Джеррі Вест

Джеррі Алан Вест (; 28 травня 1938, Челіан, штат Західна Вірджинія — 12 червня 2024) — американський баскетболіст, який усю свою професійну кар'єру виступав за клуб Національної баскетбольної асоціації «Лос-Анджелес Лейкерс». На Олімпійських іграх 1960 року в Римі був одним з капітанів збірної США, яка виграла золоті медалі.

За час виступів у НБА Вест 12 разів потрапляв до першої та другої збірної всіх зірок НБА, 14 разів брав участь у матчі всіх зірок НБА, був визнаний найціннішим гравцем матчу всіх зірок 1972 року і виграв чемпіонський титул того ж року. Йому належить рекорд за середнім показником набраних очок у серії плей-оф — 46,3. Веста чотири рази включали до першої збірної всіх зірок захисту і один раз — до другої. Він брав участь у 9 фінальних іграх НБА, а в 1969 році був названий найціннішим гравцем фіналу НБА, попри те, що його команда програла. 1980 року Вест був включений в баскетбольну Залу слави, а в 1996 році був названий одним з 50 найвизначніших гравців в історії НБА.

Після закінчення ігрової кар'єри Вест три роки був головним тренером «Лос-Анджелес Лейкерс». Під його керівництвом «Лейкерс» тричі виходили в плей-оф і один раз стали чемпіонами Західної конференції. Після цього він три роки працював консультантом клубу з пошуку нових гравців, а перед сезоном 1982/83 став генеральним менеджером «Лейкерс». Під його керівництвом команда сім разів ставала чемпіоном НБА. 2002 року Вест став генеральним менеджером клубу «Мемфіс Ґріззліс», якому вже через рік допоміг вперше у своїй історії потрапити в плей-оф. За свої заслуги він двічі отримував премію «Менеджер року»: один раз у «Лейкерс» у 1995 році і один раз у «Ґріззліс» у 2004 році.

Ранні роки Джеррі Алан Вест народився 28 травня 1938 року в місті Челіан (штат Західна Вірджинія, США). Його мати була домогосподаркою, а батько працював електриком на вугільній шахті. Батько Джеррі працював цілий день і часто повертався з роботи занадто втомленим, щоб грати з ним. Тому Джеррі майже весь час проводив один: полюючи, ловлячи рибу і граючи в баскетбол. У дитинстві його улюбленою розвагою було покидати баскетбольний м'яч в кільце, прикріплене до сусідського складу. За цим заняттям Вест проводив багато часу, кидаючи м'яч з різних позицій, при будь-якій погоді і часто запізнюючись до вечері. Через це він став настільки худим, що йому доводилося робити вітамінні ін'єкції. Взимку, коли все засипало снігом, він одягав рукавички і продовжував свої тренування до тих пір, поки міг відчувати пальці.

Старша школа Від 1952 до 1956 року Вест відвідував старшу школу Іст Бенк у Західній Віргінії. У школі Джеррі був членом баскетбольної команди, але перший рік він провів переважно на лавці запасних, бо його тренер Дюк Шевер вважав, що у нього занадто маленький зріст. Але все змінилося на другий рік. За літо 1953 року Вест підріс до 183 см і завдяки своїй гарній грі став капітаном команди. Вест грав на позиції легкого форварда і швидко став одним з найкращих гравців серед шкіл Західної Вірджинії. Він входив у збірну всіх зірок штату від 1953 до 1956 року, у всеамериканську в 1956 році і того ж року став гравцем року Західної Віргінії, вперше в історії штату забивши понад 900 очок за сезон (у середньому по 32,2 очка за гру). 24 березня 1956 року команда середньої школи Іст Бенк стала чемпіоном штату, після чого кожного 24 березня школа змінювала свою назву на «Вест Бенк» в честь його заслуги, поки 1999 року не припинила існування.

Вест Віргінія Маунтейнерс

Після закінчення школи понад 60 університетів були зацікавлені в ньому, але Вест вирішив залишитися в рідному штаті і вибрав Університет Західної Вірджинії (УЗВ), який розташований у місті Моргантаун. У складі збірної новачків університету його команда здобула 17 перемог у сезоні, жодного разу не програвши. У першому сезоні за університетську команду Вест у середньому набирав 17,8 очка за гру і робив 11,1 підбирання; він виходив у стартовому складі у всіх 28 іграх, а його відсоток влучень склав 49,6 % з гри і 73,2 % зі штрафної лінії. Завдяки своїм показниками він був удостоєний численних нагород: включений у третю всеамериканську команду, в першу команду Південної конференції, став найціннішим гравцем Південної конференції та багатьох інших. Того року «Маунтейнерс» здобули 26 перемог і зазнали 2-х поразок.

Наступний сезон 1958/59 став для нього ще успішнішим. Вест у середньому набирав по 26,6 очка і робив 12,3 підбирання. У п'ятиматчовому турнірі NCAA він повторив рекорд турніру, набравши 160 очок, а також у кожній грі ставав лідером своєї команди за набраними очками і підбираннями. Веста назвали найвидатнішим гравцем фіналу чотирьох того року. Також він був включений у всеамериканську команду, став найціннішим гравцем Південної конференції, гравцем року Південної конференції і Атлетом року. Свідченням його витривалості є гра проти Кентуккі, в якій йому зламали ніс. Але попри те, що він міг дихати лише ротом, у другій половині матчу Вест набрав 19 очок і допоміг команді здобути перемогу. У 1959 році Вест увійшов до складу збірної США з баскетболу на Панамериканських іграх, які проходили в Чикаго. Головним тренером команди був його наставник «Маунтейнерс» Фред Шаус. На іграх він став другим за результативністю в американській команді після Оскара Робертсона.

В останньому сезоні за університет Вест встановив кілька особистих рекордів: в середньому він набирав по 29,3 очка, робив по 16,5 підбору і за сезон зробив 134 передачі, а його відсоток влучання становив 50,4 % з гри і 76,6 % зі штрафної лінії. За результатами сезону його знову обрали до всеамериканської команди і назвали найціннішим гравцем Південної конференції. Найкращий свій результат він показав у грі проти Вірджинії, коли набрав 40 очок і зробив 16 підбирань. Протягом останнього сезону він також зробив 30 дабл-даблів і 15 разів набирав більш як 30 очок. Виступаючи за «Маунтейнерс», Вест набрав 2309 очок і зробив 1240 підбирань, а також встановив 12 рекордів УЗВ.

Вест був членом збірної США з баскетболу на літніх Олімпійських іграх 1960 року в Римі, в складі якої також були майбутні члени баскетбольної Зали слави — Оскар Робертсон, Джеррі Лукас, Волт Белламі. Вест і Робертсон були капітанами команди. У першому ж матчі групового турніру вони розгромили збірну Італії з рахунком 88:54. В усіх 8 матчах команда здобула перемоги. Вест став третім в команді за результативністю, набираючи в середньому 13,8 очка за гру. У 2010 році олімпійську команду США 1960 року ввели в баскетбольну Залу слави.

Кар'єра в НБА

«Mr. Inside» і «Mr. Outside» 11 квітня 1960 року на драфті НБА Веста обрала команда «Міннеаполіс Лейкерс» під другим номером. Команда «Цинциннаті Роялз» перед драфтом обрала Оскара Робертсона як територіальний драфт, але, оскільки у «Роялз» в цьому році було право першого вибору, то Робертсона вважають першим номером загального драфту. Троє учасників цього драфту згодом стануть членами баскетбольної Зали слави — Вест, Робертсон і Ленні Вілкенс. Вест став останнім вибором Міннеаполісу на драфті, оскільки в міжсезоння власник команди Боб Шорт перевіз клуб до Лос-Анджелеса.

Того ж року університетський тренер Веста Фред Шаус став головним тренером «Лейкерс». У новій команді Вест став грати на позиції захисника, на відміну від університету, де він був форвардом. Товаришами по команді були: капітан Елджин Бейлор, центрові Джим Кребс і Рей Фелікс, форварди Руді Ларуссо і Том Хокінс, захисники Род Хандлі, Френк Селві і Бобі Леонард. Таким чином команда мала досить сильних захисників і форвардів, але були проблеми з центровими.

За свій високий голос Вест отримав у команді прізвисько «Tweety Bird» («Птах, що цвірінькає»). Він також розмовляв з сильним аппалачським акцентом, тому товариші по команді називали його «Zeke from Cabin Creek» (прізвисько ґрунтувалось на недостовірній інформації, що він виріс у Кебін Крик (Західна Вірджинія), а ім'я Зік добре римувалися з назвою міста. Це прізвисько Джеррі вимовляв як «Zeek fr'm Cab'n Creek»). Однак незабаром Вест вразив інших гравців своїми здібностями в захисті, а також здатністю стрибнути з місця на висоту понад 40 см, вище баскетбольного кільця. Щодня Вест проводив кілька додаткових годин на тренуваннях. В іграх Вест в середньому набирав 17,6 очка, робив 7,7 підбирання і 4,2 передачі. Завдяки своїм показникам Вест незабаром заслужив довіру Шауса і проводив на майданчику по 35 хвилин за гру, ставши другим у команді за результативністю. Коментатори НБА відзначали, що «Лейкерс» тепер можуть вражати кільце суперника з будь-якої дистанції, маючи у своєму складі «Mr. Inside» (Бейлора, спеціаліста по кидках з близької відстані) і «Mr. Outside» (Веста, спеціаліста по кидках з далекої відстані). Високі показники дозволили Весту потрапити на свій перший Матч усіх зірок НБА. У першому сезоні в НБА Вест допоміг «Лейкерс» поліпшити показники. Команда здобула 36 перемог (на 11 більше, ніж попереднього року) і вийшла в плей-оф, де в півфіналі дивізіону обіграла «Детройт Пістонс» у 5 іграх, а у фіналі поступилася «Сент-Луїс Гокс».

Вже в другому сезоні в НБА Весту довелося стати лідером команди, оскільки капітана команди Бейлора викликали в резерв сухопутних військ США і той зміг зіграти лише 48 ігор за команду. У сезоні Вест став найрезультативнішим гравцем команди, набираючи по 30,8 очка за гру, роблячи 7,9 підбирання і 5,4 передачі. Того ж року його включили в першу збірну всіх зірок НБА. Вест також став відомим за його здатність показати хорошу гру в критичній ситуації і за свої важливі кидки наприкінці гри, за що коментатор Чік Херн назвав його «Mr. Clutch». «Лейкерс» здобули 54 перемоги в регулярному чемпіонаті, потрапивши відразу у другий раунд плей-оф. У фіналі конференції «Лейкерс» обіграли «Пістонс» в чотирьох іграх і вийшли у фінал НБА, де їм належало зустрітися з «Бостон Селтікс». Після перших двох ігор рахунок у серії був 1-1. У третій грі Вест за три секунди до кінця гри зумів зрівняти рахунок — 115:115. Після чого захисник «Селтікс» Сем Джонс спробував вкинути м'яч у гру, але Вест зумів перехопити його і під звуки фінальної сирени виконав точний кидок, який приніс його команді перемогу. Вирішальна 7-ма гра проходила в Бостоні. Весь матч «Лейкерс» були в ролі наздоганяючих, однак, завдяки вдалій грі Веста і Селві, зуміли зрівняти рахунок 100:100. Наприкінці гри Селві не зміг забити з відстані 2,5 метра, що дозволило б «Лейкерс» завоювати чемпіонський титул. В овертаймі завдяки кільком підбиранням Джоунса «Селтікс» змогли здобути перемогу 110:107. Фінал НБА 1962 року вважають початком одного з найбільших протистоянь в історії НБА.

У сезоні 1962/63 Бейлор повністю повернувся в команду. Вест у середньому набирав по 27,1 очка, робив 7 підбирань, 5,6 передачі, знову взяв участь у матчі всіх зірок НБА і був включений в першу збірну всіх зірок НБА. Через травми Вест провів лише 55 ігор, а останні 7 пропустив через травму ахіллового сухожилля. «Лейкерс» знову потрапили в плей-оф і дійшли до фіналу, де програли «Селтікс». У сезоні 1963/64 Вест вперше став найрезультативнішим гравцем «Лейкерс», набираючи по 28,7 очка, тоді як Бейлор набирав по 25,4. «Лейкерс» здобули 42 перемоги в сезоні і програли в першому раунді плей-оф «Гокс» у п'яти іграх.

Лідер «Лейкерс»