку свого батька проти Анги, перемігши та вбивши царя Брагмадатту, після чого Анга стала частиною царства Маґадгі, а Чампа стала резиденцією намісникаRaychaudhuri 1953, p. 117.
Анга залишалася у складі багатьох наступних імперії в якості назви традиційного регіону. У 1046 році тут владу захопила династія Варман, що панувала тут до 1140-х років.
Економіка Основу економіки складали високопродуктивне землеробство, активна морська та річкова торгівля, а також розвинені ремесла. Розвинено було вирощування рису, цукрової тростини та інших культур завдяки родючим алювіальним ґрунтам.
Розвинено було металургія (насамперед обробка заліза), текстильне виробництво, гончарство та виготовлення предметів розкоші.
Столиця держави, місто Чампа, було великим торговим центром. Через нього проходили торгові шляхи, що з'єднували долину Гангу з південним Індостаном та морськими портами, забезпечуючи торгівлю екзотичними товарами. Була розвинута морська торгівля: купці плавали з торговою метою до самої Суварнабгуми.
Примітки